Церква святого Миколая (Середнє Водяне, верхня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Миколая.
Церква святого Миколая
47°59′05″ пн. ш. 23°54′34″ сх. д. / 47.98472° пн. ш. 23.90944° сх. д. / 47.98472; 23.90944Координати: 47°59′05″ пн. ш. 23°54′34″ сх. д. / 47.98472° пн. ш. 23.90944° сх. д. / 47.98472; 23.90944
Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України
Країна  Україна
Розташування с.Середнє Водяне
Рахівський район
Закарпатська область
Тип будівлі церква
Архітектурний стиль дерев'яна архітектура
Матеріал дерево
Перша згадка 1428
Будівництво 1428
Церква святого Миколая (Середнє Водяне, верхня). Карта розташування: Україна
Церква святого Миколая (Середнє Водяне, верхня)
Церква святого Миколая (Середнє Водяне, верхня) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква святого Миколая у Вікісховищі

Церква святого Миколая («верхня», або «горішня») — дерев'яний храм, пам'ятка народної архітектури та монументального живопису 15—18 ст. у селі Середнє Водяне Рахівського району Закарпатської області. Її зруби вважаються найдавнішими в Україні.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Збудована у 1428 році (за іншими даними, наприкінці 16 ст.), належить до найдавніших закарпатських храмів потиської групи. У 17 ст. добудовані зруби над опасанням усіх трьох частин споруди. Близько 1760 року проведено ремонт церкви і зведена каркасна вежа з шатровим верхом. Реставровано церкву 1968 року.

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 208). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070041)[2].  

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм дерев'яний, тридільний, з рівноширокою навою та бабинцем, з гранчастим п'ятистінним вівтарем, збудована з дубових брусів. Усі об'єми вкриті високим двосхилим дахом та охоплені опасанням. Над бабинцем — висока вежа, вкрита строгим шатром, характерним для багатьох марамороських церков. З 1428 року, ймовірно, походять два дубові зруби.[3] Надбудову над зрубами відомий дослідник дерев'яних храмів Закарпаття М. Сирохман датує 1600 роком.[4] Дахи вкриті дерев'яним ґонтом. На південній та північній стінах бабинця збереглися вузькі вікна готичної стрілчастої форми. Цікавою особливістю є те, що двері влаштовано на південному фасаді.

Розписи[ред. | ред. код]

В інтер'єрі знаходяться позолочений різьблений іконостас (18 ст.) та настінні розписи, які є визначними творами народного малярства 17 ст. У наві розміщені композиції на сюжети «Страстей Господніх», у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду», постаті святих, серед яких вміщений портрет ктитора храму священика Никоря. Особливим монументалізмом вирізняється розташований на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях народного декоративного мистецтва.

Храм є унікальною пам'яткою закарпатської школи теслярської майстерності і разом з живописом належить до найдовершеніших творів в українському монументальному мистецтві.

Див також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Шапіро О. Дерев'яні кораблі віри // Україна молода. — 2016. — № 114 (5107) (13 вер.). — С. 13. (Спадщина)
  2. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 14 лютого 2021.
  3. ↑ Верхня Миколаївська церква
  4. ↑ М.Сирохман. 55 дерев'яних храмів Закарпаття, Грані-Т

Література[ред. | ред. код]

  • Жолтовський П. М. Монументальний живопис на Україні XVII—XVIII століть. — Київ, 1988.
  • Історія українського мистецтва, т. 3. — Київ, 1968.
  • Ковпаненко Н. Миколая Святого церква в с. Середнє Водяне // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 657. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Логвин Г. Н. По Україні. — Київ, 1968.
  • Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР, т. 2 — Київ, 1985.
  • Сирохман М. 55 дерев'яних храмів Закарпаття. — Грані-Т.
  • Історія мистецтва народів СРСР, т. 3 — Москва, 1974. (рос.)
  • Сліпченко Н. І. Розписи закарпатських дерев'яних храмів XVII—XVIII ст. і їх реставрація. — «Художня спадщина», 1983, вип. 8 (38) (рос.)
  • Україна і Молдова. — Москва-Лейпциг, 1982. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква святого Миколая (Середнє Водяне, верхня)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_святого_Миколая_(Середнє_Водяне,_верхня)&oldid=40394430