Церква святої Трійці (Троковичі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святої Трійці
Майстерний старовинний різьблений іконостас Троїцької церкви в с.Троковичі.jpg
іконостас
50°23′10″ пн. ш. 28°43′08″ сх. д. / 50.3863194° пн. ш. 28.71889° сх. д. / 50.3863194; 28.71889Координати: 50°23′10″ пн. ш. 28°43′08″ сх. д. / 50.3863194° пн. ш. 28.71889° сх. д. / 50.3863194; 28.71889
Сучасний статус пам'ятка архітектури національного значення
Розташування Україна Україна, Троковичі
Поч. будівництва 1774
Кін. будівництва 1791
Церква святої Трійці (Троковичі). Карта розташування: Україна
Церква святої Трійці (Троковичі)
Церква святої Трійці (Троковичі) (Україна)

Церква святої Трійці  — чина церква у с. Троковичі Черняхівського району Житомирської області, Збудована на рівному відкритому місці в центральній частині села.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво церкви розпочалося з того, що 1774 р. на кошти місцевого священика Яновицького, поміщика Квятковича зібралися громади сіл Троковичі, Некраші, Велика Горбаша, Мала Горбаша та Піщанка, щоб побудувати церкву в Троковичах – найбільшому селі, яке знаходиться в центрі території. Збудували церкву у 1791 році в ім'я Святої Трійці.

У 1896 році первинна семиверха композиція храму була ускладнена прибудовою до південної і північної стін нефа двох додаткових бічних прибудов прямокутної в плані форми, увінчаних невеликими декоративними главами.

Щоб уберегти церкву від руйнування на початку 1930-х років, місцеві мешканці пішли на хитрість. Коли надійшов наказ знищити храм у Троковичах, люди розібрали іконостас, поховали ікони та церковне начиння, зняли і закопали дзвони. З церкви зняли хрести і завезли у будівлю весь місцевий запас зерна. Районне керівництво пересвідчилось, що приміщення використовується як зерносховище, і скасувало наказ на руйнування.

Під час Другої світової війни храм використовувався як вартова вежа, неподалік розміщувався німецький обоз. Дерев'яна будівля могла легко злетіти в повітря, однак не зазнала жодних руйнувань. Тому залишилась до наших днів . І зараз ми можемо насолоджуватись співами півчих, Богослужіннями.

Архітектура та внутрішнє оздоблення[ред. | ред. код]

Первинна композиційна основа Троїцької церкви є рідкісним різновидом семизрубового семиверхого храму, що утворився в результаті творчої переробки місцевими майстрами традиційної трьохчастної схеми української дерев'яної церкви з трьома рубаними верхами, в західній і східній частинах яких були влаштовані по дві симетрично розташовані рубані башти квадратної в плані форми з невеликими однозаломними верхами. Обидві західні башти утворюють в інтер'єрі своєрідні просторові осередки бабинця і хорів (відповідно на першому і другому ярусах), а східні — використовуються як допоміжні приміщення при вівтарі (пономарні і ризниці).

Відносно просте композиційне і конструктивне рішення цих елементів відтіняє основний, трьохчастинний об'єм Троїцької церкви. Три головні приміщення пам'ятника перекриті розвиненими двухзаломними верхами восьмигранної форми, які помітно відрізняються від бічних башт по висоті і ступеню композиційної складності. Основне місце серед декоративних елементів займає складної форми фігурний виріз у західній стіні нефа, утримуваний в центральній частині двома різьбленими стовпчиками.

У 1896 році первинна семиверха композиція храму була ускладнена прибудовою до південної і північної стін нефа двох додаткових бічних прибудов прямокутної в плані форми, увінчаних невеликими декоративними главами. Одночасно з цим західна, двоярусна частина Троїцької церкви (з бабинцем на першому і хорами на другому ярусі) була значно розширена в західному напрямі, а головний вхід споруди був акцентований високим триярусним об'ємом шатрової дзвіниці з монументальним крильцем на двох колонках. Аналогічні парадні входи були влаштовані і в обох бічних прибудовах пам'ятника, отримавши в результаті ремонту 1896 року своєрідну об'ємно-просторову структуру з десятиглавим завершенням.

Джерела[ред. | ред. код]