Церковна ієрархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Церковна Ієрархія (від грец. ἱερός- священний і грец. ἀρχή- начальство) — так називаються 3 ступені священства в християнських церквах — єпископи, пресвітери і диякони в їх співпідпорядкованості — і ступені урядової ієрархії священнослужителів. Іноді слово «ієрархія» вживається стосовно до одного ступеня священства — єпископату, а не до нижчих ступенів пресвітерів і дияконів, подібно до того як слово «клірики», що стосується всіх трьох ступенів священнослужителів вживається переважно щодо церковнослужителів і до дияконів і пресвітерів, але не до єпископів, тому в церковній літературі, та церковних актах, нерідко зустрічається вираз «клірики і єпископи», хоча з точки зору канонічного права єпископи також належать до числа кліриків[1].

Відповідно до основних еклезіологічних догматів члени Церкви поділяються на 2 основних розряди. Перший розряд складають покликані Св. Духом через поставлення здійснювати церковне служіння: проповідувати, звершувати таїнства, піклуватися про зовнішній устрій храму — це клірики. Другий розряд становлять миряни, які теж є учасниками церковного життя: вони можуть проповідувати і навчати вірі, але лише з благословення священнослужителів і, як правило, не з амвона. Також можуть розпоряджатися церковним майном, але під керівництвом кліриків різних ступенів залежно від посади, яку займає мирянин. Клірики поділяються на вищих, або священнослужителів, які в сукупності і складають церковну ієрхію, і нижчих, або церковнослужителів, які до церковної ієрархії не зараховуються, — це читець, хорист, іподиякон, паламар, вони прислужують при відправленні богослужіння в храмі[1];

Ієрархічне священство — на думку богословів богоустановленний інститут. З самого початку Церква знає 3 ступені церковної ієрархії: єпископську, пресвітерську і дияконську. Єпископи — наступники апостолів, які мають через висвячення благодатний зв'язок з ними. Це архіпастирі, первосвященники і вищі вчителі своїх Церков. Пресвітер або священник по своїм повноваженням, отриманих від єпископа, може здійснювати всі священнодійства, крім освячення антимінсу і освячення святого мира, а також хіротонії та хіротесію, за винятком пресвітерів, поставленим в монастирях, які можуть поставляти іподияконів і читців для своїх монастирів. Пресвітери вчать народ догматам віри і благочестя, пастирськи опікуються ввіреними йому християнами. Так само диякони допомагають єпископам і пресвітерам у виконанні їхнього служіння, беручи участь в здійсненні священнодійств в храмі, включаючи вівтар. При цьому, згідно з 39-м Апостольським правилом, «пресвітери і диякони без волі єпископа нічого нехай не здійснюють. Бо йому довірені люди Господні, і він віддасть відповідь за душі їхні».

Деякі ієрархічні ланки церкви зникли, а інші оновились. Нариклад, церковні чини єпископів, пресвітерівта дияконів збереглись донині. Під новим іменем виникали ієрархічні утворення в церкві, як, наприклад автокефалія[2].

Оцінки ієрархії[ред. | ред. код]

Богослов Кирило Говорун, підтверджує важливість церковних структур. У своїй книзі "Риштування Церкви" він пише, що церковні структури мають здатність спонукати людську дієвість до дії та робити її продуктивнішою і також запобігають зловживанням з боку людської дієвості. З іншого боку, Говорун розташовує церковну ієрархію поза природою церкви. Те, що структура (ієрархія) Церкви служить святій меті, ще не означає, що вона має божественне походження. Вони виникли й розвивалися церквою як зручні інструменти та наслідки домовленостей[2].

Таблиці церковних чинів[ред. | ред. код]

Структура сучасної ієрархії Православної Церкви[ред. | ред. код]

Ієрархічний ступінь Біле духовенство

(одружене або в целібаті)

Чорне духовенство

(Ченці)

III

Єпископ

патріарх

митрополит

архієпископ

єпископ

II

Пресвітер

(ієрей)

протопресвітер

протоієрей

ієрей (пресвітер, священник)

архімандрит

ігумен

ієромонах

I

Диякон

протодиякон

диякон

архідиякон

ієродиякон

Церковні чини перших століть християнства[ред. | ред. код]

Церковний чин Опис чину
Аколуф Від грец. ακολουϋος — той що слідує. В обов'язки входила допомога приймати Жертовні Дари — хліб і вино, дотримання в чистоті священних сосудів. За деякими даними виконували також обов'язки свещеносців (лампадарій), і були на почесній варті єпископа.
Апокрисіарій Від грец. ἀποκρισιάριος — той хто приносить відповідь. Представник патріарха (Римського, Олександрійського, Антіохійського або Єрусалимського), постійно знаходився при царському дворі для пояснень у справах своєї церкви і патріарха з царською владою.
Герменевт В обов'язки цього чину входив переклад Святого Письма і повчання настоятеля під час богослужіння там, де громади були змішаними греко-латинськими за мовою або в їх склад входили люди, які трималися місцевих мов і не володіли класичними мовами. Можливо, що ця посада виросла з харизматичного тлумачення пророчих промов апостольського століття.
Дияконе́са Грец. Διακόνισσα. Чин, в який поставлялись жінки, котрі прийняли свячення і несли певне служіння в Церкві
Іподиякон (зап. субдиакон) Грец. Υποδιάκονος. той що служить, як правило, при архієреї під час його священнодійств, носячи перед ним в зазначених випадках трикирій, дикирій і рипіди, підстилаючи орлець, омиваючи йому руки, підносячи Чиновник архієрейського богослужіння, одягаючи і здійснюючи деякі інші дії.
Копиат (фоссор) Обов'язком цього чину було поховання мучеників і всіх покійних в християнській вірі.
Начальник благодійних закладів На цю посаду призначали дияконів і пресвітерів. Чин з'явився в IV столітті.
Остіарій (привратник) Грець. ϋυρωροι. В обов'язки остіарія входило відкривання і закривання дверей церкви, в числі іншого стежачи за тим, щоб нехрещені не були присутні в церкві під час Євхаристійного канону.
Параволан Обов'язком параволанов було догляд, лікування та поховання бідних і хворих людей. Параволанів обирав єпископ.
Хорист Греч. ψαλτες. Чин, отделившийся в первой половие IV века от чина чтецов. Служение певца — пение во время богослужения. Так же как и чтец, певец поставляется через хиротесию.
Рефендарій Від лат. referendarius от а referendo — докладчик. Посредник между государем и Константинопольским Патриархом.
Сакеларій (сакелій) Від латинського sacellus — «мешок для денег». Заведовал церковной казной, состоявшей из денег и жертвуемых драгоценностей. Позже сакелларию были вменены и другие обязанности. Должнось появилась не позднее второй половины VI века.
Скевофілакс Від грецького ό Σκευοφύλαξ — сосудохранитель. Заведовал всей церковной утварью и распоряжался её употреблением при богослужении.
Чтець (анагност) Грецкою αναγνώστης. В обязанности чтеца входило чтение во время богослужения богослужебных текстов (Священное Писание, шестопсалмие, кафизмы, седальны, тропари канона, часы и др.). В чтецы посвящает епископ через хиротесию.
Екзорцист(заклинатель) Від грецького ἐξορκισμός. В обов'язки екзорциста входило вигнання бісів з катехуменів, а також одержимих.
Економ Грецькою Οικονόμος. Економ ніс відповідальність за церковне майно. На цю посаду обиралися пресвітери, диякони, навіть клірики, які не мали ієрархічного ступеня, якщо вони відрізнялися чесністю і практичністю. У своїх діях економом віддавав звіт єпископу.
Ексцептор В обов'язки ексцептора входило складання стенографічних мученицьких актів.

Див також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ИЕРАРХИЯ. www.pravenc.ru. Процитовано 18 вересня 2018. 
  2. а б Hovorun, Cyril. “Кирило Говорун, Риштовання Церкви: Вбік постструктуральної еклезіології. Translated by Олексій Панич, Київ: Дух і Літера, 2018.” Кирило Говорун, Риштовання Церкви: вбік постструктуральної еклезіології. Translated by Олексій Панич, Київ: Дух і літера (2018): n. pag. Print.

Посилання[ред. | ред. код]