Клір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Клір (грец. κλήρος — жереб) — узагальнена назва священнослужителів у Християнській Церкві, на відміну від мирян. Особа, яка належить до кліру — клірик.

У древній Церкві[ред.ред. код]

Поділ на мирян та клір почав формуватися ще в ранній Церкві, коли апостоли користувалися особливим авторитетом у віруючих. В апостольський період і починається процес створення церковної ієрархії. Знаком належності до кліру стало покладення рук на посвячуваного кандидата, які ставали «рукоположеними» священнослужителями.

В ранній Церкві (до кінця IV ст.) до кліру крім єпископів, пресвітерів та дияконів належали іподиякони, аколіти, остарії, читці, екзорцисти, нотарії, захисники уз, а також дияконіси.

На Сході[ред.ред. код]

У Православній Церкві розрізняють вищих кліриків — священнослужителів; і нижчих — церковнослужителів.

Вищі клірики одержують благодать священства через хіротонію (рукопокладення) у вівтарі.

Нижчі клірики ставляться на служіння через покладення руки єпископа — хіротесію — поза вівтарем, в храмі.

У монастирях хіротесію можуть виконувати їхні настоятелі: ігумени та архімандрити.

На відміну від права Римської Церкви, православне церковне право не розглядає незаконнонародженість як перепону до священства.

14-е Правило Трулльського Собору установлює для поставлення диякона мінімальний вік 25 років; а пресвітера — 30 років.

На відміну від Римської Церкви, православні канони не розглядають тілесні вади як перепону до священства.

На Заході[ред.ред. код]

Починаючи з IV ст. в християнських державах клір одержав певні права та привілеї. На утримання кліру була виділена десятина, йому гарантували ряд привілеїв — пребенди, бенефіції. Церковна влада висувала до кліру ряд вимог (наприклад, прийняття целібату для вищих ступенів кліру). За понтифікату папи Григорія I Великого (кінець VI — початок VII століття) на Заході знаком приналежності до кліру стала тонзура: членами кліру ставали особи, які пройшли обряди постригу та посвячення.

У сучасній Римській Церкві, після II Ватиканського Собору, до кліру належать тільки священнослужителі: диякони, пресвітери та єпископи.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]