Церковнослов'янська мова
| Церковнослов'янська мова | |
|---|---|
| Црькъвьнословѣньскъ ѩʐꙑкъ, црькъвьнословѣньскꙑ славєнскій ѧʐꙑкъ | |
 Київський Псалтир, 1397 р. | |
| Поширена в |
 Росія,  Україна,  Білорусь,  Сербія,  Болгарія |
| Носії | мертва мова |
| Писемність | кирилиця і глаголиця |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | cu |
| ISO 639-2 | chu |
| ISO 639-3 | chu |
Церковнослов'я́нська мо́ва (Црькъвьнословѣньскъ ѩꙁꙑкъ) — південнослов'янська мертва писемно-літературна мова, що виникла на базі староцерковнослов'янської мови під впливом живих (розмовних) слов'янських мов. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський (київський), болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський. Вплив розмовних мов на староцерковнослов'янську мову відбився вже в пам'ятках Х-ХІ століть.
Церковнослов'янська мова не була розмовною мовою Київської Русі чи інших слов'янських держав, а виконувала функції уніфікованої мови літератури (як латина у середньовічній Західній Європі).
Норми церковнослов'янської мови змінювалися з поступовим пересуванням центрів слов'янської книжності з півдня на схід, під впливом живих народних мов, залежно від тенденцій до уніфікації церковнослов'янської мови та відновлення давніх норм, що було пов'язано з діяльністю різних книжних шкіл.
Нині використовується в церковному православному служінні у східнослов'янських та південнослов'янських державах, а також у храмах Російської, Сербської, Болгарської, Української православних церков, розташованих у інших частинах світу.
Вплив на живі мови[ред. | ред. код]
Церковнослов'янська мова справила великий вплив на літературні слов'янські мови, зокрема, народів православної культури (білоруську, болгарську, македонську, російську, сербську, українську). Порівняно з російською, в українській мові значно менше запозичень із церковнослов'янської, але вони становлять значний обсяг обрядово-релігійної, а також поетично-урочистої лексики. Російську літературну мову створено на основі церковнослов'янської мови, слова церковнослов'янського походження в російській літературній мові складають ледь не половину всього словникового запасу,[1][2][3][4][5][6] а також фінського субстрату[7][8][9] й тюркських пластів[10][11][12]. Через це значна церковнослов'янська складова сучасної російської мови, а також запозичення із інших мов, а не надуманий фактор польського впливу у міфах щодо української мови, є однією з причин відмінностей між російською та українською мовами.
Українська редакція (київський ізвод) церковнослов'янської мови розвивалася разом з розвитком живої української мови, яка взаємодіяла з церковнослов'янською мовою. Окремі характерні риси її відбиваються вже в другій половині X ст. — кінці XI ст.[13][14][15][16][17][18][19]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Унбегаун Б. Русский литературный язык: проблемы и задачи его изучения. с. 329—333.(рос.)
- ↑ В. К. Журавлев. Церковнославянский язык в современной русской национальной школе // Русский язык и русский характер / В. К. Журавлев. – М. : Моск. Патриархат. Отд. религиоз. образования и катехизации. Лицей духов. культуры, 2002. – 255 с.(рос.)
- ↑ Трубецкой Н. С. Общеславянский элемент в русской культуре(рос.)
- ↑ Б. М. Ляпунов. Единство русского языка в его наречиях Архівовано 25 квітень 2016 у Wayback Machine.(рос.)
- ↑ Л. Г. Панин К 170-летию со дня кончины А. С. Пушкина(рос.)
- ↑ Шахматов А. А. Очерк современного русского литературного языка](рос.)
- ↑ Михайлова - Прибалтийско-финский компонент в русском слове. www.philology.ru. Процитовано 2020-03-06.
- ↑ Міф про «триєдиний російський народ». Форум Української Правди (ua). Процитовано 2020-03-06.
- ↑ Слова финно-угорского происхождения в русском языке. Много ли их?. Пикабу (ru). Процитовано 2020-03-06.
- ↑ Тюркізми в російській мові мешканців Салаватською району Республіки Башкортостан. ua-referat.com. Процитовано 2020-03-06.
- ↑ sneg5.com http://sneg5.com/nauka/gramotnost/tyurkizmy-i-tyurkskie-zaimstvovaniya.html Пропущений або порожній
|title=(довідка). Процитовано 2020-03-06. - ↑ ТЮРКИЗМЫ В РУССКОЙ ЛИНГВОКУЛЬТУРЕ - Современные проблемы науки и образования (научный журнал). www.science-education.ru. Процитовано 2020-03-06.
- ↑ Німчук В. Церковнослов’янська мова / В. Німчук // Українська мова. Енциклопедія. – 2-є випр. і доп. – К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 783.
- ↑ Огієнко Іван. Старо-слов’янська мова української редакції / Іван Іванович Огієнко // Памятки старо-словянської мови Х-ХІ віків. — Варшава: Друкарня Синодальна, 1929. — С. 103—188.
- ↑ Півторак Г. П. Мовна ситуація в Київській Русі / Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — К., 2001 (2-ге вид., доп. — К., 2004)
- ↑ Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів. Вид. 2-ге, доопрацьоване i значно доповнене. — К.: КЖД «Софiя», 2012. — 112 с.
- ↑ Василь Німчук. Хрестоматія з історії української мови Х — ХІІІ ст. / НАН України. Інститут української мови. — Житомир : Полісся, 2015. — 352 с. — (Назва обкладинки: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.)
- ↑ Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської старо-українщини XI-XVIII в.в. — Київ: вид. "Друкар", 1922. — 182 с.
- ↑ Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIIІ стол.).— Прага: Сіяч, 1932. — 494 c.
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
- Біленька-Свистович Л. В., Рибак Н. Р. Церковнослов'янська мова: Підручник зі словником: Понад 3500 слів. — К. : Криниця, 2000. — 336с.
- Мельник Я., Лазарович О. Церковнослов'янська мова: Навч.-метод. посіб. / Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника; Івано-Франківська теологічна академія. — Івано-Франківськ: Гостинець, 2004. — 244с.; – Вид. 4-е перероблене та доповнене, 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сербські рукописи з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського
- Церковнослов'янська мова в історії української літературної мови
- Церковнослов'янська мова в історії української літературної мови
- Церковнослов'янська мова в історії української літературної мови
- Церковнослов'янська мова в історії української літературної мови
- Церковнослов'янська мова в сучасній Україні
- Колекція церковнослов'янських текстів
- Біблія церковнослов'янською мовою (PDF).
- Біблія церковнослов'янською мовою (iPhone/iPod Touch).
- Спільнота слов'янської типографіки
- Розробка й використання церковнослов'янських комп'ютерних шрифтів
- Методи комп'ютерного відображення церковнослов'янських текстів
- Соціолінгвістичні аспекти церковносолов'янської мови сьогодні
- Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна : Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів / рецензенти: Епіфаній (Думенко), Григорій Півторак. — Вид. 2-ге, доопрацьоване і значно доповнене. — К. : КЖД «СОФІЯ», 2012. — 112 с. — ISBN 978-966-2374-38-4.
- Церковнослов'янська мова на сайті Ethnologue: Slavonic, Church. A language of Russian Federation (англ.)
- Церковнослов'янська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Church Slavic (англ.)
|
| |||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
