Цетинє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Цетінє)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цетинє
Cetinje / Цетиње

Герб Прапор
Герб Прапор
Royal city of Cetinje.jpgВиди Цетинє
Основні дані
42°23′00″ пн. ш. 18°55′00″ сх. д. / 42.38333° пн. ш. 18.91667° сх. д. / 42.38333; 18.91667Координати: 42°23′00″ пн. ш. 18°55′00″ сх. д. / 42.38333° пн. ш. 18.91667° сх. д. / 42.38333; 18.91667
Країна Чорногорія Чорногорія
Адмінодиниця Муніципалітет Цетине[d]
Столиця для Королівство Чорногорія[1], Королівство Чорногорія і Князівство Чорногорія
Засновано 1482
Площа 910 км²
Населення 15 137
Висота НРМ 703  м
Міста-побратими Рієка, Кострома, Малі-Іджеш, Сіная, Гаета, Харків, Шкодер, Велико-Тирново (6 грудня 2006), Велико-Тирново (6 грудня 2006)
Часовий пояс UTC+1
GeoNames 3202640
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси 81250
Міська влада
Мер міста Мілован Янкович
Веб-сторінка www.cetinje.me
Мапа


CMNS: Цетинє на Вікісховищі

Це́тинє, також Це́тине[2] (серб., чорн. Cetinje / Цетиње) — місто в Чорногорії, засноване в 1482 році. Історична та культурна столиця Чорногорії, місце перебування президента та митрополита Чорногорії і Примор'я Сербської Православної Церкви.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Панорама Цетинє

Розташоване в долині, оточеній горами, біля підніжжя гори Ловчен.

Цетинє був заснований в 1482 році князем Іваном I Црноєвичем і став колискою чорногорської культури і одним з центрів опору зазіханням Османської імперії, за що Цетинє прозвали «Сербської Спартою».

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення Цетинє було обумовлено історичними, політичними та економічними умовами XV сторіччя. Натиск турецьких завойовників змусив Івана Црноєвича, правителя Зети, перемістити столицю з укріпленого міста Жабляк Црноевича в нове місце — в 1475 році в Обод, а незабаром після цього до підніжжя гори Ловчен. У 1482 році в Цетинський долині розташувався двір Црноєвичів, а двома роками пізніше заснований Цетинський монастир, що став резиденцією митрополита Зети. Так було засновано місто, що отримав свою назву за протікала по долині річці Цетина, і став світським і духовним центром Чорногорії.

Георгій Црноєвіч, син Івана Черноєвича, заснував тут перший друкарський двір у слов'янських країнах Балканського півострова.

Швидкий розвиток міста під владою династії Црноєвичів було перервано в кінці XV століття. У 1499 році Зета втратила незалежність і лише та її частина, яка і стала називатися власне «Чорногорія» (між річкою Црноевича та Бокой Которськой)), залишилася вільною.

Президентський палац

У наступні два століття розвиток Цетинє сповільнилося. У XVIXVII століттях місто не раз піддавалося атакам турків і венеціанців і іншим випробуванням. У цей період палац і монастир Черноєвічей були зруйновані. І лише в 1697 році, з встановленням влади династії Петровичів-Негошів, Цетинє знову став розквітати.

ХІХ — ХХІ століття[ред. | ред. код]

Правителів Чорногорії в першу чергу займало звільнення країни і зміцнення її єдності. Довгий час вони не могли приділяти достатньо часу і коштів будівництву Цетинє. Помітний прогрес був досягнутий тільки під час правління Петра II Петровича-Негоша. У 1838 році для нього була побудована нова королівська резиденція. Місто ставало все більш європейським.

У 1878 році рішенням Берлінського конгресу була визнана незалежність Чорногорії як суверенного князівства, і Цетінє стало столицею нової європейської країни. Після встановлення дипломатичних відносин у місті розташувалися закордонні посольства і консульства, для яких були побудовані красиві особняки.

У правління князя Ніколи I Петровича-Негоша в місті було побудовано безліч величних споруд — новий королівський палац, перший в Цетинє готель, міська лікарня тощо.

У 1910 році Чорногорія була проголошена королівством, що додало новий поштовх розвитку Цетинє. Був побудований Будинок Уряду — символ державної влади. Проведений в тому ж році перепис показав в одній з найменших столиць світу значне зростання населення, яке досягло 5895 жителів, більшість з яких були сербами.

У період з 1878 по 1914 в Цетинє приїхали багато відомих діячів культури та освіти з інших південно-слов'янських країн. Вони внесли великий внесок в життя міста.

Після Першої світової війни, коли Чорногорія увійшла до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, Цетинє значно виріс територіально. Але коли після завершення Другої світової війни парламент Чорногорії 13 липня 1946 року переніс столицю в Тітоград, місто зазнало затяжної кризи.

У 1975 Цетинє був нагороджений Орденом Народного героя — це аналогічно присвоєння звання «Місто-герой» в СРСР.

У 2006 році Чорногорія знову здобула незалежність. З цього моменту починається новий період в історії міста.

Населення[ред. | ред. код]

Театр «Zetski Dom»

Місто Цетинє є адміністративним центром громади Цетинє (Cetinje), яка за переписом 2003 року налічує 18, 742 мешканця, з яких 9.603 — жінки (51,24 %), а 8.879 — чоловіки (48,76 %). У місті Цетинє, проживає 15.353 мешканців та є єдиним містом в общині з населенням понад 1000 мешканців. За переписом 2003 року, 90,67 % містян є чорногорцями, 4,62 % — сербами, а 4,71 % — інші народності.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

У поселенні народився:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Королівство Чорногорія — 1910.
  2. Чорногорія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання[ред. | ред. код]