Цецорська битва (1620)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цецорська битва
Молдавські війни
Cecora 1620 111.JPG
Загибель гетьмана Жолкевського
(картина В. Еліяш-Радзіковького)
Дата: 17 вересня7 жовтня 1620
Місце: біля Цецора, на річці Прут, Молдавія
Результат: Перемога Османської імперії
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Річ Посполита
Coat of arms of Moldavia.svg Молдавське князівство
Osmanli-nisani.svg Османська імперія
Командувачі
Станіслав Жолкевський

Іскандер Паша(тур)
Саримсаг паша(тур)
Галга Султан
Кан-Темир
Військові сили
близько 10 000 близько 40 000
Втрати
невідомо

Цецо́рська битва — битва війська Речі Посполитої з турецько-татарськими військами біля села Цецора поблизу Ясс.

Воєнні дії тривали з 17 вересня до 7 жовтня 1620 року.

Battle of Cecora 1620.PNG

Командувачі[ред.ред. код]

Командувачами 8-тисячної турецької армії були Іскендер-паша (паша Боснії) та Саримсаґ-паша, 120-тисячної кримської — калга-султан (брат кримського хана Мехмед III Ґерай) Шагін Гірей.

Командувачами 12-тисячної польської армії були 73-літній великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський, польний коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, князь Самійло Корецький, Струсь.

Гаспар Граціані — 3000.

Всього було 20 000 тисяч. В битві брала участь шляхта волинська, подільська, руська, козаки з Бару (Стефан Хмелецький). Також брали участь теребовлянський і вінницький старости Олександр Балабан, Мартин Казановський, князь Самійло Корецький, галицький староста Миколай та Міхал Струсі, Ян Тишкевич, Миколай Потоцький — «Ведмежа лапа», Станіслав «Ревера» Потоцький, кам'янецький староста Валентин-Олександр Калиновський та його син Самуель Єжи Калиновський, Ян (син) і Лукаш Жолкевські, Бичко.

Передумови битви[ред.ред. код]

23 серпня посли турецького султана вирушили до Ясс, з метою заарештувати Гаспара Граціані і забрати його в Стамбул. Гаспар з-під Ясс з 3000 армією вирушив в Хотин під польський захист.

Досвідчений в боях гетьман Жолкевський не хотів розпочинати воєнні дії проти османів; за його словами, війна з турками — це не іграшка. Але король настояв на битві і обіцяв дати допомогу (але не надав). Також обіцяв її і Гаспар Граціані (але не надав).

Підготовка[ред.ред. код]

3 серпня війська Конєцпольського і князя Корецького стали табором під Орининим. 10 серпня Конєцпольський і кн. Корецький прибули в Кам'янецький(Подільський). Через три дні військо вирушило до Буші і стало там табором під молдавським кордоном.

Хід битви[ред.ред. код]

9-10 вересня 1620 р. біля с. Цецора військо зустрілося з великими турецько-татарськими силами.

Жолкевський під Цецорою зрозумівши, що сили противника набагато більші, ніж вказав Граціані, наказав взяти двох язиків, один з яких сказав, що сили противника 40 000, а другий (взятий пізніше) сказав 100 000. Жолкевський, оцінивши ситуацію, наказав утворити з возів, спаяних ланцюгами, табір і іти в напрямку Могилева на Поділлі, до переправи на Дністрі. Вози були в чотири ряди, по 50 возів в кожному ряду.

Частина шляхти з військом в кількості 3 000, підбурена молдавським господарем Гаспаром Граціані, який заперечував розпорядження відступати до Дністра, а обіцяв щасливо вивести військо через переправу на р. Прут і через Валахію, вирушила до р. Прут. Пізніше, при переправі вбрід всі були легко добитими татарським військом.

Після цієї події військо Жолкевського стояло ще 8 днів, марно чекаючи на допомогу. Відступали війська оточені табором з возів.

Всю дорогу від Цецори до Дністра татари не припиняли нападати на табір Жолкевського.

Перед переправою через Дністер Жолкевський наказав стати табором за пів милі від Дністра, щоб добути провіанту і пороху, якого йому не вистачало. Але серед війська виникли незгоди і деякі вирушили, щоб швидше переправитись через Дністер. В цей час один з табору перейшов до Калги Султана і повідомив, що в війську нема згоди, Калга Султан тут же розпорядився кинути сили Кантемір Мірзи і розбити військо Жолкевського.

6 жовтня (27 вересня) 1620 р. біля самого кордону Речі Посполитої (біля Могилева) татарське військо під проводом Кантеміра мірзи оточило польсько-козацький табір. Наступного дня військо було цілком розгромлене.

Juliusz Kossak Bitwa pod Cecorą 1620.jpg

Втрати[ред.ред. код]

Гетьман Жолкевський поліг в бою під Могилевом-Подільським (На полях села Савки (мол. Сауца)). Гаспар Граціані був убитий по дорозі в Валахію. Олександр Калиновсьский та його син загинули під час переправи через Прут.

Князь Корецький та Струсь, Ян Жолкевський (син), Лукаш Жолкевський, Олександр Балабан, Ференчбег та 6 інших шляхтичів були взяті Іскендером-пашою в полон і доставлені до Ґалги-султана. Капітан німецької кавалерії Герман[1] Денгофф був убитий з 15 іншими. Іскендер паша забрав в Ґалги-султана Корецького та Ференчбега і послав їх турецькому султану. Гетьман Конєцпольський та син брата Жолкевського дісталися Ґалзі султану, інших 4 шляхтичів відправили в Крим.

В полон потрапили також : Марцін Казановський, Миколай Потоцький, Станіслав «Ревера» Потоцький. В бою поліг Михайло Хмельницький та в полон потрапив його син Богдан.

Вийшли неушкодженими шляхтичі Стефан Хмелецький та Теофіл Шемберг (написав щоденик битви).

Висновки[ред.ред. код]

60 000 татарська армія, послана Галга Султаном, пішла на Покуття і Львів спустошуючи все навколо і поверталася з походу з багатствами та більше як 100.000 полонених русинів (українців), з яких до Криму дійшло тільки 30.000, багато загинуло від холоду. В цей час були зруйновані Глиняни.

В листопаді 1620 боснійський Іскендер Паша загинув в Аккерман наглою смертю від руки своїх слуг.

Наступного року розпочався похід турецького війська під проводом султана Османа ІІ на Польщу. Після довгих боїв під Хотином обидві сторони уклали мир.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Дружина гетьмана Регіна Гербурт на місці, де загинув Станіслав Жолкевський поставила пам'ятник з мармуровою плитою, на якій золотими буквами був напис на латині. Пам'ятник був до середини 19 ст. Відрубану голову Жолкевського, яку відправили турки султану в Стамбул, його дружина викупила пізніше за великі гроші, яких вона не мала, крім того вона збирала у родичів та просила допомогу в короля, щоб викупити з полону сина Івана.

Станіслав Жолкевський та син Іван поховані Регіною Гербурт в костелі в Жовкві.

У червні 1912 пам'ятник Жолкевському був відбудований, посприяла цьому шляхта Могилева-Подільського під організацією князя Голубецького. Пам'ятник розташований за 4 км від с. Савки (мол. Sauce), за 8 км від Дністра, по правій стороні дороги, яка веде з м. Атак до с. Аріанешті. Пам'ятник стоїть на могилі.

Цецорська битва в народній творчості[ред.ред. код]

Дума про Михайла Хмельницького
«

«Відкіль їдешь? Від Дунаю.
«А що чував про Михайлу?
«Еге чував! я сам видав:
Йшли Ляхи на три шляхи,
Козаченьки на чотири,
А Татаре поле крили.
А в тім, війську Козацькому
Їхав возок, тай покритий
Червоною китайкою,
Заслугою Козацькою.
А в тім візку було тіло,
Порубане, і почорніле;
За тим возком кінь, Лицарьский
Веде коня хлоп Козацький,
Держить в руци спис довгенькии,
А у другий меч ясненький, —
Ой ще з меча і кров тече.
По Михайлу мати плаче.
Не дуже син порубаний,
Головонька на три части,
Біле тіло на чотири.

 »

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Denhoffowie (01) (пол.)