Цзунлі ямень
Цзунлі ямень | |
Дата створення / заснування |
11 березня 1861[1] ![]() |
---|---|
![]() | |
Засновник |
Айсінгіоро Їсін ![]() |
Країна |
![]() ![]() |
Час/дата припинення існування |
1901 ![]() |

Цзунлі ямень (кит.: 總理衙門; Zǒnglǐ Yámen; традиційне скорочення від 總理各國事務衙門: «Ямень з управління справами країн») — інститут уряду імперії Цін (1644-1912), який виконував функції Міністерства ритуалу закордонних справ замість традиційного Міністерства ритуалу. Проіснував у 1861-1901. Став першою значною інновацією адміністративного спрямування, запровадженого цинським урядом після реформ 1729.
Заснований після поразки Китаю у Другій Опіумній війні за умовами Пекінського договору. Керував кабінетом з п'яти членів, головним з яких був великий князь Гун Айсіньгеро Ісінь. У підпорядкуванні у них були 24 секретаря, серед яких 8 належали до Відомству військових таємниць — верховного органу цинського уряду, інші набиралися з різних міністерств Пекіна.
Серед проектів Цзунлі яменю у 1862 було затвердження та публікація китайського перекладу «Елементів міжнародного права[en]» Генрі Вітона. Переклад був виконаний американським місіонером Вільямом Мартіном[en]). Він дозволив Китаю здобути першу дипломатичну перемогу на міжнародній арені, використовуючи поняття «територіальні води» у вирішенні конфлікту на ґрунті Датсько-Прусської війни.
У 1862 відкрито перекладацьку школу, Тунвеньгуань, яка переросла в коледж (з викладанням західних дисциплін, незважаючи на протести консерваторів) у 1867. Її очолив Сюй Цзию[en].
У 1870-1871 центром уваги різня в Тяньцзині[en] стала (天津教案), розправа місцевого населення з французькою католицькою місією (див. Собор Пресвятої Діви Марії), спровокована безрозсудною витівкою французького консула.
У 1873 ініціював розслідування з експлуатації китайців на низькооплачуваних роботах у Перу та на Кубі. Раніше для захисту прав китайських робітників у США був залученийАнсон Бьорлінгейм.
У 1881, за участю Цзен Цзіцзе, в Петербурзі підписано договір про Ілійський край.
- ↑ Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 268. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7