Цибулько Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цибулько Володимир Михайлович
Цибулько Володимир Михайлович.jpg
Народився 19 вересня 1924(1924-09-19)
Ровеньки
Помер 14 квітня 1987(1987-04-14) (62 роки)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність політик
Alma mater Донецький педагогічний інститут
Київський інститут народного господарства
Володіє мовами російська
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада Перший секретар Київського обласного комітету КПУ
Термін квітень 1970 — 4 листопада 1985
Попередник Головченко Федір Петрович
Наступник Ревенко Григорій Іванович
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Кутузова III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден Жовтневої Революції

Цибу́лько Володи́мир Миха́йлович (19 вересня 1924(19240919), місто Ровеньки, тепер Луганської області;— 14 квітня 1987, місто Москва) — радянський державний і партійний діяч,1-й секретар Київського обкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ у 1966 — квітні 1969 р. Член ЦК КПУ у квітні 1969 — 1986 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ у липні 1972 — лютому 1976 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань. Член ЦК КПРС у 1971—1986 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 вересня 1924(19240919) року в місті Ровеньки, тепер Луганської області в родині службовця. Українець. Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1941 році закінчив середню школу. З початком німецько-радянської війни евакуювався з родиною до Казахстану, працював у колгоспі. У серпні 1942 року призваний до лав Червоної Армії. Закінчив Тамбовське танкове училище, евакуйоване до Семипалатинська. Воював на Центральному, Білоруському, 1-у Білоруському фронтах командиром мінометної роти 47-го стрілецького полку 15-ї стрілецької дивізії, капітан. За роки війни отримав контузію, одне легке та два важких поранення.

Після демобілізації за станом здоров'я (інвалід ІІ групи) працював завідувачем відділу кадрів Ровеньківського райвиконкому Ворошиловградської області.

З 1947 р. — на комсомольській роботі: завідувач відділу, 1-й секретар районного комітету ЛКСМУ. У 1949—1956 р. — секретар, 1-й секретар Сталінського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1950 році закінчив Донецький педагогічний інститут і отримав диплом вчителя історії.

У 1956—1958 р. — слухач Вищої партійної школи при ЦК КПРС.

З 1958 р. — інструктор Сталінського обласного комітету КПУ, 1-й секретар Калінінського районного комітету КПУ міста Сталіно.

У 1961—1966 р. — завідувач відділу партійних органів Донецького обласного комітету КПУ.

У 1965 році закінчив заочно факультет економіки Київського інституту народного господарства.

З 18 січня 1966 року по 9 грудня 1968 року — 1-й секретар Ждановського міського комітету КПУ Донецької області.

У 1968—1970 р. — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ.

У квітні 1970 — 4 листопада 1985 р. — 1-й секретар Київського обласного комітету КПУ.

Починаючи з 1970 року, чотири рази обирався депутатом Верховної Ради СРСР.

Після виходу на пенсію у 1985 році переїхав до Москви, де й помер 14 квітня 1987 року. Похований на Кунцевському цвинтарі[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений тринадцятьма орденами, в тому числі: трьома орденами Леніна, Кутузова 3-го ступеня (06.03.1945), Вітчизняної війни 1-го (06.04.1985) та 2-го (26.07.1944) ступеня, Червоної Зірки (31.12.1943), Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Знак Пошани та медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям В. М. Цибулька названо вулицю у Приморському районі міста Маріуполя.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Перший секретар Київського обласного комітету КПУ
квітень 1970 - 4 листопада 1985
Наступник:
Головченко Федір Петрович
Ревенко Григорій Іванович