Цибуля
| Цибуля, часник | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Цвітіння цибулі ріпчастої
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
|
Список видів роду Allium | ||||||||||||||||||||
|
Цибу́ля[1], часник[1] (Allium) — рід багаторічних рослин родини амарилісових, що налічує 976 видів[2]. В Україні зростає приблизно 40 видів[1]. Раніше за классифікацією Кронквіста належав до Лілейних.
Назва роду походить від лат. allium — часник.
Історичні факти[ред. | ред. код]
У Середньовіччі для захисту від стріл, ударів алебард і мечів вояки одягали залізні шоломи, лати і прикривалися щитом. Але, не сподіваючись на міцність залізної броні, багато хто з них також носив на грудях обереги, що ним приписувалася чарівна сила охороняти на війні від ураження зброєю. Зазвичай як амулет використовували голівку дикої цибулі або часнику[3]. Думали, що щільна суха шкірка, як броня, що оберігає ніжні, свіжі листочки цибулі, здатна врятувати від усяких лих і життя людини. Один із видів цибулі навіть називається відтоді Алліум віктораліс (Allium victoralis) — цибуля переможна[3].
Стародавні римляни включали цибулю й часник у пайок своїх легіонерів, уважаючи, що харчування ними збільшує снагу та мужність солдатів. Збереглася приказка того часу: «Часник запалює серце героя, коли холод його зледеняє»[3].
Цибулю і часник знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років тому, що свідчить про широке їх поширення ще в ті далекі часи[3]. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді, і простому людові забороняли вживати її в їжу[3].
Довгий час цибулю забороняли їсти у свята, тому що вона викликає сльози, коли потрібно веселитися[3].
З давніх давен часник був лікувальним засобом. Його вживали в XVI столітті як запобіжний засіб проти чуми[3]. Часник в Середньовіччі вживали як протиотруту при всіх отруєннях, як попереджувальний засіб проти атеросклерозу та туберкульозу. Під час Першої світової війни сік часнику, розведений у воді, застосовували при лікуванні ран[3].
Лікувальні властивості цибулі та часнику визнавалися у всіх народів і в усі часи. На Сході існувала приказка: «Цибуле, у твоїх обіймах минає всяка хвороба»[3].
Професор Б. П. Токін і його співробітники встановили, що від летких, пахучих речовин (ефірних олій), що виділяються цибулею, часником, хріном та іншими рослинами, гинуть гнильні і хвороботворні бактерії, найпростіші тварини — амеби й інфузорії — і навіть жаби і щури[3].
Рослини виділяють захисні речовини, названі «фітонцидами», тобто «рослинними губителями» мікробів.
Як показали досліди професора Б. П. Токіна, кашка з натертої цибулі, часнику або хрону, покладена в закриту посудину з м'ясом або фруктами, оберігає їх від псування[3].
Достатньо протягом трьох хвилин пожувати цибулю або часник, щоб убити в роті всі бактерії[3].
Цікаво відзначити силу дії часнику на мікробів. Туберкульозна паличка в висохлої мокроті залишається життєздатною до восьми місяців; карболова кислота і сулема вбивають її через 1-2 години; сірчана кислота вбиває мікроб туберкульозу протягом 30 хвилин, а фітонциди часнику — за 5 хвилин[3].
Цибуля й часник сприяють кращому перетравленню жирної і м'ясної їжі. Вони є незамінною присмачкою до багатьох страв. Підсмажена на олії цибуля надає супу та каші приємний смак і аромат.
Різні види дикої цибулі іноді ростуть у великій кількості. У горах Тянь-Шаню так багато цибулі, що китайці назвали їх «Дзунґ-лінь», тобто «Цибульні гори»[3]. У Середній Азії в Ферганському хребті є «Цибулева гора» — «Сугано-таш»[3]. Близько Семипалатинська цілий район названо Калбінським, від слова «Калба» — «дикий часник», якого дуже багато на схилах гір[3]. Багато видів дикої цибулі є і на Кавказі[3]. Дика цибуля і дикий часник повсюдно трапляються серед лугових трав.
Використання[ред. | ред. код]
Цибулю використовують у їжу, в медицині (фармації та косметології)[4] та як декоративну рослину.
Як городні культури або лікарські рослини вирощують такі види цибулі:
- Цибуля шалот Allium ascalonicum
- Цибуля ріпчаста, городня або звичайна Allium cepa.
- Цибуля батун Allium fistulosum
- Цибуля порей Allium porrum
- Часник Allium sativum
- Цибуля-трибулька Allium schoenoprasum
- Цибуля ведмежа Allium ursinum
В Україні також культивується сорт Цибуля Штутгартер Різен.
Страви[ред. | ред. код]
У Німеччині готують цибулевий пиріг.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Allium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Plants of the World Online (2019). Allium L.. Kew Science. Процитовано 06.10.2019.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
- ↑ Изучение органолептических и раздражающих свойств нативных экстрактов лука и чеснока, подвергшихся десульфуризации оригинальным способом | EUROLAB | Научные статьи. www.eurolab.ua. Процитовано 2017-02-09.
Джерела[ред. | ред. код]
- Allium L. // Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. — Київ: Наукова думка, 2004. ISBN 966-00-0355-2
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Бджоли запилюють цибулю
Посилання[ред. | ред. код]
- Цибуля // Фармацевтична енциклопедія
- Цибуля // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2035. — 1000 екз.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про городину. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
