Цибуля

Цибу́ля, часник (Allium) — рід багаторічних рослин родини амарилісових, що налічує 977 видів. В Україні зростає приблизно 40 видів. Раніше за классифікацією Кронквіста належав до Лілейних.

Назва

Українське цибуля походить через посередництво пол. cebula, cybula і сер.-в.-нім. zibolle, zebulle від лат. caepula, cepula, зменшувальної форми слова caepa, caepe, cepa, cepe («цибуля»). Латинську назву виводять від гіпотетичного дав.-гр. *κήπη, *κήπια («часник»), можливо, пов'язаного з κήπος («сад»), що є когнатом українського копати.

Міжнародна назва роду походить від лат. allium — «часник».

Історичні факти

У Середньовіччі для захисту від стріл, ударів алебард і мечів вояки одягали залізні шоломи, лати і прикривалися щитом. Але, не сподіваючись на міцність залізної броні, багато хто з них також носив на грудях обереги, що ним приписувалася чарівна сила охороняти на війні від ураження зброєю. Зазвичай як амулет використовували голівку дикої цибулі або часнику. Думали, що щільна суха шкірка, як броня, що оберігає ніжні, свіжі листочки цибулі, здатна врятувати від усяких лих і життя людини. Один із видів цибулі навіть називається відтоді Алліум віктораліс (Allium victoralis) — цибуля переможна.

Стародавні римляни включали цибулю й часник у пайок своїх легіонерів, уважаючи, що харчування ними збільшує снагу та мужність солдатів. Збереглася приказка того часу: «Часник запалює серце героя, коли холод його зледеняє».

Цибулю і часник знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років тому, що свідчить про широке їх поширення ще в ті далекі часи. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді, і простому людові забороняли вживати її в їжу.

Довгий час цибулю забороняли їсти у свята, тому що вона викликає сльози, коли потрібно веселитися.

З давніх-давен часник був лікувальним засобом. Його вживали в XVI столітті як запобіжний засіб проти чуми. Часник в Середньовіччі вживали як протиотруту при всіх отруєннях, як попереджувальний засіб проти атеросклерозу та туберкульозу. Під час Першої світової війни сік часнику, розведений у воді, застосовували при лікуванні ран.

Лікувальні властивості цибулі та часнику визнавалися у всіх народів і в усі часи. На Сході існувала приказка: «Цибуле, у твоїх обіймах минає всяка хвороба».

Професор Б. П. Токін і його співробітники встановили, що від летких, пахучих речовин (ефірних олій), що виділяються цибулею, часником, хріном та іншими рослинами, гинуть гнильні і хвороботворні бактерії, найпростіші тварини — амеби й інфузорії — і навіть жаби і щури.

Рослини виділяють захисні речовини, названі «фітонцидами», тобто «рослинними губителями» мікробів.

Як показали досліди професора Б. П. Токіна, кашка з натертої цибулі, часнику або хрону, покладена в закриту посудину з м'ясом або фруктами, оберігає їх від псування.

Достатньо протягом трьох хвилин пожувати цибулю або часник, щоб убити в роті всі бактерії.

Цікаво відзначити силу дії часнику на мікробів. Туберкульозна паличка в висохлій мокроті залишається життєздатною до восьми місяців; карболова кислота і сулема вбивають її через 1-2 години; сірчана кислота вбиває мікроб туберкульозу протягом 30 хвилин, а фітонциди часнику — за 5 хвилин.

Цибуля ріпчаста

Грядка цибулі.

Цибуля й часник сприяють кращому перетравленню жирної і м'ясної їжі. Вони є незамінною присмачкою до багатьох страв. Підсмажена на олії цибуля надає супу та каші приємний смак і аромат.

Різні види дикої цибулі іноді ростуть у великій кількості. У горах Тянь-Шаню так багато цибулі, що китайці назвали їх «Дзунґ-лінь», тобто «Цибульні гори». У Середній Азії в Ферганському хребті є «Цибулева гора» — «Сугано-таш». Близько Семипалатинська цілий район названо Калбінським, від слова «Калба» — «дикий часник», якого дуже багато на схилах гір. Багато видів дикої цибулі є і на Кавказі. Дика цибуля і дикий часник повсюдно трапляються серед лугових трав.

Використання

Цибулю використовують у їжу, в медицині (фармації та косметології) та як декоративну рослину.

Як городні культури або лікарські рослини вирощують такі види цибулі:

• Цибуля шалот Allium ascalonicum
• Цибуля ріпчаста, городня або звичайна Allium cepa.
• Цибуля батун Allium fistulosum
• Цибуля порей Allium porrum
• Часник Allium sativum
• Цибуля-трибулька Allium schoenoprasum
• Цибуля ведмежа Allium ursinum

В Україні також культивується сорт Цибуля Штутгартер Різен.

• 
• 
• 

Страви

У Німеччині готують цибулевий пиріг.

Джерела

• Allium L. // Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. — Київ: Наукова думка, 2004. ISBN 966-00-0355-2
• Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
• Бджоли запилюють цибулю

Посилання

• Цибуля // Фармацевтична енциклопедія
• Цибуля // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2035. — 1000 екз.