Цибуля савранська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цибуля савранська
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Цибулеві (Alliaceae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид: Цибуля савранська
Біноміальна назва
Allium savranicum
Besser, 1818
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Allium savranicum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Allium savranicum
EOL logo.svg EOL: 1084929
IPNI: 528804-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 258998

Цибу́ля савра́нська (Allium savranicum) — багаторічна рослина родини Цибулевих. Як окремий вид розглядається переважно українськими ботаніками, натомість світова наукова спільнота вважає цей таксон синонімом Allium saxatile auct. non M. Bieb.[1] Ендемік Північного Причорномор'я, занесений до Червоної книги України. Декоративна та харчова культура.

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина заввишки 30-60 см, геофіт. Цибулини видовжено-яйцеподібні або майже циліндричні, з тонкими, бурими, сітчасто-волокнистими, напівпрозорими оболонками, розташовані по 1-3 на дуже короткому кореневищі. Стебла прямостоячі, на ¼ або ⅓ висоти обгорнуті голими чи шорсткими піхвами листків. Листків 3-4, вони лінійно-ниткоподібні, плескаті.

Суцвіття — багатоквітковий, густий, кулястий зонтик. Покривало в 1,5-3 рази довше від зонтика. Квітки білуваті з рожевим відтінком або жовтувато-білі. Листочки оцвітини 1,5 мм завдовжки. Нитки тичинок шилоподібні, у понад 1,5 рази довші від оцвітини; пиляки жовті або червонуваті. Стовпчик здіймається над оцвітиною. Плід — коробочка.

Екологія[ред.ред. код]

Рослина світлолюбна, посухостійка, невибаглива до якості ґрунтів, віддає перевагу бідним піщаним ґрунтам (псамофіт). Зростає на прируслових валах річок та у піщаних степах другої борової тераси. Входить до складу рослинних угруповань Festucetea vaginatae, палассовочебрецево-піщаноковилового та маршаллополиново-типчакового на горбистих закріплених пісках.

Розмножується насінням і вегетативно. Квітне у червні-вересні, запилюється комахами. Плодоносить у серпні-жовтні.

Ареал цибулі савранської охоплює переважно степові райони України. Найбільша чисельність популяцій спостерігається у басейні Сіверського Донця, дещо менша — у басейні Дніпра. Поодинокі осередки знайдені в басейні Південного Бугу, в тому числі і на берегах річки Саврань, на честь якої рослина отримала свою назву. Популяції нечисленні та нещільні, з недослідженою структурою. За межами України нечисленні осередки знайдені у Молдові, а також у Ростовській області Росії, де цибуля савранська зростає в Азовському, Білокалитвинському, Кам'янському, Совєтському, Тарасовському й Облівському районах.

Значення і статус виду[ред.ред. код]

Природоохоронний статус виду — вразливий. Причинами зміни чисельності є порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, видобування піску, випасання худоби, залісення. Цибуля савранська має наукове значення як ендемік. Охороняють цей вид у Дніпровсько-Орільському природному заповіднику, національному природному парку «Святі Гори». Рекомендується створити заказники у місцях зростання виду, контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено порушення умов місцезростань виду, видобування піску, заліснення, надмірне випасання худоби. За межами країни вид має охоронний статус у Росії, де він занесений до Червоних книг Ростовської[2] та Волгоградської областей.

Має господарське та комерційне значення як декоративна та харчова рослина, хоча культивується обмежено лише у ботанічних садах.

Література[ред.ред. код]

  1. Байрак О. М., Стецюк Н. О. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини. — Полтава: Верстка, 2005. — 248 с.
  2. Горєлова Л. Н., Альохін О. О. Рідкісні рослини Харківщини (Систематичний список рідкісних судинних рослин, питання їх охорони). — Харків, 1999. — 52 с.
  3. Донбас заповідний. Науково-інформаційний довідник-атлас / Під заг. ред. С. С. Куруленка, С. В. Третьякова. — Донецьк: ДФ ДІПКПК Мінекоресурсів України, 2003. — 160 с.
  4. Кондратюк Є. М., Бурда Р. І. Флора Донбасу як об'єкт охорони // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. — 1979. — Вип. 15. — С. 36-42.
  5. Кучеревський В. В. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Дніпропетровщини. — К.: Фітосоціоцентр, 2001. — 360 с.
  6. Определитель высших растений Украины / Доброчаєва Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К.: Наукова думка, 1987. — 548 с. (рос.)
  7. Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської та Запорізької областей. Судинні рослини. Біолого-екологічна характеристика видів: Моногр. — Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2005. — 276 с.
  8. Флора УРСР. Том III / Під ред. М. І. Котова та А. І. Барбарича. — К.: Вид-во АН УРСР, 1950. — 426 с.

Джерела[ред.ред. код]

  1. The Plant List.(англ.)
  2. Красная книга Ростовской области / Министерство природных ресурсов и экологии Ростовской области: Издание 2-е. — Ростов-на-Дону: Минприроды Ростовской области, 2014. — Т. 2. Растения и грибы. — 344 с.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Цибуля савранська в Червоній книзі України. — Переглянуто 26 травня 2015.