Циклофосфамід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, замінивши голі посилання на повноцінні джерела-примітки, що використовують {{cite web}} (і обов'язково заповніть параметри archive-url, archive-date та deadurl), аби упевнитися, що всі АД продовжуватимуть бути перевірними і в майбутньому, та допомогти дотримуватися послідовності у стилі джерел-приміток. Ви можете скористатися вікі-інструментом reFill 2.0, аби допомогти вам автоматизувати форматування джерел-приміток. (лютий 2024)
Циклофосфамід
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-N,N-bis(2-chloroethyl)-1,3,2-oxazaphosphinan-2-amine 2-oxide
Класифікація
ATC-код L01AA01
PubChem 2907
CAS 50-18-0
DrugBank
Хімічна структура
Формула C7H15Cl2N2O2P 
Мол. маса 261,086 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 75% (пероральн.)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 7 год. (дорослі)
Екскреція Нирки, Жовч (незначна к-сть)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЕНДОКСАН®,
«Бакстер Онколоджі ГмбХ»,Німеччина
UA/0027/01/01
30.05.2014-30/05/2019
ЦИКЛОФОСФАН,
ВАТ «Київмедпрепарат»,Україна
UA/6489/01/01
28.04.2012-28.04.2017
[1]

Циклофосфамід (англ. Cyclophosphamide, лат. Cyclophosphamidum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є похідним азотистого іприту[2][3] та застосовується переважно парентерально (переважно внутрішньовенно) та перорально.[4] Циклофосфамід уперше синтезований та досліджувався американськими вченими Фрідманом і Селігманом у 1954 році[5] Разом із ще одним похідним азотистого іприту іфосфамідом циклофосфамід досліджувався на предмет протипухлинної активності Норбертом Броком та дослідницькою компанією АСТА (натепер «Baxter Oncology»).[6] Результати перших клінічних досліджень циклофосфаміду, в яких встановлено його протипухлинна активність, опубліковано в кінці 50-х років ХХ століття[7][8][9], а в 1959 році циклофосфамід був схвалений FDA для клінічного використання.[10]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Циклофосфамід — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є похідним азотистого іприту. Механізм дії препарату полягає у дії його активних метаболітів на пухлинні клітини, внаслідок чого відбувається зшивка ДНК клітин пухлини, що призводить до зупинки мітозу пухлинних клітин та гальмування росту пухлини.[2][4] Циклофосфамід застосовується для лікування раку яєчника, раку шийки матки та тіла матки, раку молочної залози, остеосаркомі, нейробластоми, семіноми яєчка, пухлині Юінга та пухлині Вільмса, мієломній хворобі, а також при лімфопроліферативних захворюваннях — лімфогранулематозі, гострому лімфобластному лейкозі, неходжкінських лімфомах, хронічному лімфолейкозі[2][4], переважно в складі комбінованої терапії, зокрема, сумісно з глюкокортикоїдними гормонами, вінкристином[11], флударабіном[12], етопозидом та бусульфаном.[13] Циклофосфамід також ефективний при застосуванні при важкому перебігу нефротичного синдрому різної етіології[2][4], а також застосовується при вовчаковому нефриті[14] та інших системних ревматологічних захворюваннях (системних васкулітах[15], ревматоїдному артриті), а також розсіяному склерозі та для профілактики реакції відторгнення трансплантату.[2][4] Хоча при застосуванні циклофосфаміду побічні ефекти спостерігаються досить часто, частота гематологічних побічних ефектів при застосуванні циклофосфаміду менша, ніж при застосуванні інших цитостатиків, оскільки при застосуванні циклофосфаміду рідше виникають явища пригнічення функції кісткового мозку.[11][14]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Циклофосфамід швидко та добре всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату при пероральному застосуванні становить у середньому 75 %. Максимальна концентрація метаболітів препарату досягається протягом 2—3 годин після внутрішньовенного застосування. Циклофосфамід погано (на 12—14 %) зв'язується з білками плазми крові, проте його метаболіти зв'язуються з білками крові приблизно на 60 %. Циклофосфамід проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці із утворенням переважно активних та частково неактивних метаболітів. Виводиться циклофосфамід із організму переважно із сечею у вигляді метаболітів, лише незначна препарату виводиться із жовчю. Період напіввиведення циклофосфаміду становить у дорослих у середньому 7 годин, у дітей 4 години. При порушенні функції печінки час напіввиведення препарату збільшується.[2][4]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Циклофосфамід застосовується для лікування раку яєчника, раку шийки матки та тіла матки, раку молочної залози, остеосаркомі, нейробластоми, семіноми яєчка, саркомі Юїнга та пухлині Вільмса, тератомі, мієломній хворобі, а також при лімфопроліферативних захворюваннях — лімфогранулематозі, гострому лімфобластному лейкозі, неходжкінських лімфомах, хронічному лімфолейкозі, профілактики реакції відторгнення трансплантату, при важкому перебігу нефротичного синдрому різної етіології, системних ревматологічних захворюваннях (системних васкулітах, системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті), а також розсіяному склерозі.[2][4]

Побічна дія[ред. | ред. код]

Хоча при застосуванні циклофосфаміду побічні ефекти спостерігаються досить часто, кількість їх дещо нижча, ніж при застосуванні інших цитостатиків.[11] Серед побічних ефектів циклофосфаміду найчастішими є[2][4]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Циклофосфамід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вираженому пригніченні функції кісткового мозку, активних інфекціях, кахексії, анемії, виражених порушеннях функції печінки або нирок, важкій серцевій недостатності, вагітності та годуванні грудьми.[2][4]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Циклофосфамід випускається у вигляді таблеток по 0,05 г; порошку або ліофілізату для приготування розчину для внутрішньовенних інфузій у флаконах по 0,1;0,2;0,5 та 1,0 г.[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Державний реєстр лікарських засобів України
  2. ↑ а б в г д е ж и к ЦИКЛОФОСФАМІД (CYCLOPHOSPHAMIDUM)
  3. ↑ Takimoto, Chris H.; Calvo, Emiliano (2005). Principles of oncologic pharmacotherapy. У Pazdur, Richard; Coia, Lawrence R.; Hoskins, William J. та ін. (ред.). Cancer Management: A Multidisciplinary Approach (вид. 9th). с. 23—42. ISBN 978-1-891483-35-6. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 11 грудня 2016. (англ.)
  4. ↑ а б в г д е ж и к http://www.vidal.ru/drugs/molecule/282 (рос.)
  5. ↑ Friedman, Orrie M.; Seligman, Arnold M. (1954). Preparation of N-Phosphorylated Derivatives of Bis-β-chloroethylamine1a. Journal of the American Chemical Society. 76 (3): 655—8. doi:10.1021/ja01632a006. (англ.)
  6. ↑ Brock N (Серпень 1996). The history of the oxazaphosphorine cytostatics. Cancer. 78 (3): 542—7. doi:10.1002/(SICI)1097-0142(19960801)78:3<542::AID-CNCR23>3.0.CO;2-Y. PMID 8697402. (англ.)
  7. ↑ Wilmanns, Hilmar. Chemotherapie maligner Tumoren (нім.). |series=Asta-Forschung und Therapie |year=1958 |oclc=73296245}}
  8. ↑ Gross R, Wulf G (1959). Klinische und experimentelle Erfahrungen mit zyk lischen und nichtzyklischen Phosphamidestern des N-Losl in der Chemotherapie von Tumoren. Strahlentherapie (нім.). 41: 361—7.
  9. ↑ Brock N (Січень 1989). Oxazaphosphorine cytostatics: past-present-future. Seventh Cain Memorial Award lecture. Cancer Research. 49 (1): 1—7. PMID 2491747. (англ.)
  10. ↑ Emadi A, Jones RJ, Brodsky RA (2009). Cyclophosphamide and cancer: golden anniversary. Nat Rev Clin Oncol. 6 (11): 638—47. doi:10.1038/nrclinonc.2009.146. PMID 19786984. (англ.)
  11. ↑ а б в Циклофосфамид для химиотерапии хронического лимфолейкоза — результаты (рос.)
  12. ↑ ЭФФЕКТИВНОСТЬ И ТОКСИЧНОСТЬ ФЛУДАРЫ, КОМБИНАЦИИ ФЛУДАРЫ И ЦИКЛОФОСФАМИДА У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ЛИМФОЛЕЙКОЗОМ. РЕЗУЛЬТАТЫ МНОГОЦЕНТРОВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ[недоступне посилання] (рос.)
  13. ↑ ЭФФЕКТИВНОСТЬ РЕЖИМА КОНДИЦИОНИРОВАНИЯ БУСУЛЬФАН, ЦИКЛОФОСФАН, ЭТОПОЗИД ПРИ АУТОЛОГИЧНОЙ ТРАНСПЛАНТАЦИИ СТВОЛОВЫХ КРОВЕТВОРНЫХ КЛЕТОК У БОЛЬНЫХ НЕХОДЖКИНСКИМИ ЛИМФОМАМИ (рос.)
  14. ↑ а б Поддерживающая терапия пролиферативного волчаночного нефрита: мофетила микофенолат, азатиоприн и циклофосфамид для внутривенного введения (рос.)
  15. ↑ Дранник, 1994, с. 172.
  16. ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/282 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)
  • Г.Н Дранник, Ю.А. Гриневич, Г.М. Дизик. Иммунотропные препараты. — Київ : Здоров'я, 1994. — С. 172-173. — ISBN 5-311-00698-6. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Циклофосфамід&oldid=42143384