Цикорій салатний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цикорій салатний
Cichorium endivia field.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Суперастериди (Superasterids)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Цикорієві (Cichorioideae)
Рід: Цикорій (Cichorium)
Вид:
C. endivia
Біноміальна назва
Cichorium endivia

Цикорій городній[1], цикорій салатний[джерело?] (Cichórium endívia) — однорічна або дворічна рослина з родини айстрових. У культурі вирощується кореневий, листовий ендівій і ескаріол. Вони багаті каротином, аскорбіновою, фолієвою, пектиновою кислотами. Мають підвищений вміст калію і заліза. Містять інулін. Гіркуватий присмак листя обумовлений наявністю глікозида антібіна, котрий покращує роботу кровоносно-судинної системи людини, органів травлення і особливо печінки і жовчного міхура[2].

З листя готують салати, гарніри для других страв, використовують їх для сервірування стола.

Вирощування рослини[ред. | ред. код]

Вирощується цикорій салатний висівом насіння і розсадою в ранньовесняний та літній періоди з міжряддями 45 см і відстанню між рослинами в ряду 25 — 30 см. Догляд такий же, як і за іншими салатними рослинами. Коріння ендівія використовують для вигонки в теплиці або на підвіконні. Їх висаджують у торф або пухку землю в затіненому місці.[2] При вирощуванні як технічна культура на полях, урожайність коренів сягає до 240 ц/га, найкращі врожаї цикорію у місцях із вологих кліматом на родючих, добре аерованих ґрунтах. Використовуються у харчовій та спиртовій промисловостях.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cichorium endivia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.
  3. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 470. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]