Цикута отруйна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цикута отруйна
Cicuta virosa - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-038 cropped.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Apiales
Родина: Зонтичні (Apiaceae)
Рід: Цикута (Cicuta)
Вид: Цикута отруйна
Біноміальна назва
Cicuta virosa
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Cicuta virosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cicuta virosa

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Gatunek trujący.svg Цикута отруйна (Cicuta virosa L.) — рослина з родини зонтичних. Росте у вологих ярах, на берегах річок, озер, боліт. Рослина містить сильнотруйну речовину — цикутотоксин, яка міститься, переважно, у кореневищі[1]. Вживання цикутотоксину в їжу чи для самолікування може спричинити смерть.[1]

Опис[ред.ред. код]

Гола, трав'яниста багаторічна рослина 50-120 см заввишки, з товстим кореневищем, що навесні майже кругле, восени — довгасте, порожнисте і поділене поперечними перегородками на окремі камери. З надрізів кореневища виділяється світло-жовтий сік. Стебло прямостояче, вгорі розгалужене, порожнисте, тонкоборозенчасте, часто з фіолетовим або пурпурним відтінком. Листки 2-3-перистороздільні, з вузьколанцетними або лінійно-ланцетними гостропилчастими частками. у зонтику 5-20 променів. Обгортки немає, або є вона з 1-2 листочків; біля зонтичків є обгортки з 8-12 ланцетних листочків. Зубці чашечки трикутні, гострі, добре помітні.

Квітки дрібні, пелюстки білі. Двосімянка 1,5-2 мм завдовжки і 2 мм завширшки, майже округла, стуснута з боків, з 10 тупими, широкими, ниткоподібними, зубчастими реберцями. Стовпчики довгі, в кінці цвітіння відігнуті донизу. Розмножується цикута насінням та вегетативно(частинами кореневища та зимуючими бруньками).

Отруйні властивості[ред.ред. код]

Надзвичайно отруйна рослина, особливо кореневище. Вона містить смолисту речовину цикутотоксин і алкалоїд цикутин — наркотик, який діє на довгастий мозок. Характерно, що отруйні властивості зберігаються навіть після висушування і силосування. Відомо чимало випадків отруєння цикутою тварин (400 г сіна — смертельна доза для коня).Небезпечна для дітей, які не знаючи отруйних властивостей рослини, їдять її кореневище, що мають запах моркви і солодкуваті на смак. Цікаво, що птахи, які поїдають плоди цикути, не зазнають при цьому ніяких хоробливих змін, але людина м'ясом цих птахів може отруїтися.

Раніше вважалося, що Сократ покінчив життя шляхом прийняття соку цикути, проте в даний час вважають більш імовірним, що Сократ прийняв напій на основі болиголова плямистого (Conium maculatum). [2]

Поширення[ред.ред. код]

Росте на вологих місцях, по берегах річок, озер, боліт, нерідко у воді по всій території України, переважно на Поліссі і в Лісостепу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б В. Я. Заячук, М. В. Косінський Класифікація та морфометричні показники отруйних рослин Поділля / Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць. — 2005, Вип. 15.2. ISSN:1994-7836
  2. Bloch, Enid (March 2001). «Hemlock Poisoning and the Death of Socrates: Did Plato Tell the Truth?». Journal of the International Plato Society (1). A version of this article was also printed in Thomas C. Brickhouse (Editor), Nicholas D. Smith (Editor). The Trial and Execution of Socrates: Sources and Controversies. — 2001. — ISBN 978-0195119800.

Посилання[ред.ред. код]


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.