Цимбалар Ілля Володимирович
 Ілля Цимбалар
| |||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Повне ім'я | Ілля Володимирович Цимбалар | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 17 червня 1969 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 Одеса, УРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 28 грудня 2013 (44 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||
 Одеса, Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання |
Новоміське кладовище  | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 71 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Циля (рос. Цыля)[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |
Україна Росія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
|
СДЮШОР «Чорноморець» | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
 Ілля Цимбалар у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||
Ілля́ Володи́мирович Ци́мбалар (рос. Илья Владимирович Цымбаларь; також відомий, як Ци́ля (рос. Цыля)[1]; 17 червня 1969, Одеса, СРСР — 28 грудня 2013, Одеса, Україна) — радянський, український та російський футболіст, лівий півзахисник, нападник. Майстер спорту Росії.
Насамперед відомий виступами за одеські СКА та «Чорноморець», а також московський «Спартак», а також національну збірну України та національну збірну Росії. У складі цих та інших команд: шестиразовий чемпіон Росії, триразовий володар кубку Росії, володар кубку України, володар кубку Федерації футболу СРСР, учасник чемпіонатів світу 1994 та Європи 1996 з футболу у складі збірної Росії. Учасник першого в історії матчу збірної України.
По завершенні ігрової кар'єри Цимбалар став футбольним тренером. Відомий, як голова тренерських штабів таких футбольних клубів, як «Хімки», «Спартак-МЖК» та «Нижній Новгород». Також він працював у таких клубах, як ярославльський «Шинник» та дублю московського «Спартака». Також він працював на посаді віце-президента махачкалінського «Анжі».
У вересні 2014 року на честь Іллі Цимбаларя відкрили зірку під його іменем на Алеї слави «Чорноморця», яка знаходиться в Парку Шевченка.
Вихованець СДЮШОР «Чорноморець» імені А. Ф. Зубрицького[2], перший тренер — Г. Ф. Кривенко. Випускник Київського спортінтернату[3]. У дорослому футболі Ілля дебютував 1986 року виступами за місцеву команду — «Чорноморець», проте, грав лише у дублюючому складі, після чого ненадовго перебрався в аматорську команду «Динамо», яка була також з Одеси.
1987 року Цимбалар мав пройти військову службу. Однак, так як юнак грав у футбол, він був відправлений до місцевого футбольного клубу СКА, де грав до 1989 року. Своєю грою за останню команду знову привернув увагу представників тренерського штабу «Чорноморця», до складу якого повернувся того ж року, по закінченні військової служби. На той час клуб, як і минулого разу, грав у вищій лізі чемпіонату СРСР, а головував команду один з найкращих тренерів України того часу — Віктор Прокопенко.
Повернувшись у клуб молодик майже одразу отримав місце в основному складі команди. Першого ж року перебування у новій команді, Цимбалар разом з іншими «моряками» виграв один з найбільш відомих неофіційних футбольних призів «Кубок прогресу», який надавався команді за найкращий показник прогресу між нинішнім та минулим сезонами. Того року «Чорноморець» зайняв шосте місце у чемпіонаті, що дало можливість команді зіграти наступного року у розіграші кубку УЄФА 1990—1991 років.
Свій перший матч у єврокубковому турніру Ілля відіграв 19 серпня 1990 року. Того року під час жеребкування в 1/32 фіналу морякам випав норвезький «Русенборг» з міста Тронгейм. Вже на третій хвилині матчу Цимбалар під дощем на Центральному стадіоні ЧМП відкрив рахунок, а іще три голи забили українці, Іван Гецко та Георгій Кондратьєв а також норвежець, Геран Серлот. Того дня українська команда виграла з рахунком 3:1.[4] Того сезону одесити дійшли до 1/8 фіналу кубку СРСР та посіли дев'яте місце у чемпіонаті. У Кубку УЄФА «Чорноморець» разом із Іллєю, того сезону пройшов норвезьку команду, однак, у наступному раунді вилетів від футбольного клубу «Монако».
Цього разу Ілля відіграв за одеську команду наступні чотири з половиною сезони своєї ігрової кар'єри.
На початку 1993 року Цимбалар уклав контракт з московським «Спартаком»[2], у складі якого провів наступні сім сезонів своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «червоно-білих», також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. Тільки наприкінці сезону 1999 року Ілля покинув команду. У складі цієї команди Ілля шість разів ставав чемпіоном країни та двічі ставав володарем кубку.[2]
 |
Все сниться: і тренування, і ігри. Забиваю частенько та весь час у червоно-білій формі. Та й взагалі, "Спартак" здебільшого сниться. Все ж найкращі роки пройшли у цій команді…
Оригінальний текст (рос.)
…Все снится: и тренировки, и игры. Забиваю частенько и все время в красно-белой форме. Да и вообще, "Спартак" в основном снится. Все-таки лучшие годы прошли в этой команде… |
 |
— Ілля Цимбалар, [5] | ||
Протягом сезону 2000 року захищав кольори ще однієї московської команди — «Локомотив».
Завершив професійну ігрову кар'єру в «Анжі», за який виступав протягом 2001—2002 років.
1992 року зіграв три товариські матчі за збірну України.
Згодом, Цимбалар прийняв пропозицію Федерації футболу Росії приєднатися до національної збірної і 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі цієї команди. Пізніше за зміну громадянства Олег Лужний назвав Цимбаларя зрадником України.[6]
У складі збірної Росії був учасником чемпіонату світу 1994 року у США та чемпіонату Європи 1996 року в Англії.
Протягом кар'єри у збірній Росії, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 28 матчів, забивши 4 голи.
| Матчі Іллі Цимбалара за національну збірну України[7] | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| # | Дата | Місце | Стадіон | Суперник | Рахунок | Турнір |  |   |  | ||||
| 01 | 29 квітня 1992 | Ужгород | Авангард |  Угорщина | 1-3 | Товариський матч | |||||||
| 02 | 27 червня 1992 |  Піскатавей | Стадіон університету Ратгерс |  США | 0-0 | Товариський матч | |||||||
| 03 | 26 серпня 1992 |  Ньїредьхаза | Вароші | Угорщина | 1-2 | Товариський матч | |||||||
Всього: 3 матчі; 1 нічия, 2 поразки.
Всього: 28 матчів; 19 перемог, 3 нічиї, 6 поразок.
Завершивши ігрову кар'єру, Цимбалар став віце-президентом клубу «Анжи». З 2003 по серпень 2004 року очолював дублюючий склад московського «Спартака». З вересня по листопад 2004 року був тренером «Хімок».
10 червня 2006 року Ілля Цимбалар став головним тренером команди «Спартак-МЖК» з Рязані і в цьому ж сезоні вивів клуб в перший дивізіон. За підсумками сезону він був визнаний найкращим тренером Другого дивізіону зони «Центр». У грудні 2006 року керівництво команди не зуміло досягти домовленості з тренером про продовження контракту, і він покинув Рязань.
З лютого 2008 року Цимбалар був головним тренером футбольного клубу «Нижній Новгород»[8], який 2008 року почав виступи у Другому дивізіоні. На цій посаді він змінив іншого молодого тренера, також учасника чемпіонату світу 1994 року, Дмитра Кузнєцова, який пропрацював з командою менше двох місяців.
23 червня 2008 рока за сімейними обставинами — у зв'язку зі смертю матері — залишив посаду головного тренера ФК «Нижній Новгород». Восени повернувся до тренерського штабу нижньогородського клубу. 29 листопада 2008 року знову призначений головним тренером. У січні 2009 знову пішов з посади, за власним бажанням.
22 грудня 2009 року призначений помічником Ігоря Ледяхова, що став в той же день головним тренером ярославського «Шинника»[9]. 11 травня 2010 контракт з Ледяхова був розірваний за обопільною згодою. Разом з Ледяховим покинув «Шинник» і весь тренерський штаб клубу, в тому числі Цимбалар[10].
16 грудня 2010 року став старшим тренером «Хімок».[11], але вже 31 березня 2011 року контракт Цимбаларя з клубом був розірваний за обопільною згодою.[12]
В останні роки був без роботи, грав за ветеранів «Спартака».[13] Потім повернувся до рідної Одеси.
28 грудня 2013 року футбольний агент Роман Орещук повідомив в Твіттері, що Ілля Цимбалар пішов з життя.[14] Причиною смерті стала хвороба серця.[15][16][17][18] За свідченнями свояка Цимбаларя, Геннадія Нижегородова, Ілля помер вдома від серцевого нападу.[2]
| Клуб | Ліга | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інші змагання | Всього | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Назва | Ігор | Голів | Ігор | Голів | |||
«Анжі» |
ВЛ | 2002 | 8 | 1 | 0 | 0 | - | - | - | - | - | 8 | 1 |
| 2001 | 8 | 0 | 2 | 0 | 1 | 0 | - | - | - | 11 | 0 | ||
| Всього | 16 | 1 | 2 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 19 | 1 | |||
«Локомотив» М |
ВЛ | 2000 | 10 | 0 | 3 | 2 | 1 | 1 | ФК | 5 | 0 | 19 | 3 |
| Всього | 10 | 0 | 3 | 2 | 1 | 1 | 5 | 0 | 19 | 3 | |||
«Спартак» Мс |
ВЛ | 1999 | 11 | 2 | 0 | 0 | 4 | 0 | - | - | - | 15 | 2 |
| 1998 | 29 | 10 | 5 | 4 | 12 | 5 | - | - | - | 46 | 19 | ||
| 1997 | 11 | 4 | 2 | 0 | 3 | 0 | - | - | - | 16 | 4 | ||
| 1996 | 21 | 9 | 2 | 0 | 5 | 0 | - | - | - | 28 | 9 | ||
| 1995 | 21 | 8 | 1 | 0 | 6 | 1 | - | - | - | 28 | 9 | ||
| 1994 | 27 | 6 | 4 | 0 | 7 | 0 | ФК | 1 | 0 | 39 | 6 | ||
| 1993 | 26 | 3 | 1 | 0 | 6 | 2 | ФК | 4 | 1 | 37 | 6 | ||
| Всього | 146 | 42 | 15 | 4 | 43 | 8 | 5 | 1 | 209 | 55 | |||
 / «Чорноморець» О |
ВЛ | 92-93 | 14 | 1 | 2 | 0 | - | - | - | - | - | 16 | 1 |
| 1992 | 17 | 5 | 6 | 2 | 4 | 2 | - | - | - | 27 | 9 | ||
| ВЛ | 1991 | 30 | 4 | 3 | 1 | - | - | - | - | - | 33 | 5 | |
| 1990 | 24 | 3 | 5 | 0 | 4 | 1 | КФФ[19] | 6 | 1 | 39 | 5 | ||
| 1989 | 15 | 1 | 3 | 0 | - | - | - | - | - | 18 | 1 | ||
| Всього | 100 | 14 | 19 | 3 | 8 | 3 | 6 | 1 | 133 | 21 | |||
СКА Одеса |
2Л | 1989 | 18 | 4 | 2 | 0 | - | - | - | - | - | 20 | 4 |
| 1988 | 45 | 7 | 1 | 0 | - | - | - | - | - | 46 | 7 | ||
| 1987 | 20 | 2 | 0 | 0 | - | - | - | - | - | 20 | 2 | ||
| Всього | 83 | 13 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 86 | 13 | |||
«Чорноморець» О |
ВЛ | 1986 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - | ПД | 2 | 0 | 2 | 0 |
| Всього | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 | 2 | 0 | |||
| Всього за кар'єру | 355 | 70 | 42 | 9 | 53 | 12 | 18 | 2 | 459 | 93 | |||
| ВЛ — вища ліга; ПД — першість дублерів; 2Л — друга ліга; ФК — фарм-клуб; КФФ — кубок Федерації футболу. | |||||||||||||
Живучи в Одесі, ще за радянських часів, футболіст проживав на вулиці Енгельса, 26 (нині вулиця Маразліївська), навпроти Центрального стадіону ЧМП.[20]
Цимбалар був свояком колишнього футболіста Геннадія Нижегородова, його дружина, Ірина[20] — сестра Геннадія. Окрім того Цимбалар хрещений батько дітей Нижегородова[2]. Також у Іллі Володимировича було два сини — Сергій (18.12.1988) та Олег (20.04.1990). До речі, їхні хрещені батьки колишні колеги Іллі Володимировича — Сергій Гусєв і брати Олександр та Юрій Никифорови. Обидва цікавилися футболом і грали у СДЮШОР «Спартак». Сергій був нападником московського «Спартака» та молодіжної команди «Спартака», потім грав в Україні, за «Чорноморець-2» з Одеси та основну команду одеського «Чорноморця». Не досягши успіху у футболі, 2008 року Сергій Ілліч почав грати за команди з чемпіонату Одеської області[20]. Поступив на навчання Московську академію фізичної культури. Олег був півзахисником молодіжної команди московських клубів «Спартака» та «Ніки», а також підмосковних «Хімок».[21]
«Чорноморець» Одеса:
Володар Кубку Федерації футболу СРСР: 1990.
«Чорноморець» Одеса:
Бронзовий призер Чемпіонату України: 1992–1993.- Володар Кубку України: 1992.
«Спартак» Москва:
- Золотий призер Чемпіонату Росії: 1993, 1994, 1996, 1997, 1998, 1999.
- Бронзовий призер Чемпіонату Росії: 1995.
- Володар Кубку Росії: 1994, 1998.
Фіналіст Кубку Росії: 1996.
«Локомотив» Москва:
- Срібний призер Чемпіонату Росії: 2000.
- Володар Кубку Росії: 2000.
«Анжі»:
- Фіналіст Кубку Росії: 2001.
«Спартак» Москва:
- Півфіналіст Кубку УЄФА: 1997–1998.
- Півфіналіст Кубку володарів кубків УЄФА: 1992–1993.
- Володар Кубку Співдружності: 1993, 1994, 1995, 1999.
- Фіналіст Кубку Співдружності: 1997, 1998.
«Чорноморець» Одеса:
- Футболіст року в Росії за версією журналу «Спорт-Экспресс»: 1995
- Футболіст року в Росії за результатами опитування тижневика «Футбол» : 1995
- У списках 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії: № 1 — 1994, 1995, 1996, 1998; № 2 — 1993
- Журі конкурсу «чемпіонату Росії з футболу — 20 років» визнало найкращим правим півзахисником російських чемпіонатів 1992—2012 років.[22]
- 1 2 Олег Романцев: «Цымбаларь показал класс именно в «Черноморце». ua.tribuna.com (рос.). 31 грудня 2013.
- 1 2 3 4 5 Тренер Нижегородов: еще два дня назад Илья Цымбаларь чувствовал себя нормально. itar-tass.com (рос.). 29 грудня 2013.
- ↑ Цымбаларь Илья Владимирович. Одесский футбол (рос.).
- ↑ Екрокубки. football.odessa.ua (рос.).
- ↑ Умер Илья Цымбаларь. rg.ru (рос.). 29 грудня 2013.
- ↑ Лужний: Саленко і Нікіфоров зрадили Батьківщину [Архівовано 2017-03-12 у Wayback Machine.]
- 1 2 Цимбалар Ілля Володимирович на сайті rsssf.com (англ.)
- ↑ Цымбаларь возглавил ФК "Нижний Новгород". ua.championat.com (рос.). 15 лютого 2008. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 30 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Назначен главный тренер команды. Офіційний сайт ФК «Шинник» (рос.). 22 грудня 2009. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 29 грудня 2013.
- ↑ Ледяхов официально покинул пост главного тренера «Шинника». championat.ru (рос.). 11 травня 2010. Архів оригіналу за 13 травня 2010. Процитовано 29 грудня 2013.
- ↑ Александр Григорян назначен главным тренером ФК „Химки“. Офіційний сайт ФК «Хімкі» (рос.). 16 грудня 2010. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.
- ↑ Илья Цымбаларь покидает „Химки“. Офіційний сайт ФК «Хімкі» (рос.). 31 березня 2011. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.
- ↑ Лихие в 90-е. Лучшие российские футболисты конца века. Часть 1. sports.ru (рос.). 27 липня 2013.
- ↑ Скончался экс-футболист «Спартака» Илья Цымбаларь. gazeta.ru (рос.). 29 грудня 2013.
- ↑ Футбольный агент сообщил о смерти Ильи Цымбаларя. lenta.ru (рос.). 29 грудня 2013.
- ↑ Илья Цымбаларь. Самые памятные голы и передачи. ua.tribuna.com (рос.). 29 грудня 2013. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 30 грудня 2013.
- ↑ Геннадий Нижегородов: «Скорую Цымбаларю вызвали, но та не успела приехать». ua.tribuna.com (рос.). 29 грудня 2013.
- ↑ Гражданская панихида по Цымбаларю пройдет у стадиона «Черноморец». ua.tribuna.com (рос.). 29 грудня 2013.
- ↑ Кубок Федерації футболу СРСР 1990 року на сайті вболівальників ФК «Динамо» Москва (рос.)
- 1 2 3 Спиваковский М. Илья Цымбаларь: «Как игроки «Локо» платили мне зарплату». — Спорт-Экспресс, 2011. — 20 грудня. Архівовано з джерела 2 лютого 2014. Процитовано 2014-01-21. [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Илья Цымбаларь: "Повторилось все, кроме счета". football.sport-express.ru (рос.). 21 листопада 2011. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Тихонов — лучший футболист России за 20 лет!. news.sportbox.ru (рос.). 20 березня 2013.
- Спиваковский М. Илья Цымбаларь: «Как игроки «Локо» платили мне зарплату». — Спорт-Экспресс, 2011. — 20 грудня. (рос.)
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
- Цимбалар Ілля Володимирович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Цимбалар Ілля Володимирович на сайті «Одесский футбол» (рос.)
- Цимбалар Ілля Володимирович на сайті rsssf.com (англ.)
- Цимбалар Ілля Володимирович на сайті rusteam.ru (рос.)
- Одесский волшебник (російська) . Football.ua. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 23 січня 2021.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher=
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Спорт | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Склад збірної Росії | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||
- Народились 17 червня
- Народились 1969
- Померли 28 грудня
- Померли 2013
- Поховані на Таїровському цвинтарі
- Уродженці Одеси
- Вихованці Одеської СДЮШОР
- Радянські футболісти
- Футболісти «Чорноморця» (Одеса)
- Футболісти «Динамо» (Одеса)
- Футболісти СК «Одеса»
- Українські футболісти
- Гравці збірної України з футболу
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Росії
- Футболісти «Спартака» (Москва)
- Російські футболісти
- Гравці збірної Росії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1994
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996
- Футболісти «Локомотива» (Москва)
- Футболісти «Анжі»
- Українські футбольні тренери
- Російські футбольні тренери
- Тренери ФК «Спартак» Москва
- Тренери ФК «Хімки»
- Тренери ФК «Спартак-МЖК»
- Тренери ФК «Нижній Новгород» (2007)
- Майстри спорту Росії
- Померли в Одесі
- Натуралізовані громадяни Росії