Цинвальдит
| Цинвальдит | |
|---|---|
 | |
| Абревіатура | Znw[1] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Zinnwald-Georgenfeldd |
 Цинвальдит у Вікісховищі | |
Цинвальдит (англ. zinnwaldite; нім. Zinnwaldit m) — мінерал, літіїста слюда шаруватої будови. Група слюд.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Цинвальдит був вперше описаний у 1845 році австрійським геологом, мінералогом і геофізиком Вільгельмом фон Гайдінгером (1795 — 1871), який назвав мінерал на честь його місця розташування (першого місцеположення) у районі Цинвальд в Рудних горах між Саксонією та Богемією[2]. Ще в 1810 році німецький хімік Мартін Генріх Клапрот (1743 — 1817) опублікував перший хімічний аналіз звичайної слюди з Цинвальді[3] і виявив кремнезем, галун, оксид заліза, оксид марганцю та поташ. У 1826 році німецький хімік Крістіан Готтлоб Гмелін (1792 — 1860) опублікував хімічний аналіз літієвої слюди з Цинвальда, в якому також були виявлені літій і флуор.[4][5].
Загальний опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. К. Лазаренком: KLiFe2+Al[AlSi3>O10(F, OH)2].
- 2. За К.Фреєм: K2(LiFe2+Al)2(AlSi3)2O20)(F, OH)4.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2022): KLiFeAl(AlSi3)O10(F, OH)2.
Склад у % (з родов. шт. Массачусетс, США): K2O — 13,15; Li2O — 4,06; FeO — 7,98; Al2O3 — 16,77; SiO2 — 53,46; F+H2O — 2,50. Домішки: Fe2O3; MgO, MnO.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Спайність досконала по (001). Утворює тонко- та товстотаблитчасті кристали, лускуваті аґреґати. Густина 2,9-3,0. Тв. 2,5-4,0. Колір блідо-фіолетовий, жовтуватий або сірувато-коричневий, рідше темно-зелений, фіолетовий, чорний. Блиск скляний. На площинах спайності перламутровий полиск. Непрозорий або слабо просвічує. Дуже еластичний. Походження метасоматичне. Асоціація: топаз, каситерит, вольфраміт, лепідоліт, сподумен, берил, турмалін, флюорит.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в ґрейзенах і пегматитах, у олововмісних пневматолітичних відкладах разом з вольфрамітом, шеєлітом, каситеритом, флюоритом, топазом, берилом, турмаліном, сподуменом та ін. Руда літію, іноді рубідію. Рідше в гранітах та високотемпературних кварцових жилах.
Численні локалітети. Циновець (Zinnwald), Чехія. Альтенберг, Саксонія та Вальдштайн (гірський масив), Баварія, Німеччина. У Тердаль (Tørdal) — район у муніципалітеті Дрангедал у графстві Вестфолд-ог-Телемарк, Норвегія. Корнуолл, Англія. Острів Мадагаскар. У США, штати Вірджинія, Каліфорнія, Південна Дакота, Аляска. На Нарссарссуак і на плато Кангердлуарсук, Гренландія. Від префектура Яманасі та префектура Гіфу, Японія.
Ріновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- цинвальдит 1М (політипна моноклінна модифікація цинвальдиту з елементарною коміркою в один шар);
- цинвальдит 2М (політипна модифікація цинвальдиту з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно одного на 1200);
- цинвальдит 3Т (політипна тригональна модифікація цинвальдиту з елементарною коміркою в три шари);
- цинвальдит залізистий (різновид цинвальдиту, який містить понад 10 % FeO),
- кріофіліт (різновид цинвальдиту, у якого частина Li замінена на Fe2+, а F на групу OH-).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Wilhelm von Haidinger: Handbuch der bestimmenden Mineralogie (1845), S. 521.
- ↑ Martin Heinrich Klaproth: Gemeiner Glimmer von Zinnwalde. In: Beiträge zur chemischen Kenntniss der Mineralkörper — Fünfter Band (1810), S. 64 ff.
- ↑ Christian Gottlob Gmelin: Analysis of Lithion-Mica from Zinnwald in Bohemia. In: Edinburgh Journal of Science (1826), Band 3, S. 222 ff.
- ↑ Christian Gottlob Gmelin: Chemische Untersuchung eines Lithion-Glimmers von Zinnwalde in Boehmen. In: Annalen der Physik (1826), Band 82, S. 215 ff.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цинвальдит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Цинвальдит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Zinnwaldite. Handbook of Mineralogy. https://rruff.info/doclib/hom/zinnwaldite.pdf
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 626-627.
