Цинкаловський Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Олександр Миколайович Цинкаловський

пол. Aleksander Cynkałowski

Олександр Цинкаловський спудей.PNG
Олександр Цинкаловський у часи студентства
Народився 9 січня 1898(1898-01-09)
Володимир-Волинськ, Волинська губернія
Помер 19 квітня 1983(1983-04-19) (85 років)
Краків, Польська Народна Республіка
Поховання цвинтар «Воля» у Варшаві
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Польща Польща
Національність українець
Відомий історик, музейник, археолог, краєзнавець
Alma mater Варшавський університет
Звання молодший офіцер
Дружина Реґіна Цинкаловська

Олекса́ндр Микола́йович Цинкало́вський (пол. Aleksander Cynkałowski, рос. Александр Цинкаловский, 9 січня 1898, Володимир-Волинськ, Волинська губернія — 19 квітня 1983, Краків, Польська Народна Республіка) — історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині[1].

Псевдоніми: О. Волинець, Антін Бужанський; криптоніми: О. В., А. Б.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 9 січня 1898 року в місті Володимир-Волинську Волинської губернії, Російська імперія. Походить зі шляхетної родини. Його прабабуня по батькові — дитяча письменниця баронеса фон Вульф, бабуня — сестра милосердя, учасниця російсько-турецької війни, загинула на Балканах. Дід по матері, Павло Нітецький — учасник польського повстання, позбавлений дворянського титулу, користувався повагою жителів Володимира-Волинська, збирач старожитностей, від якого майбутній вчений і успадкував цікавість до краєзнавства[2].

Початкову освіту здобував у Ковельській гімназії, згодом сім'я переїздить до Звягеля. Під час Першої світової війни евакуюється до Тамбова, продовжує навчання в казанській гімназії.

В часі Визвольних змагань повертається до України. Протягом 19171920 років у Дієвій армії УНР. Організатор українських шкіл на Кременеччині. Після поразки Визвольних змагань повертається до Володимир-Волинська. Працює учителем в селі Осмиловичах. Активний діяч володимирської «Просвіти». Займається етнографічними та фольклорними студіями.

За робочим столом під час студій

Протягом 19251929 рр. — студент православного богословського факультету Варшавського університету. Спеціалізується на церковній історії та християнській археології. Додатково відвідує лекції читані на гуманітарному факультеті, знайомиться з варшавськими музеями і архівами[3].

Підтримує зв'язки з волинськими краєзнавцями Антоном і Олександром Коновалюками з села Білосток, Анатолієм Кревським з Торчина, Федором Леньо з села Боратин на Луччині[4].

За сприяння відомого польського археолога Влодзімєжа Антонєвича влаштовується на роботу в Державному археологічному музеї у Варшаві[3]. Делегований музеєм на Волинь, Полісся і Підляшшя для дослідження історичних пам'яток та археологічних знахідок, проведення невеликих археологічних розкопок. Співпрацює з Музеєм Наукового товариства імені Шевченка, Національним музеєм та Митрополичим архівом у Львові. Передає їм знайдені рідкісні українські пам'ятки, документи і стародруки[3]. Неодноразово зустрічається з митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким. Очолює археологічну експедицію при розкопках Зимненського городища.

По отриманні ступеня магістра, стає членом наукових організацій:

Автор наукових і науково-популярних публікацій на сторінках «Українського юнацтва», «Нашого світу», «Життя і знання», «Записок НТШ», польськомовного часопису «пол. Wiadomości archeologiczne».

Олександр Цинкаловський біля хреста на місці ймовірного знаходження Пересопницького монастиря Різдва Пресвятої Богородиці — обителі в якій завершено праці над Пересопницьким євангелієм

У 19361939 роках очолює Волинський музей при Кременецькому ліцеї[5].

Під час Другої світової війни повертається до Варшави і посідає керівника Волинського відділу Державного археологічного музею[3].

Надгробок на могилі Олександра і Реґіни Цинкаловських

Утікаючи з палаючої Варшави подається на Захід. Від 1952 року оселяється в Кракові, влаштовується на роботу в Дім книги. Займається археологією і публіцистикою. Стає співробітником Археологічного інституту Польської Академії наук[6]. Не маючи можливості відвідувати Волинь активніше досліджує Підляшшя. Ідентифікував літописне місто Червень. Співпрацює з Українським суспільно-культурним товариством. Друкується в українських діаспорних виданнях «Наше Слово», «Наша Культура», Українському календарі, Православному календарі, «Літописі Волині» тощо. Вже після смерті Олександра Цинкаловського, зусиллями Інституту дослідів Волині з'являється друком фундаментальний двотомний краєзнавчий словник «Стара Волинь і Волинське Полісся», над яким учений працював понад 30 років[3]. Словник вмістив гасла про 1442 населених пункти Волині і Полісся.

В останні роки життя важко хворів. Помер у Кракові в 1983 році. Похований на православному цвинтарі «Воля» у Варшаві.

Протягом життя Олександра Цинкаловського відрізняла виняткова чесність. Як у професійній діяльності, під час розкопок він не привласнив жодної цінності, так і у ставленні до себе та оточуючих його людей. Він боляче спостерігав занепад рідної культури, нищення історичних пам'яток, власною працею намагався зарадити цьому. У листі до сестри Олени Грабарчук учений писав: «Ніхто тим не цікавиться, нікому серце не болить, яка доля все те спіткає, що з того залишиться, а що навіки загине, як не одна пам'ятка наша загинула, а наші люди будуть їсти, спати, мовчати»[7].

Праці[ред.ред. код]

Перший і другий томи видання «Стара Волинь і Волинське Полісся»

Крім археологічних досліджень, Олександр Цинкаловський писав про найдавніші події з історії України, про Червенські міста — Холм, княжі міста Дорогичин, Перемишль. Не оминав у своїх студіях вчений і теми мистецтва — він був одним із перших, хто пов'язував життя і творчість видатного українського іконописця початку XVIII ст. Йова Кондзелевича з Волинню, віднайшов перед війною його роботи у Загорові, Вощатині й інших селах. З мистецтва і архітектури опублікував праці «Архітектура Лемківщини і Грубешівщини» та статті «Церкви домонгольського і монгольського періоду на Волині і в Галичині» (1969), «Хрести-енколпіони» (1972), «Церкви XV—XVIII століть на Західній Україні» та ін.

На професійному рівні цікавився гідрологією та картографією. Автор 12 карт Волині і Полісся.

Займався укладанням бібліографії з аналізом зразків європейської літератури.

Науковий доробок присвячений рідній Волині:

  • (пол.)«Materiały do pradziejów Wołynia і Polesia Wołyńskiego» (1961, 1963);
  • «Сліди християнства на Волині перед кн. Володимиром 981 р.» (1930);
  • «Княжий город Володимир» (1935);
  • «Волинські дерев'яні церкви XVII — XVIII ст.» (1935);
  • «Матеріали до праісторії Волині і Волинського Полісся» (1961) ;
  • «Ріка Прип'ять та її допливи: Старі водні шляхи між доріччям Чорного моря і Балтиком» (1966), як Антін Бужанський;
  • «Старовинні пам'ятки Волині» (1975);
  • «Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року» (1984, 1986).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Олександр Цинкаловський (1898—1983)», Біобібліографічний нарис до 115-ої річниці від дня народження: О. Цинкаловський: штрихи до біографії / Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (Бібліотека). Серія «Дослідники Волині. Дати і долі». Вип.6. — Луцьк, 2013 р.
  2. Ірина Надюкова. Повернення Олександра Цинкаловського у рідний Володимир-Волинський (Перевірено 19 жовтня 2012)
  3. а б в г д Шиприкевич В. Олександер Цинкаловський… — С. 598.
  4. Олександр Цинкаловський — історик Волині 30-70-х років… — С. 66.
  5. Іван Ярмошик. Основні напрямки історико-краєзнавчого вивчення Волині польськими науковцями в 1930-х роках (Перевірено 19 жовтня 2012)
  6. Олександр Цинкаловський (Перевірено 19 жовтня 2012)
  7. Олександр Цинкаловський — історик Волині 30-70-х років… — С. 72.

Джерела[ред.ред. код]

  • Бобак Олександр. Час відкривати істину. Родовід Олександра Цинкаловського — патріарха волинського краєзнавства. — Луцьк, 2008. — ISBN 978-966-361-244-0.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Кот С., Олександр Цинкаловський: життя, присвячене Волині // Праці Центру пам'яткознавства. Вип. 1. — Київ, 1992. — С. 174—180.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник / Упор.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
  • Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь. Матеріали ІХ наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20—23 січня 1998 року. — Луцьк, 1998.
  • Охріменко Г., Скляренко Н., Каліщук О., Ткач В., Романчук О., Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. — Луцьк, 2007. — ISBN 978-966-361-171-6.
  • Олександр Цинкаловський — історик Волині 30-70-х років // Анатолій Пісоцький, Надія Войтюк. Інтелігенція Волині. — Луцьк, 2009. — ISBN 978-966-361-408-3, ISBN 978-966-361-407-6(III).
  • Шиприкевич Володимир. Олександер Цинкаловський // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. Т. 1. — Вінніпег, 1986.

Посилання[ред.ред. код]

Праці он-лайн[ред.ред. код]

Інформації[ред.ред. код]