Цинкалюмініт
| Цинкалюмініт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | сумнівний (Q)[d][1]  |
| Абревіатура | Zna[2] |
| Хімічна формула | (Zn,Al)₉(SO₄)₂(OH)₁₈·nH₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 7.DD.35[3] |
| Dana 8 | 31.2.3.1 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | цинк[4], Алюмініт[4] |
 Цинкалюмініт у Вікісховищі | |
Цинкалюмініт (рос. цинкалюминит; англ. zincaluminite; нім. Zink-Aluminit m) — мінерал, водний основний сульфат цинку й алюмінію.
Від цинк… і назви мінералу алюмініту (E.P.Bertrand, A.Damour, 1881).
Хімічна формула: Zn3Al3[(OH)13SO4]·2H2O.
Містить (%): ZnO — 38,19; Al2O3 — 23,92; SO3 — 12,52; H2O — 25,37.
Сингонія гексагональна. Форми виділення: дрібні пластинки, коломорфні агрегати і кірки, щітки дрібних тонких пластинок. Густина 2,26. Твердість 3,0-3,5. Колір білий до голубувато-білого, блідо-голубого, блідо-зеленого. В шліфі безбарвний. Розчиняється в кислотах і лугах. Зустрічається разом із смітсонітом та іншими вторинними мінералами в зонах окиснення і цинкових рудах Лавріона (Греція).
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цинкалюмініт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Цинкалюмініт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
