Цинія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Цинія
Цинія
Цинія
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Heliantheae
Рід: Цинія (Zinnia)
L.
Види
Понад 20:
Zinnia acerosa (DC.) Gray
Zinnia angustifolia Kunth
Zinnia anomala ГGray
Zinnia bicolor (DC.) Hemsl.
Zinnia citrea A.M.Torres
Zinnia elegans Jacquelin du Val
Zinnia grandiflora Nutt.
Zinnia haageana Regel
Zinnia juniperifolia (DC.) A.Gray
Zinnia linearis
Zinnia marilandica D.M.Spooner et al.
Zinnia maritima Kunth
Zinnia microglossa (DC.) McVaugh
Zinnia oligantha I.M.Johnst.
Zinnia peruviana (L.) L.
Zinnia violacea Cav.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Zinnia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Zinnia
EOL logo.svg EOL: 38874
ITIS logo.svg ITIS: 38711
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 19013
Цинія садова
Zinnia elegans

Цинія (лат. Zínnia) — рід однорічних та багаторічних рослин родини Айстрові (Asteraceae). Українські назви — майори або майорці. Типовим видом вважається Zinnia peruviana L. — цинія перуанська.[1]. Деякі види цинії — популярні декоративні рослини.

Назва[ред.ред. код]

Назву рослинам з Мексики дав Карл Лінней у 1759 році на честь Йоганна Готтфріда Цинна (1727–1759),[2] професора фармакології, директора ботанічного саду у Геттінгені (Німеччина), який надавав Ліннею гербарний матеріал для роботи.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Одно — або багаторічні трави або напівчагарники висотою 30-90 (100) см.[3]

Листки яйцевидно-загострені, мають жорстке опушення, цілісні, сидячі, розташовуються супротивно або у мутовках.

Суцвіття — одиночні багатоквіткові верхівкові кошики 3-14 см в діаметрі, розташовані на довгих, звичайно зверху потовщених квітконосах або сидячі.

Квітколоже конусовидне, при плодах циліндричне, усаджене плівчастими, складеними уздовж приквітками, що охоплюють серединні квітки.

Зовнішні (язичкові) квіти щільно розташовані, різноманітного забарвлення (від білих, жовтих та оранжевих до червоних та пурпурових)[2] з заокругленим або виїмчастим вигином, внутрішні (трубчасті) квітки дрібні, жовті аж до червоно-коричневих.

Плід — сім'янка, більш-менш тригранна або сплюснута; паппус з 1-3 різних по довжині зубчиків або відсутній.

Цвіте з середини червня до заморозків.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

Рослина походить з Центральної та з південного заходу Північної Америки, декілька видів росте у Південній Америці.[4]

На даний час культивується повсюдно.

Цинії рясно цвітуть на захищених від вітрів, сонячних, теплих ділянках з дренованим, нейтральним, багатим гумусом та мінеральними елементами ґрунтом. Посухостійкі, але у випадку тривалої посухи вимагають поливу, у іншому випадку суцвіття дрібніють та втрачають декоративність. Неморозостійкі, пошкоджуються навіть незначними заморозками. У місцевостях із прохолодним та дощовим літом вони ростуть та цвітуть гірше.

Розмножується насінням.

Значення та застосування[ред.ред. код]

Майорці дуже широко застосовуються для квіткового оформлення як декоративні рослини. Деякі види культивували ще ацтеки. У декоративному садівництві використовують численні форми та сорти, що походять від двох видів: цинія витончена (Zinnia elegans) та цинія вузьколиста (Zinnia angustifolia).

Цинії дуже декоративні у посадках масивами та групами на газонах, рабатках, клумбах, на зрізку. Карликові сорти гарні у садових вазах та контейнерах.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]