Ципріан Каміль Норвід
| Ципріян-Каміль Норвід | ||||
|---|---|---|---|---|
| Cyprian Kamil Norwid | ||||
 | ||||
| Народився | 24 вересня 1821 Глухи | |||
| Помер | 23 травня 1883 (61 рік) Париж ·туберкульоз | |||
| Поховання | катедра святих Станіслава і Вацлава | |||
| Країна | Республіка Польща[1] Франція[2][3] | |||
| Діяльність | поет, письменник, скульптор | |||
| Сфера роботи | література | |||
| Мова творів | польська | |||
| Роки активності | 1841[4] — 1883[4] | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Рід | Q124532150? | |||
| Брати, сестри | Ludwik Norwidd і Paulina Suskad | |||
| Автограф |  | |||
 | ||||
|
| ||||
 Ципріан Каміль Норвід у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ципріян-Каміль Норвід (пол. Cyprian Kamil Norwid, 24 вересня 1821, Глухи — 23 травня 1883, Париж) — польський письменник, маляр і скульптор.
Народився у маєтку матері, селі Лясково-Глухи, за 40 км на північний схід від Варшави. Батько походив зі збіднілої шляхетської родини. Мати померла у квітні 1825 року. У липні 1835 у варшавські боргові тюрмі помирає батько. У 1837 році залишає п'ятий клас гімназії та переходить до приватної школи живопису. У 1840 році дебютує в друкованих засобах. В 1842 році Норвід виїхав до Дрездена, офіційно — для вдосконалення у скульптурному мистецтві, й залишився в еміграції. Жив у Венеції та Флоренції, в 1844 році перебував у Римі, потім в Берліні відвідував лекції в університеті та збори польських емігрантів. В 1846 році був арештований і висланий з Пруссії. Жив у Брюсселі, потім у Римі, де познайомився з Адамом Міцкевичем та Зигмунтом Красінським.
В 1849–1852 проживав у Парижі, познайомився з Юліушем Словацьким, Фредеріком Шопеном, І. С. Тургенєвим та О. І. Герценом. Бідував, потерпав через нерозуміння критики та непорозумінь у стосунках з людьми. Поступово втрачав зір і слух.
За сприяння Владислава Замойського в листопаді 1852 року виїхав до США. В 1853 році влаштувався в майстерні графіка в Нью-Йорку. Дізнавшись про початок Кримської війни, намагався повернутися до Європи. Повернувся влітку 1854 року до Лондона, заробляв на життя випадковими роботами. Після повернення до Парижа зміг опублікувати кілька творів. З лютого 1877 року жив у польському благодійному притулку на околиці Парижа Іврі, де й помер. Прах поета було перенесено до спільної могили невідомих польських громадян на кладовищі Монморансі під Парижем.
Автор новел («Ad leones!», 1883, та ін), поем, драм. Серед найкращих творів Норвіда — поетичний цикл «Vade mecum» (1865–1866), філософська поема «A Dorio ad Phrygium» (1871), трагедії «За лаштунками» (1865–1866), «Клеопатра» (Kleopatra i Cezar, 1870–1872), «Перстень великосвітської дами» (Pierścień Wielkiej Damy, czyli Ex- machina Durejko, 1872).
За життя була опублікована незначна частина його поетичного й прозового доробку (багато творів втрачено). Визнання отримав посмертно, насамперед після того, як польський критик Зенон Пшесмицкий «відкрив» його в 1904 році й розпочав публікацію його творів та статей про творчість Норвіда. Норвіда зараховують до найбільших польських поетів поряд з Міцкевичем та Словацьким.
Повне зібрання творів вийшло в одинадцяти томах (Варшава, 1971–1976).
|
У польській поезії XIX століття Норвід займає особливе місце як творець, що відійшов від романтичного стилю А. Міцкевича і Ю. Словацького і започаткував інтелектуальну лінію, котра знайшла свій розвиток у творчості найбільших польських поетів XX століття. Норвіда можна назвати предтечею ускладненої, диктованої не почуттями серця, а стражданнями розуму поезії Т. Ружевича, З. Герберта, Ч. Мілоша, В. Шимборської. | 
|
- Дмитро Павличко[6]
- Норвід Ципріян. Поезії / пер. з пол. — К.: Дніпро, 1971. — 192 с. — (Серія «Перлини світової лірики»).
Твори Ципріана Каміля Норвіда українською мовою перекладали Дмитро Павличко, Анатолій Глущак, Микола Бажан, Григорій Кочур, Іван Драч, Роман Лубківський, Віталій Коротич.
- Вулиця у Львові (тепер вулиця Гординських, Новий Світ).[7]
- ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ https://rkd.nl/nl/explore/artists/record?query=cyprian+kamil&start=0
- ↑ https://www.musee-orsay.fr/fr/ressources/repertoire-artistes-personnalites/120739
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Цитату Д. Павличка наведено за виданням Польський літературний вітраж / Переклади Анатолія Глущака. — Одеса: видавництво Маяк, 2007. — с. 10.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. (пол.)
- Польський літературний вітраж / Переклади Анатолія Глущака. — Одеса: видавництво Маяк, 2007. — С. 10-12.
