Ципріан Каміль Норвід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ципріян-Каміль Норвід
Cyprian Kamil Norwid
Народився 24 вересня 1821(1821-09-24)
Глухи
Помер 23 травня 1883(1883-05-23) (61 рік)
Париж
·туберкульоз
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна  Республіка Польща[1]
 Франція[2][3]
Діяльність поет, письменник, скульптор
Сфера роботи література
Мова творів польська[4][5]
Роки активності 1841[6]1883[6]
Конфесія католицька церква
Рід Q124532150?
Брати, сестри Ludwik Norwidd і Paulina Suskad
Автограф

CMNS: Ципріан Каміль Норвід у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ципріян-Каміль Норвід (пол. Cyprian Kamil Norwid, 24 вересня 1821, Глухи — 23 травня 1883, Париж) — польський письменник, маляр і скульптор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у маєтку матері, селі Лясково-Глухи, за 40 км на північний схід від Варшави. Батько походив зі збіднілої шляхетської родини. Мати померла у квітні 1825 року. У липні 1835 у варшавські боргові тюрмі помирає батько. У 1837 році залишає п'ятий клас гімназії та переходить до приватної школи живопису. У 1840 році дебютує в друкованих засобах. В 1842 році Норвід виїхав до Дрездена, офіційно — для вдосконалення у скульптурному мистецтві, й залишився в еміграції. Жив у Венеції та Флоренції, в 1844 році перебував у Римі, потім в Берліні відвідував лекції в університеті та збори польських емігрантів. В 1846 році був арештований і висланий з Пруссії. Жив у Брюсселі, потім у Римі, де познайомився з Адамом Міцкевичем та Зигмунтом Красінським.

В 18491852 проживав у Парижі, познайомився з Юліушем Словацьким, Фредеріком Шопеном, І. С. Тургенєвим та О. І. Герценом. Бідував, потерпав через нерозуміння критики та непорозумінь у стосунках з людьми. Поступово втрачав зір і слух.

Рукопис вірша Норвіда «Фортепіано Шопена»

За сприяння Владислава Замойського в листопаді 1852 року виїхав до США. В 1853 році влаштувався в майстерні графіка в Нью-Йорку. Дізнавшись про початок Кримської війни, намагався повернутися до Європи. Повернувся влітку 1854 року до Лондона, заробляв на життя випадковими роботами. Після повернення до Парижа зміг опублікувати кілька творів. З лютого 1877 року жив у польському благодійному притулку на околиці Парижа Іврі, де й помер. Прах поета було перенесено до спільної могили невідомих польських громадян на кладовищі Монморансі під Парижем.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор новел («Ad leones!», 1883, та ін), поем, драм. Серед найкращих творів Норвіда — поетичний цикл «Vade mecum» (18651866), філософська поема «A Dorio ad Phrygium» (1871), трагедії «За лаштунками» (18651866), «Клеопатра» (Kleopatra i Cezar, 18701872), «Перстень великосвітської дами» (Pierścień Wielkiej Damy, czyli Ex- machina Durejko, 1872).

За життя була опублікована незначна частина його поетичного й прозового доробку (багато творів втрачено). Визнання отримав посмертно, насамперед після того, як польський критик Зенон Пшесмицкий «відкрив» його в 1904 році й розпочав публікацію його творів та статей про творчість Норвіда. Норвіда зараховують до найбільших польських поетів поряд з Міцкевичем та Словацьким.

Повне зібрання творів вийшло в одинадцяти томах (Варшава, 19711976).

У польській поезії XIX століття Норвід займає особливе місце як творець, що відійшов від романтичного стилю А. Міцкевича і Ю. Словацького і започаткував інтелектуальну лінію, котра знайшла свій розвиток у творчості найбільших польських поетів XX століття. Норвіда можна назвати предтечею ускладненої, диктованої не почуттями серця, а стражданнями розуму поезії Т. Ружевича, З. Герберта, Ч. Мілоша, В. Шимборської.
Дмитро Павличко[7]

Українські переклади[ред. | ред. код]

Твори Ципріана Каміля Норвіда українською мовою перекладали Дмитро Павличко, Анатолій Глущак, Микола Бажан, Григорій Кочур, Іван Драч, Роман Лубківський, Віталій Коротич.

Вшанування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б LIBRIS — 2012.
  2. https://rkd.nl/nl/explore/artists/record?query=cyprian+kamil&start=0
  3. https://www.musee-orsay.fr/fr/ressources/repertoire-artistes-personnalites/120739
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CONOR.Sl
  6. а б RKDartists
  7. Цитату Д. Павличка наведено за виданням Польський літературний вітраж / Переклади Анатолія Глущака. — Одеса: видавництво Маяк, 2007. — с. 10.
  8. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Польський літературний вітраж / Переклади Анатолія Глущака. — Одеса: видавництво Маяк, 2007. — С. 10-12.