Циркон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Циркон
[[Файл:
Кристал циркону
|250px]]
Загальні відомості
Клас мінералу силікати
Генезис магматичний
Хімічна формула ZrSiO4
Ідентифікація
Колір безбарвний, залежно від домішок рожевий, жовтий до коричневого
Форма кристалів тетрагональні діпіраміди, тетрагональні призми
Сингонія Тетрагональна сингонія
Спайність недосконала по {100}
Злам раковистий
Твердість за шкалою Мооса 7,5-8
Блиск алмазний
Прозорість прозорий до непрозорого
Колір риски білий
Інші властивості
Радіоактивність радіоактивний

Цирќон  — (англ. - zircon) мінерал, що складається з рідкісного тугоплавкого металу цирконію, кремнію і кисню; головна руда цирконію і рідкісного розсіяного металу гафнію, присутнього в цирконі як ізоморфна домішка. Циркон одержав назву від спотворених з часом перських слів зар - золото і ґун - схожий, подібний. (A.G.Werner, 1783). Син. – азорит, каліптоліт, хельдбургіт, цирконіт.

Загальний опис[ред.ред. код]

Мінерал, силікат цирконію, Zr[SiO4]. Містить, як правило 1-4 % Hf, що ізоморфно заміщає Zr у кристалічній ґратці. Звичайні домішки La, Ce, Pr, Nd, Sm, Y, Nb, Ta, Th, U. Зустрічається у вигляді короткопризматичних або діпірамідальних кристалів, та зерен неправильної фоми. Колір різноманітний, зазвичай бурий, червоно-бурий, помаранчевий, жовтий, темно-зелений до чорного, безбарвний. Забарвлення обумовнене домішками. Переважно оранжевого, жовтого, жовто-зеленого, коричневого кольору. Іноді фіолетовий, сірий. Блиск алмазний, жирний. Прозорий до напівпрозорого.

Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: дрібні призматичні, іноді сильно змінені кристали, комбінації призм і дипірамід, вкрапленість кристалів, зернисті, коломорфні виділення. Спайність нечітка, недосконала по (100). Густина 4,6-4,7 (з домішками 4,0-5,1). Тв. 7,5. Радіоактивний. Метаміктний. Крихкий.

Кристалографія[ред.ред. код]

Кристали являють собою просту комбінації форм призми {110} і біпіраміди {111}, до яких приєднується також призма {100} : іноді кристали закінчуються дітетрагональною біпірамідою {311}. Крім вказаних форм на деяких кристалах відмічаються гострі біпіраміди {331}. В окремих родовищах знайдені кристали циркону, утворені тільки гранями біпіраміди {111}. Внаслідок чисельності форм такі кристали наближаються до ізометричних. Габітус. Циркон добре кристалографічно індивідуалізований мінерал. Звичайно спостерігається у вигляді кристалів, які можуть досягати значних розмірів. Кристали в більшості випадків витягнуті по головній осі; іноді виявляються укорочені. Головні габітуси: стовпчастий, короткостовпчастий, рідше ізометричний і біпірамідальний.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Зерно циркону під мікроскопом (розмір зерна ~0,25 мм)

Колір циркону помаранчевий, жовтий, коричневий, часто сіруватий, рожевий, червоний. Блиск алмазний, іноді жирний. Спайність середня по призмі (110). Твердість 7.5. Крихкий. Питома вага 4,68—4,70. Часто радіоактивний.

Різновиди[ред.ред. код]

  • гіацинт — червоний, помаранчевий, червоно-бурий, бурий, рожевий;
  • малакон - циркон, що містить понад 1 % води;
  • циртоліт - зруйновані циркони, складені з окису кремнію і окису циркону.

За кольором ювеліри розрізняють такі різновиди:

Розрізнять також: Ц. австралійський (Ц. червоного або жовтого кольору з Австралії), Ц. білий (безбарвний Ц.), Ц. благородний (коштовна відміна Ц. без включень і дефектів), Ц. вогненний (Ц., у якого при нагріванні змінюється колір), Ц. гафніїстий (різновид Ц. що містить до 31 % Hf), Ц. голубий (Ц., у якого при нагріванні природний колір змінюється на голубий або сіруватий до коричневого), Ц. зірчастий (Ц. зеленого кольору з явищами астеризму), циркон-пектоліт (зайва назва розенбушиту), Ц. сіамський (голубий Ц. з Індокитаю), Ц. торіїстий (радіоактивний розкладений Ц.), циркон-фавас (прихованокристалічні конкреції, що складаються переважно з баделеїту і утворюються в корі вивітрювання родов. Жакупіранга, Бразилія; коломорфний баделеїт), Ц. цейлонський (торговельна назва жовтого, жовто-зеленого і вогненно-червоного Ц. з родов. о-ва Шрі Ланка).

Інші різновиди Ц.: альвіт (різновид циркону, який містить до 16% Hf), аршиновіт (метаколоїдний цирконій, зустрічається в осадових породах), ауербахіт (різновид циркону з нефелінових сієнітів Приазов’я, має дипірамідальний обрис, колір світло-сірий), гагаталіт, хагаталіт (різновид циркону з вмістом рідкісних земель до 13%; родовище Гагата, пров. Іго, Японія), гель-циркон (те ж саме, що й аршиновіт), гіацинт (прозорий різновид циркону насиченого червоного, оранжевого або буруватого кольору), жаргон (дорогоцінний різновид циркону золотисто-жовтого кольору), малакон (метаміктний циркон, який містить торій), наегіт (циркон з домішками ітрію, ніобію, танталу, урану; утворює тетрагональні сферичні аґреґати; густина 4,09; твердість 7,5; колір зелений, бурий; знайдений у розсипах Японії), оямаліт (різновид циркону з родов. Ояма, Японія; містить P2O5 і рідкісні землі), циртоліт (радіоактивний різновид циркону, який містить уран), ямагучиліт, ямагутиліт (родовище циркону, що містить 4-5% P2O5 i 16% TR; ідентичний з оямалітом).

Утворення і родовища[ред.ред. код]

Циркон утворюється в ході магматичного і пегматитового процесу. У першому випадку він зустрічається як акцесорний мінерал, переважно в породах, зв’язаних з лужними магмами. В основному циркони зв’язані з пегматитовим процесом у лужних породах. Значні родовища циркону відомі у Південній Норвегії (Гітере, Крагере, Телемаркен), у Бразілії, США (штат Флорида), на островах Цейлон і Мадагаскар. Україна — країна в Європі, котра володіє родовищем циркону.[1] Україна володіє третім за величиною родовищем у світі.[1]

Циркон - розповсюджений акцесорний мінерал кислих та лужних вивержених порід; зустрічається в пегматитах і нефелінових сієнітах. Виявлено також у розсипах, де асоціює з іншими важкими, стійкими мінералами. Зустрічається разом з апатитом, титанітом, магнетитом. До супутніх мінералів також належать: польовий шпат, корунд, пірохлор, апатит, іноді скаполіт, піроксен, титаніт та ін. Характерні знахідки: Норвегія, шт. Нью-Йорк, Коннектикут (США), Урал (РФ), пров. Онтаріо (Канада), Ампанобе (о. Мадагаскар). В Україні є зокрема у Приазов’ї. Видобувається г.ч. з розсипів.

Датування гірських порід[ред.ред. код]

Незважаючи на порівняно низькі концентрації в гранітоїдах і мафітах і вкрай низькі в ультрамафітах, циркон несе важливу інформацію про умови та історію формування порід і дозволяє її реставрувати. Циркони, внаслідок своєї стійкості до процесів вивітрювання і деяким іншим метасоматичним перетворенням, являють собою прекрасний матеріал для ізотопного датування різних етапів формування магматичних і метаморфічних порід. Поява локальних методів аналізу різко підвищило ефективність використання геохімічних особливостей циркону для петрологічних і геодинамічних реконструкцій. Уран-свинцевий метод. Циркон один з найдавніших мінералів у історії планети Земля. У породах архейського віку більшість отриманих значень ізотопного віку циркону знаходиться в інтервалі 2,7-2,8 млрд років; в декількох ядрах циркону вік сягає 3,5 млрд років. За ізотопним складом U та Pb циркону виявлено найдавніший вік порід на Землі — 4,4 млрд років в метаморфічних породах Австралії. На пляжах о. Маврикій були знайдені 20 цирконів, вік яких - 660 млн років. Один з кристалів має вік близько 2 млрд років.

Використання[ред.ред. код]

Використовують для одержання оксиду цирконію, гафнію, у ювелірній справі. Циркон – вогнетрив для скловарних і сталеплавильних печей, а також формувальний матеріал при ливарному виробництві. Крім того, за допомогою циркону свинцевим методом визначають абсолютний вік порід.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Зеркалов Д. В. Енергозбереження в Україні [Електронний ресурс]: Монографія / Д.В. Зеркалов. – Електрон. дані. – К.: Основа, 2012. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ISBN 978-966-699-655-1

Джерела[ред.ред. код]


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.