Цисар Олександр Миколайович
Цисар Олександр Миколайович | |||
---|---|---|---|
![]() | |||
Загальна інформація | |||
Народження |
12 вересня 1979 Городок | ||
Смерть |
12 червня 2015 (35 років) Опитне, Донецька область | ||
Громадянство |
![]() | ||
Університет | Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» | ||
Псевдо | «Шип» | ||
Військова служба | |||
Приналежність |
![]() | ||
Вид ЗС |
![]() | ||
Рід військ |
![]() | ||
Формування | 93 ОМБр | ||
Війни / битви | |||
Нагороди та відзнаки | |||
|
Олекса́ндр Микола́йович Ци́сар (12 вересня 1979 — 12 червня 2015) — український військовослужбовець, капітан (посмертно) Збройних сил України. учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Городок, згодом родина переїхала до Сатанова. Закінчив Сатанівську ЗОШ та Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА) — здобув фах інженера-будівельника. Одружився, був приватним підприємцем, спочатку в Києві, з виготовлення меблів — конструював, розробляв макет. Згодом подружжя переїхало до Хмельницького, відкрили приватну фірму з виробництва меблів на замовлення. Вів здоровий спосіб життя, займався боксом.
1 серпня 2014 року прийшла повістка з військомату, мобілізований. Через тиждень, коли чоловік вже був на військових зборах, дружина дізналася, що під її серцем зародилося нове життя.
Старший лейтенант, командир взводу 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Проходив підготовку в Академії Сухопутних військ. З грудня перебував у зоні бойових дій поблизу Донецького аеропорту. Легендарними стали його роботи при обороні ДАП, вважався одним з найкращих саперів сектору «Б», відбудовував укріпрайон «Мурашник». В кінці 2-ї декади червня-2015 мав їхати додому. Останній дзвінок Олександра додому був 11 червня.
Загинув 12 червня 2015 року в районі Донецького аеропорту під час виконання бойового завдання. Військові їхали з села Водяне до селища Опитне (Ясинуватський район), близько 19:00 їх БТР підірвався на протитанковій міні, машина згоріла. Тоді ж загинули молодший лейтенант Олег Угринович та солдат Степан Загребельний, ще 5 бійців потрапили до шпиталю.
15 червня 2015-го похований у Хмельницькому на Алеї Слави, кладовище Ракове.
Без Олександра лишилися дружина Тетяна, донька Настя, 4-місячний син.
Нагороди та вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 22 вересня 2015 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
- нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно, рішення 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 16.3.2016)
- Почесний громадянин міста Хмельницького (посмертно)
- на будівлі Сатанівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олександру Цисарю.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Цисар Олександр Миколайович
- Сімнадцята висота Олександра «Шипа»[недоступне посилання з листопада 2019]
- Капітани (Україна)
- Народились 12 вересня
- Народились 1979
- Померли 12 червня
- Померли 2015
- Військовики 93-ї окремої механізованої бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Городка (Хмельницька область)
- Випускники КПІ
- Померли в Ясинуватському районі
- Поховані в Хмельницькому
- Почесні громадяни Хмельницького