Цисар Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цисар Олександр Миколайович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Цисар Олександр Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 12 вересня 1979(1979-09-12)
Городок
Смерть 12 червня 2015(2015-06-12) (35 років)
Опитне, Донецька область
Університет Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Псевдо «Шип»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
93 ОМБр.png
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Олекса́ндр Микола́йович Ци́сар (12 вересня 1979(19790912) — 12 червня 2015) — український військовослужбовець, капітан (посмертно) Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Городок, згодом родина переїхала до Сатанова. Закінчив Сатанівську ЗОШ та Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА) — здобув фах інженера-будівельника. Одружився, був приватним підприємцем, спочатку в Києві, з виготовлення меблів — конструював, розробляв макет. Згодом подружжя переїхало до Хмельницького, відкрили приватну фірму з виробництва меблів на замовлення. Вів здоровий спосіб життя, займався боксом.

1 серпня 2014 року прийшла повістка з військомату, мобілізований. Через тиждень, коли чоловік вже був на військових зборах, дружина дізналася, що під її серцем зародилося нове життя.

Старший лейтенант, командир взводу 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Проходив підготовку в Академії Сухопутних військ. З грудня перебував у зоні бойових дій поблизу Донецького аеропорту. Легендарними стали його роботи при обороні ДАП, вважався одним з найкращих саперів сектору «Б», відбудовував укріпрайон «Мурашник». В кінці 2-ї декади червня-2015 мав їхати додому. Останній дзвінок Олександра додому був 11 червня.

Загинув 12 червня 2015 року в районі Донецького аеропорту під час виконання бойового завдання. Військові їхали з села Водяне до селища Опитне (Ясинуватський район), близько 19:00 їх БТР підірвався на протитанковій міні, машина згоріла. Тоді ж загинули молодший лейтенант Олег Угринович та солдат Степан Загребельний, ще 5 бійців потрапили до шпиталю.

15 червня 2015-го похований у Хмельницькому на Алеї Слави, кладовище Ракове.

Без Олександра лишилися дружина Тетяна, донька Настя, 4-місячний син.

Нагороди та вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 22 вересня 2015 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
  • нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно, рішення 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 16.3.2016)
  • Почесний громадянин міста Хмельницького (посмертно)
  • на будівлі Сатанівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олександру Цисарю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]