Цис Василь Трохимович
| Цис Василь Трохимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
15 січня 1904 с.Хоружівка Сумської області | |||
| Смерть |
12 червня 1977 (73 роки) м. Комсомольське Донецької області | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||
| Роки служби | 1941–1945 | |||
| Партія | КПРС | |||
| Звання | старший сержант | |||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Цис Василь Трохимович (15 січня 1904 — †12.06.1977) — радянський піхотинець, брав участь у Другій світовій війні. Герой Радянського Союзу(1944).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 15 січня 1904 в с. Хоружівка в селянській родині. Спочатку закінчив чотирикласну церковноприходську, а в 1921 — семирічну школу.
Після закінчення семирічки вступає на навчання до Гадяцького педагогічного технікуму. Здобувши освіту вчителя, повертається до рідного села, де працює в місцевій школі.
У 1933 отримує направлення на нове місце роботи і переїжджає до с. Новокатеринівка Старобешівського району, Донецької області. Працював вчителем мови і літератури у місцевій школі, згодом її завучем.
Участь у Другій світовій війні[ред. | ред. код]
Коли почалася війна студент-заочник Ворошиловградського педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка Василь Трохимович Цис якраз збирався складати державні екзамени, але зробити це не встиг. В серпні 1941 був призваний до лав РСЧА.
Помічник командира взводу 218-го гвардійського стрілецького полку 77-й гвардійської стрілецької дивізії Центрального фронту[1], гвардії старший сержант В. Т. Цис воював також на Степовому і 1 Білоруських фронтах, брав участь у битві за Москву, Сталінградській битві, на Орловсько-Курській дузі. Був двічі тяжко поранений, але після лікування знову повертався в стрій.
15 січня 1944 (в день 40-річного ювілею) Указом Президії Верховної Ради СРСР за участь у форсуванні Дніпра В. Т. Цису присвоєно звання Героя Радянського Союзу[2].
Після битви за Дніпро Василь Трохимович брав участь у звільненні Білорусі, Польщі, де був тяжко поранений. Довго лікувався у госпіталі міста Любертове.
Мирне життя[ред. | ред. код]
Повернувся до мирної праці інвалідом другої групи, продовжував навчати дітей.
До 1960 працював завучем у своїй школі.
Останні роки жив у м. Комсомольське Донецької області. Помер 12 червня 1977 року . Похований на кладовищі міста Комсомольське.
Нагороди[ред. | ред. код]
Герой Радянського Союзу — Медаль «Золота Зірка»
За успіхи, досягнуті у навчанні і вихованні дітей, В. Т. Цис був нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову доблесть», і нагрудним знаком «Відмінник народної освіти».
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
В м. Комсомольське та в с. Хоружівка існують вулиці в честь Героя, в Комсомольській ЗОШ I–III ступенів № 5 функціонує меморіальний музей.
Література[ред. | ред. код]
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. 3-е изд., перераб. и доп. Харьков, 1983.— С. 494–495. (рос.)
- Кавалеры Золотой Звезды. Донецк, 1976.— С. 448–449. (рос.)
- Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Минск,1984.— С. 561. (рос.)
- Цис Василь Трохимович // Герої – освітяни і науковці України / Упоряд. О.А. Сай та ін. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Генеза, 2012. – с. 82-86. ISBN 978-966-11-0226-1.
Біографічні статті[ред. | ред. код]
- Цыс Василий Трофимович. на www.warheroes.ru.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Победа 1945
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
| |||||||
