Цуй Бо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цуй Бо (崔白 )
Cui Bai - Magpies and Hare.jpg
«Дві сойки, що сварять зайця»
Ім'я при народженні Цуй Цзисі (崔子西)
Народився 1050(1050)
область Хаолян, Аньхой
Помер 1074(1074)
Кайфен
Діяльність художник
Роки активності 1050[1]1080[1]1080[1]

Цуй Бо (*1050 — †1074) — один з провідних китайських художників часів династії Північна Сун.

Життєпис[ред. | ред. код]

народився у 1050 році в області Хаолян, сучасна провінція Аньхой. Про батьків його немає правдивих свідчинь. Замолоду переїздить до столиці імперії Кайфена. Тут він навчався в Академії живопису, згодом був прийнятий в її штат в останні роки царювання імператора Жень-цзуна (1023–1063). Деякі відомості про його творчість і мальовничій манері повідомляються в знаменитому трактаті («Записки про живопис: що бачив і чув» Го Жосюя. Як і більшість художників того часу, Цуй Бо в рівній мірі володів мистецтвом станкового і монументального живопису (створюючи храмові та палацові стінописи) і працював, крім хуа-няо, практично у всіх існуючих у той час жанрах: пейзажі — шань-шуй («живопис й зображення гір і вод»), жень-у («живопис й зображення фігур»). Найбільш яскраво проявив себе у живопису на релігійні теми. Так, у 1060-70-х роках Цуй Бо за наказом імператора Шень-цзуна брав участь в оформленні даоського святилища, у 1068 році розписував палацові ширми. Але обов'язки, що накладалися на члена Академії живопису обтяжували Цуй Бо, змусивши його подати у відставку і зайнятися приватною мальовничій практикою. Це не заважало художнику продовжувати виконання разових замовлень імператорському двору та мати безліч учнів. Помер Цуй Бо у 1074 році у Кайфені.

Творчість[ред. | ред. код]

У доробку Цуй Бо є 241 картина. Незважаючи на різнобічний талант, в історію китайського живопису Цуй Бо увійшов як видатний майстер хуа-няо в двох тематичних напрямках цього жанру: «пернаті» (цинь-няо) й «живопис бамбука» (мо-чжу). Улюбленими об'єктами уваги художника були качки, гуси, лебеді, чаплі, а з представників китайської флори — верба і бамбук, хоча він звертався також до інших подібних образам. Цуй Бо, досконально знав звички багатьох живих істот, що дозволяло йому творити у «неприборкано-вільній манері». Він створював більш безпосередні і виразні композиції, ніж його попередник.

Судячи зі збережених картин Цуй Бо, яких відомо близько 10, він володів різними мальовничими техніками і стилістичними манерами. Так, сувій «Дикий гусак і очерет» досить точно слідуючи стилістиці Хуан Цюаня, відрізняється детальним промальовуванням натури, барвистістю кольорової гами і загальної декоративністю. Зовсім по-іншому вирішена монохромна картина «Замерзлі горобці», яка в ескізної манері змальовує зграйку змерзлих пташок, що примостилися на оголеній гілці.

Найбільшою популярністю користуються дві роботи Цуй Бо, що знаходяться в колекції Національного палацового музею (м. Тайбей): «Бамбук і чайка» та «Пара сойок», інша назва назвою «Дві сойки, що сварять зайця».

У першій з них зображений момент наближення бурі: високі стебла бамбука гнуться під поривом вітру, долаючи який наполегливо рухається білий птах, зовні більше схожа на чаплю, ніж на чайку (тому ця картина ще називається «Бамбук і чапля» ). Ефект руху птаха назустріч вітру досягається за допомогою декількох художніх прийомів: за рахунок колірного контрасту між її фігурою й стеблами бамбука з довгим листям, що розвиваються за вітром, а також завдяки оригінальному композиційному рішенню, при якому птах спрямований повх глядача та показаний на тлі «глибокого» простору, що створює враження її переміщення з нижньої лівої частини сувою, де і розташований малюнок, у самий центр художнього простору.

Друга картина відрізняється життєрадісним й дещо глузливим поглядом на світ. Дві сойки, одна з яких сидить на стовбурі квітучого чагарника з вузлуватими гілками, а інша кружляє угорі лають злякався їх зайця, який, сівши з підібраними вухами, у свою чергу не менш злякано дивиться на гамірних птахів. Образ сойки у китайській культурі є символом щастя і взаємної любові: її назва означає «птах щастя», тому словосполучення «пара сойок» апелює до аналогічного за звучанням виразу — шуансі, «подвійне щастя». У зв'язку з цим картині Цуй Бо в подальшому теж стали надавати благий сенс, і в сучасній мистецтвознавчій літературі вона нерідко називається просто «Подвійне щастя».

Впровадження Цуй Бо у композиції жанру хуа-няо тварин, птахів і рослин, що мають подібні смислові значення, з часом перетворилося на прийнятий художній прийом, отримавши особливо широке поширення в живописі епох Мін й Цін.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Barnhart R. Peach Blossom Spring: Gardens and Flowers in Chinese Painting. N.Y.,1983
  • James Cahill: Die Chinesische Malerei (« Chinese painting»). Skira-Klett-Cotta, 1979, ISBN 3-88447-056-6 (Nachdr. d. Ausg. Genf 1960).
  1. а б в Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3