Цукерка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шоколадні цукерки «Вишня в шоколаді»
Іриски
Японські цукерки виготовлені з комби (морська водорість)
Желейки
Американські цукерки

Цуке́рка, рідше цуке́рок[1] — кондитерський виріб, виготовлений переважно із цукру та шоколаду. Один із основних і найпопулярніших кондитерських виробів.

Історія[ред. | ред. код]

Слово «цукерка» походить від слова цукор, що є зазвичай основним складником цього кондитерського виробу.

У світі прототипи цукерок, як солодощів існували ще здавна. Але справжньою батьківщиною цукерок вважають середньовічний Єгипет. Найпершими цукерками були цілі горішки, вкриті солодкою глазур'ю. Про зацукрований мигдаль згадується як про вишукані ласощі у збірнику казок «Тисяча і одна ніч». Ще одним видом солодощів були зацукровані фрукти або квіти.

Згодом горіхи і фрукти почали перемелювати з цукром й ліпити з отриманої маси різноманітні фігурки. На свята в Каїрі влаштовували пишні паради, під час яких несли великі таці зі скульптурами й композиціями, збудованими з цукерок та інших солодощів[2].

В Європі цукор був відомий ще римлянам. Коричневі цукрові крупинки готували з соку цукрової тростини та ввозили з Індії. Єгипет, провінція Римської імперії, був посередником в цій торгівлі. Цукерки почали виготовлятися на кондитерських фабриках із завезенням какао-бобів і початком виготовлення шоколаду. Тому більшість цукерок складаються із шоколаду та різних додатків.

В Україні здавна існував звичай приносити дітям гостинець з ярмарків. Це було переважно печиво, рідше медові, або цукрові шматочки. Пекарі, або люди, що виготовляли такі ласощі вважаються прототипом сучасних кондитерів.

Особливе поширення цукерок в Україні почалось у ХХ столітті. Тоді цукерки були переважно шоколадні, рідше льодяники. Зараз в Україні є близько 50-ти кондитерських фабрик, що займаються виготовленням цукерок. Серед них найбільші: Крафт Фудз Україна, Рошен, Конті, АВК, Світоч, Бісквіт-Шоколад та інші.

Види цукерок[ред. | ред. код]

Цукерки належать до цукристих кондитерських виробів, у їх склад входить від 40 до 70 % цукру. Відрізняються від карамелі м'якшою консистенцією і підвищеною поживною цінністю. Розрізняють глазуровані цукерки, які вкриті шаром шоколаду, помади, карамелі та ін., та неглазуровані. В залежності від маси з якої зроблена начинка, цукерки поділяють на помадні, фруктові, молочні, горіхові, лікерні, марципанові тощо.

Технологія виготовлення[ред. | ред. код]

Виготовляють цукерки в декілька етапів: приготування різними способами цукеркової маси, формування з неї окремих корпусів, які при необхідності глазурують, обгортають та при необхідності пакують у коробки. Помадну цукеркову масу отримують шляхом уварювання цукрово-паточного сиропу та додаванням до нього після охолодження різноманітних наповнювачів. Технологія формування корпусів залежить від різновиду цукерків: відливання у форми (деякі шоколадні цукерки), пресування у вигляді джгутів з наступним розрізанням (ірис), розмазування в декілька шарів або намазування на основу (горіхові, кремові), відсаджування куполоподібних цукерок на конвеєр та ін.

Шоколад молочний включає молоко, яке додається в сухому вигляді або згущене молоко. Білий шоколад (виготовляється без тертого какао, тільки із застосуванням какао-масла, не має характерного для шоколаду смаку і запаху).

Шкідливість[ред. | ред. код]

Цукерки — високопоживний продукт, калорійність 1 кг становить приблизно 16—25 Мдж (3800—6000 ккал). Тому неправильне вживання цукерків є досить шкідливим для організму людини, особливо для дітей. Зазвичай всі шкідливі їх впливи виникають внаслідок надмірного споживання цукерків з дешевих ненатуральних складників.

Основні проблеми, викликані споживанням цукерок:

карієс зубів,
болі у шлунку,
залежність від солодощів.

Для уникнення усіх шкідливих якостей цукерків, рекомендується вживати переважно шоколадні цукерки із натуральними складниками та споживати солодощі після споживання іншої їжі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цукерок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.26

Література[ред. | ред. код]