Цьох Йосип Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Йосип Терентійович Цьох (*1 листопада 1916, Вернигородок — †21 червня 1991, Львів) — історик, професор, доктор історичних наук, заслужений працівник вищої школи Української РСР.

Біографія[ред.ред. код]

Майбутній вчений-журналіст народився у багатодітній селянській родині, де вже зростало четверо дітей. Дитинство провів у селі. Ще з того часу був активістом у школі. Згодом Йосип закінчив Вінницький педагогічний інститут, викладав грамоту у сільській школі.

У 22 роки, 1938-го, Йосип Цьох став головним редактором козятинської районної газети «Колективна праця». Під час мандрівок селами району Йосип навчився висвітлювати найцікавіші події того передвоєнного періоду.

Після початку Дрогої світової у липні 1941 року Йосип Цьох був евакуйований спершу до Краснодарського краю, а потім до Узбекистану, місто Каган. Там працював у школі та займався партійногосподарською роботою.

Після визволення Козятинщини повернувся на рідну землю. 3 січня 1944-го продовжував очолювати місцеву «районку». Згодом Йосипа Цьоха запросили на журналістську роботу до республіканської газети «Колгоспник України» кореспондентом у Чернігівській та Кіровоградській областях.

У 1950-му році він закінчив навчання у Вищій партійній школі ЦК КПУ, куди потрапив за спрямуванням, і був призначений на посаду заступника редактора газети «Вільна праця», що на Львівщині. А згодом став директором обласного книжково-журнального видавництва «Вільна Україна». Разом з тим із 1954 року він зайнявся викладацькою діяльністю у Львівському державному університеті ім. І. Франка, друкувався в пресі й писав книги.

У 1959 році Йосип Цьох захистив кандидатську дисертацію, а за вісім років — докторську, й став професором. В університеті пройшов шлях від викладача до завідувача кафедрою та декана журналістського факультету. Обирався секретарем партійного комітету ЛНУ імені Івана Франка.

21 червня 1991 року Йосип Терентійович Цьох помер і був похований на Личаківському цвинтарі Львова.

Праці[ред.ред. код]

У творчій спадщині Йосипа Терентійовича — десятки монографій, понад п'ятсот наукових праць. Основні твори Йосипа Цьоха:

  • Очерк розвитку правових досліджень в Українській РСР. — К.: Наукова думка, 1984.-212 с.
  • Шарварок в екзилі. — Львів: Каменяр, 1986.- 85 с. У цій книзі памфлетів і статей висміюється ідеологія українського націоналізму, а також антирадянська діяльність «уніатскої» церкви.
  • Канада зблизька. — Львів: Каменяр, 1988.-88 с.

Література про Й. Т. Цьоха:

  • Губарець В. Серце віддане боротьбі // Вінниц.правда. — 1980. −5 груд.
  • Коваль Ю. Вдумливий дослідник, чуйний вихователь // Жовт. −1986.-№ 11. -С. 133.
  • Кривко Я. Радянські історики — наші земляки // Жовтн.зорі.-1973.-29 трав.
  • Тихенький О. Патріарх журналістики // Вісн. Козятинщ.-2005.- 3 серп.
  • Шлеймович М. С. Цьох Йосип Терентійович // З-над Божої ріки. Літ. слов. Вінниччини /Укл. А. Подолинний. — Вінниця: РВП Континент-Прим, 1988. -С.315.
  • Цьох Йосип Терентійович // Рад. енцикл. істориків України.- К., 1972 .-Т4 .- С.455.

Нагороди[ред.ред. код]

За свою плідну діяльність Йосип Цьох нагороджений орденом «Червоного Трудового Прапора». Окрім того став лауреатом Республіканської премії ім. Ярослава Галана.

Джерела[ред.ред. код]