Цюй Ю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цюй Ю
Ім'я при народженні Цзонджи
Псевдо Кунчжай
Народився 1341(1341)
Цяньтан
Помер 1427
Підданство Династія Мін
Національність китаєць
Діяльність письменник, поет

Цюй Ю (*瞿佑, 1341 —1427) — китайський письменник, поет та державний службовець часів династії Мін.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини інтелектуалів. Народився у м. Цяньтан (сучасне м.Ханчжоу). Здобув гарну освіту. Замолоду виявив літературний хист. Вдало пройшов державні іспити. Розпочав службу у м. Ренхе (сучасна провінція Сичуань), потім продовжив в Лін'ані. У 1408 році призначається головою секретаріату області Чжоу. Втім у 1415 році за критичні вірші його було заарештовано та запроторено до в'язниці, де Цюй Ю перебував до 1425 року. Після звільнення служив домашнім вчителем у впливого бо (графа) Іна. Незабаром по тмоу його відновлюють на державній службі. Проте Цюй недовго тут перебував, пішовши у відставку. У 1427 році він помер.

Творчість[ред. | ред. код]

Був відомим романістом. Є автором «Нотаток про півонієвий ліхтар». У 1378 році видав збірку «Нові оповідання біля запаленого світильника» («Цзянь ден сінь хуа»). Дія новел було віднесено до сучасної династії Мін, хоча фантастичні історії відводять читача в особливий світ з іншими законами. Твори насичені моралізаторством у поєднанні з любовною тематикою. Це викликало невдаволення уряду. У 1442 році його збірки було заборонено. Втім ці твори Цюй Ю відгукнувся корейська прозаїк і мислитель Кім Сісип, в'єтнамський новеліст Нгуєн Зи, збірка «Нові оповідання біля запаленого світильника» здобула популярність у XVI ст. в Японії, де її переробки з'являлися до кінця XIX ст.

Був автором посібника з гри в доміно.

Також у доробку є чудові вірші, які увійшли до двох збірок «Пейзажна лірика» та «Пісенна поезія».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Schmidt-Glintzer, Helwig: Geschichte der chinesischen Literatur, Bern 1990, ISBN 3406453376
  • Jacques Dars, dans André Lévy (dir.), Dictionnaire de la littérature chinoise, Presses universitaires de France, coll. " Quadrige ", 1994, rééd. 2000, p. 254–255.