Цілик Ірина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Цілик
Цілик Ірина Андріївна
Ірина Цілик у 2016 році
Народилася 18 листопада 1982(1982-11-18) (41 рік)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність поетеса, прозаїкиня, режисерка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2005)
Мова творів українська
Членство Український ПЕН
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2023Заслужений діяч мистецтв України[1]
CMNS: Цілик Ірина Андріївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цілик.

Іри́на Андрі́ївна Ці́лик (нар. 18 листопада 1982, Київ) — українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів, кіносценаріїв. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка та американського кінофестивалю «Санденс» за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин». Членкиня Європейська кіноакадемія, Українського ПЕН.

Життєпис[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Народилася в Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працює режисеркою в галузі кіновиробництва.

Одружена з письменником Артемом Чехом (Чередником). Син — Андрій Чередник (2010 р. н.).

Діяльність[ред. | ред. код]

Дебютний фільм Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» став документальним хітом 2020 р. в Україні та за її межами. Стрічка виборола нагороду за найкращу режисуру у категорії документального кіно престижного американського Кінофестивалю «Санденс» 2020. Також фільм був представлений в офіційній програмі численних міжнародних кінофестивалів (Берлінський міжнародний кінофестиваль, Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі, Музей модерного мистецтва (Нью-Йорк) Doc Fortnight, Копенгагенський міжнародний фестиваль документального кіно, Visions du Reel (Швейцарія), Hot Docs (Канада) та понад 100 інших) та виборов низку престижних нагород (серед них Spotlight Award американської премії «Cinema Eye Honors», Приз за найкращу операторську роботу від американської International Documentary Association та понад 30 інших відзнак). 2023 р. стрічці було присуджено Національну премію України ім. Тараса Шевченка.

2022 року Ірина Цілик презентувала свій дебютний ігровий фільм «Я і Фелікс», сценарій якого написано за мотивами роману «Хто ти такий?» письменника Артема Чеха. Одну з головних ролей у картині виконав український поет і прозаїк Юрій Іздрик.

Цілик є авторкою 8-ми книжок (поезія, проза, дитячі видання), серед яких «Глибина різкості», «Червоні на чорному сліди» та інші. Різні вірші й оповідання авторки перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, литовською, чеською, шведською, румунською, каталонською, грецькою, італійською, данською, норвезькою, турецькою, курдською мовами та опубліковано в низці міжнародних літературних журналів та антологій.

Крім того, під час повномасштабної війни Росії в України Цілик почала писати колонки та есеї для різних міжнародних видань, зокрема Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung (Німеччина), Weekendavisen (Данія), Dwytygodnik (Польща) та інш. Кілька есеїв Цілик було включено до збірки «Україна 22», виданої у Великобританії Penguin Random House (2023). Есей Ірини «Інше життя» став частиною фандрейзингового проєкту у колаборації з американським фотографом Джимом Голдбергом (вид. Stanley/Barker, 2022). Ще одне есе «Шлях уробороса» увійшло до книги про швейцарську художницю Міріам Кан, що була видана як частина її виставки у Токійському палаці в Парижі (2023).

Окрім фахової та літературної діяльності, співпрацювала з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поетка-пісенниця. Авторка слів пісні «Повертайся живим» (у виконанні гуртів «Сестри Тельнюк» та «Kozak System»).

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • Я і Фелікс/ Rock. Paper. Grenade (92 хв., 2022, ігровий кінофільм). Світова прем'єра фільму відбулася на «Варшавський міжнародний кінофестиваль» 2022 р.
  • Земля блакитна, ніби апельсин (74 хв., 2020, документальний к/ф). Світова прем'єра фільму відбулася на «Кінофестиваль «Санденс»» 2020 р., стрічка нагороджена як «Найкраща режисерська робота» у програмі світового документального кіно. Європейська прем'єра фільму відбулася на «Берлінський міжнародний кінофестиваль» 2020 р. у програмі Generation 14+. Стрічку відзначено низкою престижних нагород та офіційно відібрано до участі у численних міжнародних кінофестивалях.
  • Тайра (10 хв., 2017, документальний к/ф) і Малиш (15 хв., 2017, документальний к/ф) для кіноальманаху «Невидимий Батальйон».
  • Дім (12 хв., 2016, ігровий к/ф). Нагорода від FIPRESCI на «Одеський міжнародний кінофестиваль» (2016). 2017-го року фільм було включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. 20/16+», що перебувала в національному кінопрокаті.
  • Помин (24 хв., 2012, ігровий к/ф). «Приз екуменічного журі» на МКФ «Молодість» (Україна). Фільм брав участь в офіційному конкурсі «International short film festival in Drama» (Греція) • МКФ «Women Make Waves» (Тайвань) • МКФ «Tehran International Short Film Festival» (Іран) • МКФ «European Short Film Festival of Villeurbanne» (Франція) • «Одеський міжнародний кінофестиваль» (Україна) та понад 30 інших міжнародних кінофестивалів. 2013 року фільм включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. Romantigue».
  • Вдосвіта («Blue Hour») — (10 хв., 2008, ігровий к/ф).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Національна премія України імені Тараса Шевченка за документальний кінофільм Земля блакитна, ніби апельсин (2023);
  • Нагорода американського кінофестивалю незалежного кіно «Санденс» 2020 за найкращу режисерську роботу в категорії світового документального кіно за фільм Земля блакитна, ніби апельсин[2] та понад 30 інших відзнак міжнародних кінофестивалів за цю стрічку (див. сторінку фільму);
  • Премія ім. Фелікса Соболєва «за значний внесок у розвиток наукового та документального кіно, вагомі досягнення в неігровому кіно», 2020;
  • Переможниця премії «Women in Arts» у категорії «Кіно» 2021 року[3];
  • У листопаді 2020 року Ірині Цілик було присвоєно звання «Заслуженої діячки мистецтв України» президентом України В. Зеленським, але режисерка відмовилася від цього звання[4].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • Глибина різкості. — Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016.  — 112 с. ISBN 617-614-129-X
  • Ці. — Київ : Факт, 2007.  — 112 с.

Проза[ред. | ред. код]

  • Червоні на чорному сліди: збірка оповідань. — Київ: Комора, 2015.  — 152 с.
  • Родимки: збірка оповідань. — Київ: Електрокнига, 2012. — 214 с.
  • Післявчора: повість. — Київ : Факт, 2008.  — 120 с.

Видання для дітей[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ президента України 491—2020
  2. ↑ Ірина Цілик здобула нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс». ВВС Україна. 2 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2020.
  3. ↑ Український інститут та ООН Жінки в Україні оголосили переможниць премії Women in Arts 2021. ui.org.ua. Процитовано 21 березня 2024.
  4. ↑ Ірина Цілик відмовилася від звання, яке їй присвоїв Зеленський. Детектор медіа. 11 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 8 березня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цілик_Ірина_Андріївна&oldid=42164555