Цілик Ірина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Цілик
TsilykIryna.jpg
Ірина Цілик (жовтень 2015 р.)
Народилася 18 листопада 1982(1982-11-18) (38 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність поетеса, прозаїкиня, режисерка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Мова творів українська

CMNS: Цілик Ірина Андріївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іри́на Андрі́ївна Ці́лик (нар. 18 листопада 1982, Київ) — українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Членкиня Українського ПЕН. Лауреатка американського кінофестивалю «Санденс» (2020) за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин».

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працює режисеркою в галузі кіновиробництва.

Авторка кількох збірок поезії, прози та дитячих видань. Учасниця численних літературних фестивалів і культурних заходів («Poesiefestival Berlin» 2017, Віденський книжковий ярмарок 2017, «Лейпцизький книжковий ярмарок» 2017, «Франкфуртський книжковий ярмарок» 2016, «Lyrik für Alle» (конференція Babelsprech, Зальцбург 2016), «Meridian Czernowitz» 2015—2016, Вільнюський книжковий ярмарок 2016, «Місяць авторських читань» (Чехія, Словаччина 2016), «Премія Вілениці» (Словенія 2008) та інш). 

Окремі твори перекладалися німецькою, англійською, польською, французькою, шведською, чеською, литовською, румунською, каталанською, грецькою мовами.

Окрім фахової та літературної діяльності, співпрацювала також з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поетка-пісенниця. Авторка слів пісні «Повертайся живим» (у виконанні гуртів «Сестри Тельнюк» та «Коzак System»).

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік Ірини Цілик — письменник Артем Чех. Син — Андрій (2010 р. н.).

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • Дім (12 хв., 2016, ігровий к/ф). Нагорода від FIPRESCI на «Одеський міжнародний кінофестиваль» (2016). 2017-го року фільм було включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. 20/16+», що перебувала в національному кінопрокаті.
  • Помин (24 хв., 2012, ігровий к/ф). «Приз екуменічного журі» на МКФ «Молодість» (Україна). Фільм брав участь в офіційному конкурсі «International short film festival in Drama» (Греція) • МКФ «Women Make Waves» (Тайвань) • МКФ «Tehran International Short Film Festival» (Іран) • МКФ «European Short Film Festival of Villeurbanne» (Франція) • «Одеський міжнародний кінофестиваль» (Україна) та понад 30 інших міжнародних кінофестивалів. 2013 року фільм було включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. Romantigue», що перебувала в національному кінопрокаті.
  • Вдосвіта («Blue Hour») — (10 хв., 2008, ігровий к/ф).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Нагорода американського кінофестивалю незалежного кіно «Санденс» 2020 за найкращу режисерську роботу в категорії світового документального кіно за стрічку Земля блакитна, ніби апельсин[1] та понад 15 інших нагород міжнародних кінофестивалів за цю стрічку, 2020.
  • Премія ім. Фелікса Соболєва «за значний внесок у розвиток наукового та документального кіно, вагомі досягнення в неігровому кіно», 2020;
  • У листопаді 2020 року Ірині Цілик було присвоєно звання «Заслуженої діячки мистецтв України» президентом України В. Зеленським, але режисерка відмовилася від цього звання.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • Глибина різкості. — Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016.  — 112 с.
  • Ці. — Київ : Факт, 2007.  — 112 с.

Проза[ред. | ред. код]

  • Червоні на чорному сліди: збірка оповідань. — Київ: Комора, 2015.  — 152 с.
  • Родимки: збірка оповідань. — Київ: Електрокнига, 2012. — 214 с.
  • Післявчора: повість. — Київ : Факт, 2008.  — 120 с.

Видання для дітей[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


  1. Ірина Цілик здобула нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс». ВВС Україна. 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.