Цінева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Цінева
Історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини
Історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Рада Цінівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1567
Населення 1648
Площа 18,21 км²
Густота населення 90,5 осіб/км²
Поштовий індекс 77640
Телефонний код +380 3474
Географічні дані
Географічні координати 48°53′42″ пн. ш. 24°09′26″ сх. д. / 48.89500° пн. ш. 24.15722° сх. д. / 48.89500; 24.15722Координати: 48°53′42″ пн. ш. 24°09′26″ сх. д. / 48.89500° пн. ш. 24.15722° сх. д. / 48.89500; 24.15722
Водойми Дуба
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 2, с. Цінева, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77640
Карта
Цінева. Карта розташування: Україна
Цінева
Цінева
Цінева. Карта розташування: Івано-Франківська область
Цінева
Цінева
Мапа

CMNS: Цінева у Вікісховищі

Цінева — село Калуського району Івано-Франківської області.

Село Цінева розташоване на річці Дуба за 4 кілометри від районного цетру та за 10 кілометрів від залізничної станції Рожнятів.

Походження назви[ред. | ред. код]

Про виникнення назви Цінева є різні пояснення. Поляки вважають, що назва походить від слова тінь (по-польськи — цєнь) — йдеться про тінь, яку немов би кидав густий вільховий ліс, у якому було збудоване поселення. Інші розповідають, що в селі видобували ціну (олов'яну руду). Може й назва від ціни. А дехто пов'язує назву з потічком Цинівка і що, власне, біля нього виникло поселення. Хоча, можливо, нинішня назва виникла через спотворення поляками первісної назви Чернява.

21 травня 1990 року президія обласної ради змінила назву села Ценява на Цінева.[1]

Історія[ред. | ред. код]

У податковому реєстрі 1515 року село записано як Чернява (Czerniawa), в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2].

У минулому назва села виступала в парі з Демнею. Це підтверджують документи Цінівського історико краєзнавчого музею, де є такий запис: Циркул (округ) Стрийський, паньство Рожнятівське, Цінева ет Демня. Ет (латиною) — і. Деколи ет замінювали німецьким міт — з. Назва Демня пішла від того, що там димилося — випалювали залізну руду. Це робили в примітивних печах — гамарнях. Зовні гамарня була з дерева. а всередині мала надзвичайно товсті кам'яні стіни, які подекуди сягали до 3 метрів. Гамарні розташовували біля рік, а руду до них довозили кіньми чи волами. Добування заліза велось досить примітивно, вручну, але це сприяло розвиткові в селі ковальства, бо забезпечувало потребу в цьому матеріалі.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[3].

В 1772 році під час першого поділу Польщі землі Прикарпаття ввійшли до Австрії. За цих часів громада Ціневи мала українську печатку. Гербом села був лев. У шкільних свідоцтвах писали українською мовою.

У 1939 році в селі проживало 1900 мешканців (1870 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків)[4]. Село входило до ґміни Ріпне Долинського повіту Станіславського воєводства.

Наступні 15 років були роками боротьби проти окупантів, коли полягли та були ув'язнені або вислані сотні уродженців села[5][6]. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Рожнятівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Сваричів, Нижній Струтинь і Цінева.[7]

Церква[ред. | ред. код]

Церква Архистратига Михаїла[8] села Цінева вперше згадується 1685 року про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[9], далі — у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року.

В 1745 році сільські майстри-будівельники збудували в центрі села нову церкву, яка стоїть досі. Церкві з греко-католицьким обрядом дали ім'я святого Архистратига Михаїла. Збудовано Цінівський храм за зразком українських дерев'яних церков, де відтворено старовинний тип кріплення в заруби. Цілі дерев'яні обруси, обтесані з чотирьох боків, становлять стіни будови. Крокви зв'язані тиблями (дерев'яні кілки) замість цвяхів. Тиблі вживали для того, що дерево з деревом — природна сполука, а залізні цвяхи іржавіють, нищать навколо себе дерево, з'їдають його і сполука стає хитка і непевна. Споруда триверха з пірамідально-ступеневим завершенням має 3 мідні бані. Вікна тільки в горішньому поверсі. Вся церква оформлена чудовою різьбою. 14 липня 1906 року в церкві молився Митрополит Андрей Шептицький. Це підтверджено печаткою та особистим підписом їх Ексцеленціїї. У церковній книзі зберігся запис: Предложено в часі осмотра канонічного в Ціневі дня 14 липня 1906 року Андрей Митрополит.

Музей[ред. | ред. код]

У селі діє Історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини.

Сучасність[ред. | ред. код]

Пошкоджений повінню 2008 р. міст через річку Дуба відновлювали 9 років[10].


Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Максимонько Леонтій (1893–1965) — видатний окуліст, випускник університету у Граці (1913–1923). Після проголошення ЗУНР зголосився добровольцем до лав Української Галицької Армії. У ній працював помічником санітарного шефа 1-го корпусу УГА, сотника-лікаря д-ра Тадея Яцика, а пізніше санітарного шефа УГА полкового лікаря д-ра Андрія Бурачинського. Викладач Українського таємного університету у Львові (1924–1925), у 1930-ті роки — керівник очного відділу у Народній Лічниці. Упродовж 10 років був секретарем Українського Лікарського Товариства та постійним скарбником Народної Лічниці, у (1934) році обрано головою Українського Лікарського Товариства, директор Лікарської Палати у Львові (1939), керівник очної клініки медичного інституту за німецької окупації (1941–1944), у (1944) р. емігрував на Захід і в Граці працював асистентом в очній університетській клініці аж до виїзду в Канаду в (1948) р. Там був лікарем у приватній лікарні д-ра Давідсона у Віндзорі. Припинив практику після ампутації ноги в (1952) р. Помер 5 квітня (1965) р. у Торонто.

Працювали[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019. 
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 20.
  5. Розконспірація «Хмаролома». Як на Рожнятівщині енкаведисти писали вірші для підпільників
  6. ШКІЛЬ ОЛЕГ. В Ціневі вшанували загиблих підпільників. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 12 травня 2019. 
  7. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019. 
  8. Цінева. Церква Св. Арх. Михайла 1756. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 3 листопада 2017. 
  9. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  10. На Івано-Франківщині відкрили відбудований після повені міст через річку Дуба. ФОТО. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]