Цінність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.

Цінність — властивість того чи іншого предмета, явища задовольняти потреби, бажання, інтереси соціального суб'єкта (індивіда, групи людей суспільства)[1].

Цінності духовні — це також соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо.

За результатами «Світового обстеження цінностей», що проводиться під керівництвом Рональда Інґлегарта, цінності людей зазнають поступових змін під впливом поліпшення матеріальних умов життя.

Система цінностей[ред. | ред. код]

Система цінностей — поняття, теорії цінностей, яке означає сукупність складених людських думок про значення в їхньому житті речей та явищ, зустрічаючих в природі і суспільстві ("соціальна установка").

Людина та суспільство спирається на систему цінностей під час порівняння та вибору речей.

Набір цінностей[ред. | ред. код]

У власному огляді Брейтуєн та Скот відносять зародження поняття сукопності цінностей до досягнутого у 1950-ті та 1960-ті роки консенсусу про відношення поняття цінностей не до характеристики предметів, а до характеристики людей і їх бажань — бажань саме людей, а не потреб до того, які бажання ніби мають бути в людей.

Не дивлячись на згоду дослідників з питань визначень, щодо кількості і набору цінностей в системах між психологами існують глибокі розбіжності, хоча деякі пишуть про "універсальний" зарактер базових цінностей.

Згідно Брейтуейту і

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). — О.: Юрид. л-ра, 2002

Посилання[ред. | ред. код]