Ціноутворення
![]() | Було запропоновано приєднати статтю Цінова політика до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2022. |
Ціноутворення | |
![]() |
Ціноутво́рення — процес встановлення і розробки ціни на товари та послуги (цінності).
Базується на попиті, вартості, пропозиції, товарно-грошовому обігу.
- Витратне ціноутворення — ціноутворення, при якому в основу формування ціни закладають витрати виробництва та обігу.
- Кероване ціноутворення — становище в економіці, при якому ціни на окремі товари і послуги (цінності) визначаються урядовими органами, офіційними або неофіційними об'єднаннями постачальників, а також торговельними асоціаціями на основі ринкових механізмів.
- Пікове ціноутворення — встановлення ціни за використання споруд і обладнання або за товар і послугу (цінності) на вищому рівні, коли попит на них вищий, і на нижчому, коли попит нижчий.
- Ринкове ціноутворення — ціноутворення на основі взаємодії попиту та пропозиції.
- Централізоване державне ціноутворення — ціноутворення на основі призначення цін державними органами.
- Цільове ціноутворення — метод встановлення цін, при якому вони формуються таким чином, щоб одержати бажаний або якомога більший рівень доходу на вкладений капітал.
Установлення цін у межах товарного асортименту — установлення цінового інтервалу між товарами (цінностями), що входять до асортиментної групи, з огляду на різницю в їхній собівартості, на оцінку споживачами їхніх властивостей, а також на ціни конкурентів.
Фактори ціноутворення[ред. | ред. код]
- 1) базові;
- 2) кон'юнктурні;
- 3) регулюючі.
Методи ціноутворення: — витрати плюс прибуток; — аналіз беззбитковості і забезпечення цілового прибутку; — орієнтація на попит; — орієнтація на рівень цін конкурентів; — на основі закритих торгів.
Теорії ціноутворення[ред. | ред. код]
Теорія трудової вартості[ред. | ред. код]
Під вартістю означає суспільно — корисну працю, втілену в товарі. Розробку теорії трудової вартості було розпочато представниками класичної політичної економії У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо та іншими. Свій подальший розвиток вона отримала в працях К. Маркса, який розробив учення про двоїстий характер праці, розкрив суперечність між приватною і суспільною, конкретною і абстрактною працею, споживною вартістю і вартістю товару, дослідив історичний процес розвитку обміну і форм вартості, розкрив природу і суть грошей як загального еквівалента. В його економічній концепції трудова теорія вартості та заснована на ній теорія додаткової вартості займають центральне місце.
Теорія витрат виробництва[ред. | ред. код]
Прихильники теорії витрат виробництва (Р. Торрент, Н. Сенйор себек та ін.) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, а й уречевленою працею, оскільки величина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх елементи (предмети і засоби праці, робочу силу).
Теорія трьох факторів виробництва[ред. | ред. код]
Французький економіст Ж. Сей у теорії «трьох факторів виробництва і трьох джерел доходу» обґрунтував гармонійну взаємодію і значення в процесі виробництва капіталу, праці і землі. Кожен з цих факторів у міру своєї корисності і цінності робить внесок у створення вартості. В сучасних умовах необхідно враховувати, що в процесі виробництва бере участь і четвертий фактор — підприємництво. Підприємець організовує фірму і керує її діяльністю, має власність, знання, вміння, професіоналізм тощо, тому має право на винагороду, оскільки бере участь у створенні вартості.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Ціноутворення // Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
- Ціноутворення // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
- ЦІНОУТВОРЕННЯ [Архівовано 2 вересня 2016 у Wayback Machine.] //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Ціноутворення // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
Література[ред. | ред. код]
- Стратегічне ціноутворення: монографія / І. Б. Скворцов, О. Я. Загорецька, У. О. Балик. — Львів: ЗУКЦ, 2013. — 348 с. : іл. — Бібліогр.: с. 324—348 (280 назв). — ISBN 978-617-655-067-9
- Ціно- і тарифотворення: навч. посіб. / В. С. Пінішко. — Львів: Магнолія 2006, 2017. — 303 с. — (Вища освіта в Україні).
- Ціноутворення: підручник / П. В. Круш, О. І. Андрусь. — Київ: КПІ ім. І. Сікорського: Політехніка, 2019. — 292 с. — ISBN 966-622-928-4.