Ціці Дангарембга
| Ціці Дангарембга | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
14 лютого 1959[1] (65 років) Мутокоd, Східний Машоналенд, Зімбабве[2] | |||
| Країна |
 Зімбабве | |||
| Діяльність | письменниця, кінорежисерка, драматургиня, сценаристка | |||
| Alma mater | Кембриджський університет, University of Zimbabwed і Arundel Schoold | |||
| Magnum opus | Nervous Conditionsd | |||
| У шлюбі з | Olaf Koschked | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Ціці Дангарембга у Вікісховищі | ||||
Ціці Дангарембга (англ. Tsitsi Dangarembga, 4 лютого 1959, Мутоко, Східний Машоналенд, тоді Родезія, нині Зімбабве) — письменниця і кінорежисерка Зімбабве.
Біографія[ред. | ред. код]
У два роки разом із батьками переїхала до Великої Британії, де й виросла, майже забувши рідну мову шона. Там почала навчатися, а в 1965 році продовжила навчання в місіонерській школі в Мутарі. Потім, знову у Великій Британії, з 1977 року навчалася на лікаря в Кембриджі, але після завоювання незалежності Зімбабве в 1980 році знову повернулася на батьківщину. Вивчала психологію в університеті Зімбабве, працювала у маркетинговій фірмі. Почала писати п'єси.
У 1985 році опублікувала перше оповідання, у 1987 — п'єсу. Її дебютний роман Nervous Conditions[en] (з англ. — «Нервозний стан»), опублікований 1988 року, був добре прийнятий публікою та критикою. Дангарембга вступила до Німецької академії кіно в Берліні, потім заснувала в Харарі продюсерську компанію, виступила продюсером кількох документальних фільмів, а в 1996 році показала самостійну ігрову стрічку, ставши першою жінкою в Зімбабве, яка зняла художній фільм.
Закінчила післядипломне навчання в Гумбольдському університеті в Берліні. Працює над докторською дисертацією про сприйняття африканського кіно.
У червні 2022 року було видано ордер на арешт Ціці Дангарембги[3]. Її переслідували за підбурювання до громадського насильства та порушення антиковідних правил після антиурядової демонстрації, організованої наприкінці липня 2020 року.
28 вересня 2022 року Дангарембга була офіційно засуджена за заклики до громадського насильства після того, як вона та її подруга Джулі Барнс пройшлися по Хараре на знак мирного протесту, тримаючи в руках плакати з написом "Ми хочемо кращого. Реформуйте наші інституції". Дангарембга була присуджена до штрафу в розмірі 110 доларів США та умовного шестимісячного тюремного ув'язнення. Вона оголосила, що планує оскаржити свій вирок на тлі заяв правозахисних груп про те, що її переслідування є прямим результатом спроб президента Еммерсона Мнангагви "змусити опозицію замовкнути в давно неспокійній південноафриканській країні".[4][5][6] 8 травня 2023 року було оголошено, що вирок Дангарембзі був скасований після того, як вона подала апеляцію на первинний вирок, винесений у 2022 році.[7][8][9]
Визнання[ред. | ред. код]
У 1989 році, через рік після виходу Nervous Conditions, отримала за неї Книжкову премію Співдружності[en] в африканській секції[10].
У 2018 році книга Nervous Conditions потрапила на 66-те місце у списку «Ста історій, які вплинули на світ», складеному письменниками світу, опитаними BBC у рамках проєкту BBC Culture[11].
2020 року книга This Mournable Body потрапила в шорт-лист Букерівської премії[10].
У жовтні 2021 року Дангарембга на Франкфуртському книжковому ярмарку отримала Премію миру німецьких книгарів з винагородою у розмірі 25 000 євро. Вона стала першою чорношкірою жінкою, яка отримала цю відзнаку[12].
У 2022 році Дангарембга була обрана лауреатом Літературної премії Віндхема-Кемпбелла за художню літературу.
Доробок[ред. | ред. код]
Література та театр[ред. | ред. код]
- The Third One (п'єса)
- Lost of the Soil (п'єса), 1983
- The Letter (новела), 1985
- She No Longer Weeps (п'єса), 1987
- Nervous Conditions[en] , 1988
- The Book of Not[en] , 2006
- This Mournable Body, 2018
Кіно[ред. | ред. код]
- Neria[en] (сценарий), 1993
- The Great Beauty Conspiracy, 1994
- Passport to Kill, 1994
- Schwarzmarkt, 1995
- Everyone's Child[en], 1996
- The Puppeteer, 1996
- Zimbabwe Birds, 1988
- On the Border, 2000
- Hard Earth — Land Rights in Zimbabwe, 2001
- Ivory, 2001
- Elephant People, 2002
- Mother's Day, 2004
- High Hopes, 2004
- At the Water, 2005
- Growing Stronger, 2005
- Kare Kare Zvako, 2005
- Peretera Maneta, 2006
- The Sharing Day, 2008
- I Want a Wedding Dress, 2010
- Ungochani, 2010
- Nyami Nyami Amaji Abulozi, 2011
Література[ред. | ред. код]
- Negotiating the Postcolonial emerging perspectives on Tsitsi Dangarembga/ Ann Elizabeth Willey and Jeanette Treiber, eds. Trenton: Africa World Press, 2002
- Collins W.P. Tracing Personal Expansion: Reading Selected Novels as Modern African Bildungsroman. Lanham: UP of America, 2006
- Green L.M. Literary identification in women's novels of formation from Charlotte Brontë to Tsitsi Dangarembga. Columbus: Ohio State UP, 2012
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de/aktuelles-themen/detailseite/tsitsi-dangarembga-erhaelt-den-friedenspreis-des-deutschen-buchhandels-2021
- ↑ http://www.nyeraifilms.com/team.html
- ↑ Afrique L'écrivaine zimbabwéenne Tsitsi Dangarembga visée par un mandat d'arrêt (фр.). Radio France International. 29 червня 2022. Архів оригіналу за 30 червня 2022.
- ↑ Mutsaka, Farai (29 вересня 2022). Author Dangarembga found guilty in Zimbabwe rights protest. The Associated Press. Архів оригіналу за 29 вересня 2022.
- ↑ Nyoka, Shingai; Chothia, Farouk (29 вересня 2022). Tsitsi Dangarembga: Zimbabwe author convicted over placard protest. BBC News. Процитовано 9 жовтня 2022.
- ↑ Zimbabwe: Conviction of author Tsitsi Dangarembga and Barnes for protesting economic hardship a travesty of justice. Amnesty International (англ.). 30 вересня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Popular Zimbabwean writer acquitted over anti-government protest. Al Jazeera. 8 травня 2023. Процитовано 8 травня 2023.
- ↑ Tsitsi Dangarembga: Top Zimbabwe author has conviction overturned. BBC. 8 травня 2023. Процитовано 8 травня 2023.
- ↑ Chingono, Nyasha (9 травня 2023). Zimbabwe author Tsitsi Dangarembga has conviction for protest overturned. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ а б Molara Wood (17 листопада 2020). Africa basks in Booker boost for female writers. BBC News. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ The 100 stories that shaped the world. BBC (англ.). 21 травня 2018. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ Zimbabwe’s Tsitsi Dangarembga receives German peace prize. TheGrio (англ.). 24 жовтня 2021. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Архівна копія
- Біографія, бібліографія(англ.)
- На сайті IMDB Архівна копія
|
