Чагга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чагга
Chagga
Wadshagga-Tribesman.jpg
Вояк чагга, фото 1890
Кількість бл. 1,8 млн чол. (оцінка)
Ареал Танзанія Танзанія
Кенія Кенія
Близькі до: народи банту
Мова чагга, кісуахілі
Релігія традиційні культи (анімізм)

Ча́гга (чага, джагга, вачага) — спільна назва для низки народів банту в Східній Африці

Територія проживання і чисельність[ред. | ред. код]

Люди чагга проживають на відрогах гори Кіліманджаро на північному сході Танзанії і в прикордонні з Кенією.

Загальна чисельність — бл. 1,8 млн осіб (оцінка, 2006)

Субетноси, мова і релігія[ред. | ред. код]

У складі чагга вирізняють ряд субетносів:

  • власне чагга (джагга, мова кічагга)
  • мочі (моші)
  • мачамбе (машамі)
  • меру (руо, мова руа)
  • вунджо
  • ромбо (усері)
  • руша
  • кахе
  • ґвено.

Люди чагга розмовляють спорідненими мовами (мовою) банту чагга (кічагга). Чагга — нерідко білінґви — поширені кісуахілі та англійська.

У ХХ ст. для мови/мов чагга було створено писемність (на основі латинки).

Чагга формально є християнами (католиками), насправді додержуються традиційних культів — анімізм, культ предків. Частина чагга — мусульмани-суніти.

Дані з історії і господарства[ред. | ред. код]

Історично чагга розселилися на землях, які займають в даний час, до приходу сюди нілотських народів, зайнявши у ХІІІXV ст.ст. землі, заселені кушитами. Відтак, традиційна культура чагга зазнала істотного кушитського впливу.

Під час міжкланових сутичок з масаями у період між 1830 і 1875 рр. чагга абсорбували в свій склад різні групи масаїв; це саме стосується народів тавета, камба, меру та кікуйю.

Попри різне походження, етнічна спільнота чагга розвинула спільну мову та культуру, що вирізняється від оточуючих народів.

Традиційні заняття чагга — ручне терасне землеробство (банани, просо, ямс) і скотарство. Експортне значення має кава, яку почали вирощувати з кін. XIX ст..

Серед ремесел розвиток набули різьбярство на дереві (посуд, щити), ковальство (мотики, списи, прикраси) тощо.

Сьогодні серед чагга поширено відхідництво. Частина чагга проживають у містах (Аруша, Дар-ес-Салам тощо), де зайняті в бізнесі, працюють в різних галузях економіки, існує національна інтелігенція.

Соціальна організація і культура[ред. | ред. код]

Хатина чагга

У чагга вкорінилися вождівства — общини управлялися вождями (мангі), на поч. XX ст. були об'єднані під владою верховного вождя (мангі мкуу), титул яких зберігся серед чагга і до наших днів.

До поч. XX ст. практикувалися чоловічі (нґасі) та жіночі (шиджа) ініціації, які включали обряд обрізання.

У чагга поселення сільського типу без чіткого планування. Житло чагга — хатина з соломи і трави шоломоподібної форми, без вікон.

Традиційний одяг чагга — цільна коров'яча шкура або хутряні накидки, численні головні убори.

У чагга розвинуті міфологія і фольклор. Головним персонажем усних оповідань виступає верховне божество Сонця Рува. Відомі також історичнні перекази і легенди, пісні тощо.

Основні музичні інструменти — флейти і барабани. Багата танцювальна культура.

Найвідоміший дослідник народу чагга — німецький антрополог і етнограф Бруно Гуттман (Bruno Gutmann), який здійснював польові дослідження у 1-й пол. XX ст.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У кухні чагга численні заборони і обмеження, до того ж статевий розподіл — так, банани вважаються чоловічою їжею, а молоко, ямс — жіночою. Як і нілоти, чагга споживають свіжу коров'ячу кров. Пиво (мбеґе), крім традиційного проса, також варять, як і народи-сусіди з бананів.
  • Колоритний костюм воїна чагга — зав'язки і браслети на кісточках та зап'ястках і причепні «хвости» і «роги».

Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]