Чайковський Юрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чайковський Юрій Вікторович
Юрий Викторович Чайковский, 2009.jpg
Народився 1941
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність historian of science
Заклад Russian National Research Medical University[d]

Чайковський Юрій Вікторович — російський історик науки, філософ та еволюціоніст, кандидат технічних наук. Учень палеоботаніка Сергія Меєна. Провідний науковий співробітник Інститута історії природознавства і техніки РАН[ru]. Один з нащадків композитора Петра Чайковського.[1]

Автор численних книжок з історії науки та еволюційної біології, серед яких:

  • Еволюція (рос. Эволюция). - М.: Центр системных исследований - ИИЕТ РАН, 2003. - 472 с.
  • Активний зв'язний світ. Досвід теорії еволюції життя (рос. Активный связный мир. Опыт теории эволюции жизни). М., КМК, 2008
  • Діатропика, еволюція й систематика. До ювілею Мейєна (рос. Диатропика, эволюция и систематика. К юбилею Мейена). М., КМК, 2010
  • Лекції про доплатоновське знання рос. Лекции о доплатоновом знании. Москва, КМК, 2012
  • В колі знання (рос. В круге знания). М., КМК, 2013
  • Миси Льодовитого нагадують (рос. Мысы Ледовитого напоминают). Москва, КМК, 2015
  • Заключні думки (рос. Заключительные мысли). 2-е видання Москва, КМК, 2018
  • Автопоез (рос. Автопоэз). — М: КМК, 2018

У книгах "Еволюція" та "Активний зв'язний світ" Чайковського наводиться огляд та систематизація числених концепцій біологічної еволюції.[2] Окрім того Чайковський виступає прихильником теорії номогенезу, як продовжувач лінії Лева Берга, Олександра Любищева, Сергія Меєена.[3] Праці Чайковського у галузі еволюційної біології неодноразово піддавалися критиці з боку біологів[4][5], хоча інші дослідники наголошують на їх цінності як полемічної літератури[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Потомки Петра Ильича Чайковского подарили книги Центральной городской библиотеке.(рос.)
  2. Щеголев Сергей Юрьевич. Современные взгляды на эволюцию: о роли горизонтального переноса генов // Известия высших учебных заведений. Прикладная нелинейная динамика. — 2013. — Вип. 4.(рос.)
  3. Sudakov, K. V.; Zusmanovskii, G. S.; Zusmanovskii, A. G. (2007). Reflections on the publication of Yu. V. Chaikovskii’s book “Evolution. Coenological Studies”, Moscow: Center of systemic studies, 2003, 472 pp.. Journal of Evolutionary Biochemistry and Physiology 43 (6): 620–625. ISSN 0022-0930. doi:10.1134/S0022093007060126. 
  4. Глаголев С. М. О книге Ю. В. Чайковского «Наука о развитии жизни». Электронная публикация, 2009.(рос.)
  5. Пучковский С. В. Что нового для теории эволюции можно обнаружить в хорошо забытом старом. //Наука и жизнь, 2008, N 7
  6. Михайлов, К. Г. Борьба с официозом // Химия и жизнь. – 2014. - № 4. – С. 48-50(рос.)