Чакрабонґсе Буванаф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чакрабонґсе Буванаф
Chakrabongse Bhuvanadh.jpg
Народився 3 березня 1883(1883-03-03)
Бангкок, Таїланд
Помер 13 червня 1920(1920-06-13) (37 років)
Бангкок, Таїланд
·пневмонія
Громадянство
(підданство)
Flag of Thailand.svg Таїланд
Alma mater Пажеський корпус
Військове звання Фельдмаршал
Рід Чакрі
Батько Чулалонгкорн
Мати Saovabha Phongsrid
Брати, сестри
У шлюбі з Катерина Десницька
Діти Чула Чакрабон
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня

Чакрабонґсе Буванаф, принц Пітсанулок (тай. สมเด็จพระอนุชาธิราช เจ้าฟ้าจักรพงษ์ภูวนาถ กรมหลวงพิษณุโลกประชานาถ; 3 березня 1883(18830303)13 червня 1920) — тайський фельдмаршал, син короля Таїланду Рами V Чулалонгкорна, відомий своїми зв'язками з Росією.

Біографія[ред. | ред. код]

Принц Чакрабонґсе в російському середньовічному костюмі, Костюмований бал 1903 року в Зимовому палаці

Був улюбленою дитиною батьків. Після здобуття початкової освіти в Таїланді був відправлений у Велику Британію (1896), де навчався до 1898 року. З кінця 1897 року вивчав російську мову під керівництвом П. Н. Ардашева, перебувавшого тоді на стажуванні в Англії. Чакрабонґсе був одним з перших сіамців, які вивчили російську мову[1]. Влітку 1898 року відправлений у Санкт-Петербург для навчання у Пажеському корпусі. Король Рама V Чулалонгкорн домовився про навчання сина в Росії під час свого візиту в Петербург в 1897 році[2]. Він радив Миколі II не давати синові потурань і виховувати як справжнього офіцера. Закінчив Пажеський корпус у 1902 році кращим учнем, випущений в лейб-гвардії Гусарський Його Величності полк корнетом. У 1908 році отримав чин полковника Російської імператорської армії[3]. Був нагороджений російським орденом Св. Володимира IV ступеня. За деякими джерелами, закінчив Академію генштабу.

У Росії познайомився з українкою Катериною Десницькою і одружився з нею (1907). У 1908 році у них народився син Чула Чакрабон. За деякими даними, перед шлюбом з Десницькою, укладеним в Константинополі, Чакрабонґсе хрестився в православ'я, але згодом повернувся до буддизму.

Після повернення в Сіам призначений начальником Генерального штабу тайської армії. Вніс великий внесок у розвиток авіації в країні, заснував сіамські королівські ВВС.

Після смерті свого батька і вступу на престол бездітного старшого брата Вачиравуда (Рами VI) Чакрабонґсе став спадкоємним принцом (1910).

Представляв свою країну під час багатьох зарубіжних візитів, зокрема, був присутній на коронації Георга V в червні 1911 року, на шляху в Англію відвідав Росію, зробивши подорож через Далекий Схід і Сибір.

Помер у віці 37 років.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Історія кохання принца Чакрабонґсе і Катерини Десницької описана:

  • у книзі Паустовського «Далекі роки» (1946);
  • у романі Р. Востокової «Нефритове слоненя» (1989);
  • у книзі їх онуки, принцеси Таїланду Нариси Чакрабон «Катя і принц Сіаму».

У 2011 році за цією книгою в Єкатеринбурзькому театрі опери і балету був поставлений однойменний балет[4].

Документалістика[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Православие в Таиланде
  2. Э. О. Берзин. История Таиланда. М., 1973. — С. 191.
  3. Список полковникам по старшинству. Составлен по 1-е марта 1914 г. — СПб., 1914. — С. 332.
  4. В Екатеринбурге состоялась премьера балета о Чакрапонге. Архів оригіналу за 23 вересень 2015. Процитовано 21 листопад 2017. 
Чакрабонґсе, Катерина Десницька і принц Чула