Перейти до вмісту

Чак Манджоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чак Манджоні
англ. Chuck Mangione Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Повне ім'яангл. Charles Frank Mangione Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження29 листопада 1940(1940-11-29)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняРочестер, Нью-Йорк, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті22 липня 2025(2025-07-22)[5] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіРочестер, Нью-Йорк, США[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1960 — 2025
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїдиригент, трубач, джазмен, композитор, студійний музикант, flugelhorn player, музикант, лідер гурту, wind instrument player Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаІстменівська школа музикиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифлюгельгорн[6], труба, електронна клавіатура[6] і електропіаніно[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриджаз[6], джаз-рок, Smooth jazz і джаз-фанк Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusFeels So Goodd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоChuck Mangione Quartetd, The Jazz Messengers і Art Blakey & The Jazz Messengersd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиMercury Records, A&M Records і Columbia Records Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGap Mangioned Редагувати інформацію у Вікіданих
chuckmangione.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Чарльз Френк Манджоні[7] (англ. Charles Frank Mangione; 29 листопада 1940(1940листопада29), Рочестері, Нью-Йорк — 22 липня 2025, там же) — американський джазовий виконавець на флюгельгорні, трубач і композитор. Знаний як учасник гурту Арта Блейкі у 1960-х роках, а пізніше разом зі своїм братом Гепом став співкерівником гурту «Jazz Brothers», досягнувши міжнародного успіху у 1977 році зі своїм джаз-поп-синглом «Feels So Good». З 1960-х років випустив понад 30 альбомів[8]. З'являвся в різних телевізійних шоу, зокрема в епізодичній ролі в «Король гори».

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 29 листопада 1940 року в Рочестері, штат Нью-Йорк, в італо-американській родині, де і виріс. Його батьки володіли продуктовою крамницею Mangione Grocery і захоплювались джазом[9]. У початковій школі Манджоні брав уроки гри на фортепіано, але після перегляду фільму «Трубач» перейшов на трубу[10][11]. У старшій школі разом зі своїм братом-піаністом Гепом створив гурт і грав на сесіях з Діззі Гіллеспі та Майлзом Девісом[11].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1960-х роках грав з гуртом Арта Блейкі. Разом з братом очолював «Mangione Brothers Sextet/Quintet», записавши три альбоми для Riverside Records, а потім зайнявся іншою роботою[12]. Його композиція «Something Different» для «Mangione Brothers Sextet» записав Кеннонбол Аддерлі для свого альбому 1961 року «African Waltz»[13]. У 1958—1963 роках навчався в Музичній школі Істмена в Рочестері, де почав грати на флюгельгорні[11][14]. Потім приєднався до гурту «Jazz Messengers» Арта Блейкі[12], зайнявши місце трубача, яке раніше обіймали Кліффорд Браун, Фредді Габбард, Кенні Доргем, Білл Гардман і Лі Морган[14].

Наприкінці 1960-х років був учасником гурту «National Gallery». 1968 року гурт випустив альбом «Performing Musical Interpretations of the Paintings of Paul Klee»[15]. У 1968—1972 роках керував джазовим ансамблем «Eastman». 1970 року записав альбом «Friends and Love» на концерті з Рочестерським філармонічним оркестром і запрошеними виконавцями[16]. Квартет Манджоні з саксофоністом Джеррі Нівудом був популярним концертним і звукозаписним колективом протягом 1970-х років[17]. «Bellavia», записана під час співпраці, 1977 року принесла йому першу премію «Греммі» в категорії «Найкраща інструментальна композиція»[18]. «Bellavia» використовували у Луїсвіллі, штат Кентуккі, як фонову музика для закриття шкіл; вперше її використали під час хуртовини 1978 року[19].

Окрім квартету з Нівудом, Манджоні мав шалений успіх зі своїм ансамблем кінця 1970-х років, до якого входили Кріс Вадала (саксофон і флейта), Грант Гейсман (гітара), Чарльз Мікс (бас-гітара) та Джеймс Бредлі-молодший (барабан). Ця версія гурту записувалася та гастролювала з хітовими студійними альбомами «Feels So Good» і «Fun and Games», а також альбом саундтреків до фільму «Діти Санчеса». 1980 року деякі учасники гурту взяли участь у благодійному концерті «Tarantella». Пісня «Feels So Good» стала рідкісним інструментальним хітом у десятці найкращих, досягнувши 4-го місця в Billboard Hot 1001978 року[20].

Композиція Манджоні «Chase the Clouds Away» прозвучала на літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, Квебек. Його композиція «Give It All You Got» стала темою Зимових Олімпійських ігор 1980 року в Лейк-Плесід, Нью-Йорк. Він виконав її наживо на церемонії закриття. 1978 року написав саундтрек до фільму «Діти Санчеса» за участю Ентоні Квінна[12]. 1979 року альбом приніс йому другу премію «Греммі» в категорії «Найкраще інструментальне попвиконання»[21]. 1980 року журнал «Current Biography» назвав «Feels So Good» найвідомішою мелодією з часів «Michelle» гурту «The Beatles»[22]. Завдяки продажу квитків на його концерт 2000 року до 60-річчя у Рочестері, Манджоні зібрав понад 50 000 доларів для будинку для людей похилого віку святого Івана[23].

2009 року Джеррі Нівуд і Коулман Меллетт, учасники гурту Манджоні, загинули в катастрофі рейсу 3407 авіакомпанії Colgan Air поблизу Баффало, штат Нью-Йорк[24].

2015 року пішов на пенсію і 2024 року продав свої авторські права компанії Primary Wave[25].

Акторська кар'єра та телевізійні виступи

[ред. | ред. код]

Окрім музики, Манджоні з'являвся в телевізійних шоу, зокрема «Magnum, PI» і «Sharon, Lois & Bram's Elephant Show» на CBC[26]. За кілька місяців до прем'єри шоу на телебаченні 1997 року до нього звернулися зі сценарієм і він став персонажем мультсеріалу «Король гори» як речник «Mega Lo Mart». Манджоні насолоджувався «чудовою популярністю»[27][28][29]. Його альбом 2000 року «Everything For Love» містить трек «Peggy Hill» як данина поваги серіалу[28].

Особисте життя та смерть

[ред. | ред. код]

Його дружина, Розмарі, померла 2015 року. У нього було дві доньки, Ненсі та Діана, мав правнуків[30][31].

Помер 22 липня 2025 року уві сні у своєму будинку в Рочестері. Йому було 84 роки[32][33].

Дискографія

[ред. | ред. код]

Серед записів Манджоні[34]:

  • The Jazz Brothers у складі «Mangione Brothers Sextet» (Riverside Records, 1960)
  • Hey Baby! у складі «Jazz Brothers» (Riverside, 1961)
  • Spring Fever у складі «Jazz Brothers» з Салом Ністіко (Riverside, 1961)
  • Recuerdo (Jazzland, 1962)
  • Friends & Love…A Chuck Mangione Concert (Mercury, 1970)
  • Together: A New Chuck Mangione Concert (Mercury, 1971)
  • Alive! (Mercury, 1972)
  • The Chuck Mangione Quartet (Mercury, 1972)
  • Land of Make Believe (Mercury, 1973)
  • Chase the Clouds Away (A&M, 1975)
  • Bellavia (A&M, 1975)
  • Main Squeeze (A&M, 1976)
  • Feels So Good (A&M, 1977)
  • Children of Sanchez (A&M, 1978)
  • Fun and Games (A&M, 1979)
  • An Evening of Magic, Live at the Hollywood Bowl (A&M, 1979)
  • Tarantella (A&M, 1981)
  • Love Notes (Columbia, 1982)
  • 70 Miles Young (A&M, 1982)[35]
  • Journey to a Rainbow (Columbia, 1983)
  • Disguise (Columbia, 1984)
  • Save Tonight for Me (Columbia, 1986)
  • Eyes of the Veiled Temptress (Columbia, 1988)
  • Live at the Village Gate (Feels So Good, 1989)
  • The Boys from Rochester (Feels So Good, 1989)
  • The Hat's Back (Chuck Mangione, 1994)[36]
  • Together Forever зі Стівом Гаддом (Chuck Mangione, 1994)
  • The Feeling's Back (Chesky Records, 1999)
  • Everything for Love (Chesky Records, 2000)[37]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134454146 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Catalog of the German National Library
  5. ↑ а б Bourtis E. Rochester music legend Chuck Mangione has died at age 84 — 2025.
  6. ↑ а б в г Montreux Jazz Festival Database
  7. ↑ M. Say How? A Pronunciation Guide to Names of Public Figures. National Library Service for the Blind and Print Disabled.
  8. ↑ Chuck Mangione | Album Discography. AllMusic. Процитовано 30 липня 2019.
  9. ↑ Bourtis, Evan (25 липня 2025). Eastman School, Rochester leaders, and more share tributes to Chuck Mangione. News 10 NBC, Rochester. Процитовано 25 липня 2025.
  10. ↑ Jackson, Grant (6 вересня 2013). Chuck Mangione On Piano Jazz. NPR. Процитовано 14 серпня 2024.
  11. ↑ а б в Lunden, Jeff (24 липня 2025). Chuck Mangione, whose jazz horn warmed up the pop charts, has died. NPR (англ.). Процитовано 24 липня 2025.
  12. ↑ а б в Colin Larkin, ред. (1992). The Encyclopedia of Popular Music (вид. First). Guinness Publishing. с. 1603. ISBN 0-85112-939-0.
  13. ↑ Something Different. SecondHandSongs. Процитовано 20 березня 2023.
  14. ↑ а б Goldsher, Alan (2008). Hard Bop Academy: The Sidemen of Art Blakey and the Jazz Messengers (вид. 1st). Milwaukee, Wisconsin: Hal Leonard. ISBN 978-0-634-03793-1.
  15. ↑ Vinyl LP, Philips catalog number: PHS 600—266.
  16. ↑ With the Right Friends and Love, You Can Go Home Again. Rochester Philharmonic Orchestra. 7 травня 2007.
  17. ↑ David Franklin (1 грудня 2004). Gerry Niewood: Facets. JazzTimes. Процитовано 30 липня 2019.
  18. ↑ 20th Annual GRAMMY Awards (1977). Grammy Awards. 28 листопада 2017. Процитовано 30 липня 2019.
  19. ↑ Louisville's snow song. Louisville, Ky.: Tegna (WHAS-TV). 16 лютого 2015. Процитовано 26 серпня 2023.
  20. ↑ Hyatt, Wesley (1999). The Billboard Book of #1 Adult Contemporary Hits. Billboard Publications. ISBN 978-0823076932.
  21. ↑ 22nd Annual GRAMMY Awards (1979). Grammy Awards. 28 листопада 2017. Процитовано 30 липня 2019.
  22. ↑ «Mangione, Chuck.» Current Biography (Bio Ref Bank), May 1980.
  23. ↑ Chuck Mangione: Book Chuck Mangione For Concerts and Events Worldwide. Biography on BookingEntertainment.com. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 13 червня 2013.
  24. ↑ https://www.cbc.ca/news/entertainment/members-of-chuck-mangione-s-band-killed-in-continental-crash-1.842455
  25. ↑ PRIMARY WAVE MUSIC PARTNERS WITH THE ICONIC CHUCK MANGIONE. Primary Wave Music (амер.). 22 серпня 2024. Процитовано 25 липня 2025.
  26. ↑ Deville, Chris (24 липня 2025). Chuck Mangione Dead At 84. Stereogum (англ.). Процитовано 25 липня 2025.
  27. ↑ DeSantis, Rachel (24 липня 2025). Jazz Musician Chuck Mangione, of 'Feels So Good' and King of the Hill Fame, Dies at 84. People. Процитовано 24 липня 2025.
  28. ↑ а б Chuck Mangione Interview. Starsandcelebs.com. 30 вересня 2000. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.
  29. ↑ Irwin, Corey (28 березня 2020). Rock Stars Who Appeared on 'King of the Hill'. Ultimate Classic Rock. Процитовано 10 липня 2025.
  30. ↑ Singer, Barry (24 липня 2025). Chuck Mangione, a 'smooth jazz' hitmaker with a fluegelhorn, dies at 84. New York Times. Процитовано 25 липня 2025.
  31. ↑ Charles Frank 'Chuck' Mangione. Rochester Democrat & Chronicle. 24 липня 2025. Процитовано 25 липня 2025.
  32. ↑ Bourtis, Evan (24 липня 2025). Rochester music legend Chuck Mangione has died at age 84. WHEC.com. Процитовано 24 липня 2025.
  33. ↑ Wadleigh, Matt (24 липня 2025). Jazz Legend Chuck Mangione Dead at 84: Cause of Death Revealed (англ.). Процитовано 24 липня 2025.
  34. ↑ Lord, Tom. Chuck Mangione. The Jazz Discography (Unless otherwise cited, all entries are verified by this source).
  35. ↑ Kosht, Randy M.; Records (Firm), A&M (1986). A&M Records Discography: Including Associated Labels and Alphanumeric Index (англ.). A & Mania. с. 358.
  36. ↑ The Official Chuck Mangione World Wide Web Site. www.chuckmangione.com. Процитовано 24 липня 2025.
  37. ↑ Billboard (англ.). 23 вересня 2000. с. 10.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чак_Манджоні&oldid=45896343