Чандрасекара Венката Раман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Sir Chandrasekhara Venkata Raman, FRS
சந்திரசேகர வெங்கடராமன்
Sir CV Raman.JPG
Народився 7 листопада 1888(1888-11-07)[1][2][3][4][5][6]
Тіручірапаллі, Тамілнаду, Індія
Помер 21 листопада 1970(1970-11-21)[1][2][7][3][4][6] (82 роки)
Бенгалуру, Карнатака, Індія
Громадянство
(підданство)
British Raj Red Ensign.svg Британська Індія
Flag of India.svg Індія
Національність Індія Індія
Alma mater Президенський коледж
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Калькуттський університет
Індійський науковий інститут
Член Лондонське королівське товариство, Академія наук СРСР, Папська академія наук[8], Угорська академія наук, Російська академія наук і Indian National Science Academy[d]
Відомий завдяки: Раманівське розсіювання
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1930)
Бгарат Ратна
Ленінська премія миру
Автограф Chandrashekhara Venkata Raman, signature.svg

Чандрасекара Венката Раман у Вікісховищі?

Чандрасекара Венката Раман (там. சந்திரசேகர வெங்கடராமன், 7 листопада 1888 — 21 листопада 1970) — індійський фізик, відомий відкриттям раманівського розсіяння — непружного розсіювання світла зі збудженням атомних коливань, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1930 рік.

Біографія[ред.ред. код]

Чандрасекара Венката Раман народився в родині брахманів в Тіручирапаллі, Таміл-Наду. Його рідною мовою була тамільська. Ще в ранньому дитинстві Рамана, родина перебралася до міста Візаг, Уттар-Прадеш. Його батько викладав математику та фізику. Племінник Рамана Субраманьян Чандрасекар теж був нагороджений Нобелівською премією в 1983-у.

В 1902-у Раман поступив у Президентський коледж у Ченнаї, в 1904-му отримав звання бакалавра наук, а в 1907-му звання магістра наук із найвищою відзнакою. Після закінчення коледжу він поступив на роботу в Колкаті у Відділ фінансів Індії як помічник головного рахівника.

Наукова кар'єра[ред.ред. код]

В 1917-му Раман звільнився з урядової служби і зайняв щойно створену посаду професора фізики в Калькуттському університеті. Водночас він продовжував дослідження в Індійській асоціації сприяння науці, почесним секретарем якої він став. Раман називав цей період своєю золотою ерою. Навколо нього зібралися численні талановиті учні.

28 листопада 1928 року, проводячи експерименти з розсіяння світла, він відкрив ефект, пізніше названий його іменем. Це явище було ще одним доказом квантової природи світла. На ньому ґрунтується метод раманівської спектроскопії. Про це відкриття повідомив у зверненні 1929 року до Лондонського королівського товариства Ернест Резерфорд. Раман отримав звання лицаря, а також багато медалей та ступенів почесного доктора від різних університетів. У 1930 році Раман став лауреатом Нобелівської премії «за працю з розсіяння світла й за відкриття явища, названого його ім'ям». Він став першим азійцем і першим небілим нобелівським лауреатом в області науки. До нього Нобелівську премію з літератури отримав Рабіндранат Тагор.

В 1934-му Раман став директором Індійського наукового інституту в Бангалорі, а через два роки продовжив працювати там як професор фізики. Він провів експериментальні та теоретичні дослідження ультразвукових та гіперзвукових хвиль, впливу рентгенівських променів на інфрачервоні коливання кристалів. В 1947 році, коли Індія здобула незалежність Раман був призначений першим національним професором.

В 1948 році Раман почав досліджувати зв'язок між структурою та властивостями кристалів, таких як алмаз, лабрадорит, польовий шпат, агат, опал та перли. Серед його інтересів були оптика колоїдних речовин, електрична і магнітна анізотропія, фізіологія зору.

Раман працював також над акустикою музичних інструментів, розробивши теорію поперечних коливань струни. Він першим дослідив гармонічну природу індійських барабанів, таких як табла та мриданга.

В 1948 році Раман залишив Індійський науковий інститут і організував Раманівський дослідницький інститут у Бангалорі. Він залишався директором інституту до самої смерті в 1970 році. На честь Рамана названий місячний кратер.

Нагороди і вшанування[ред.ред. код]

Раман був обраний членом Лондонського королівського товариства в 1924 році, отримав звання лицаря в 1929-му, і Нобелівську премію в 1930-му. В 1954 році він був нагороджений вищою нагородою Індії Бгарат Ратна, а в 1957-му Ленінською премією миру. На його честь названо астероїд 55753 Раман[9].

28 листопада Індія святкує національний день науки на честь відкриття раманівського розсіяння в цей день у 1928.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]