Чандрасекара Венката Раман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sir Chandrasekhara Venkata Raman, FRS
там. சந்திரசேகர வெங்கட ராமன்
Sir CV Raman.JPG
Народився 7 листопада 1888(1888-11-07)[1][2][3][4][5][6]
Тіручірапаллі, Індія[7]
Помер 21 листопада 1970(1970-11-21)[1][2][8][3][4][6] (82 роки)
Бенгалуру, Індія
Громадянство
(підданство)
British Raj Red Ensign.svg Британська Індія
Flag of India.svg Британська Індія[9]
Національність Індія Індія
Діяльність фізик, викладач університету
Сфера роботи фізика
Alma mater Президенський коледж
Мова творів англійська[2]
Magnum opus A New Type of Secondary Radiation[d]
Заклад Калькуттський університет
Індійський науковий інститут
Членство Лондонське королівське товариство
Академія наук СРСР
Папська академія наук[10]
Угорська академія наук
Російська академія наук
Indian National Science Academy[d]
Відомий завдяки: Раманівське розсіювання
Конфесія агностицизм
Автограф Chandrashekhara Venkata Raman, signature.svg
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1930)
Бгарат Ратна
Ленінська премія миру

Чандрасекара Венката Раман (там. சந்திரசேகர வெங்கடராமன், 7 листопада 1888 — 21 листопада 1970) — індійський фізик, відомий відкриттям раманівського розсіяння — непружного розсіювання світла зі збудженням атомних коливань, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1930 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Чандрасекара Венката Раман народився в родині брахманів в Тіручирапаллі, Таміл-Наду. Його рідною мовою була тамільська. Ще в ранньому дитинстві Рамана, родина перебралася до міста Візаг, Уттар-Прадеш. Його батько викладав математику та фізику. Племінник Рамана Субраманьян Чандрасекар теж був нагороджений Нобелівською премією в 1983-у.

В 1902-у Раман поступив у Президентський коледж у Ченнаї, в 1904-му отримав звання бакалавра наук, а в 1907-му звання магістра наук із найвищою відзнакою. Після закінчення коледжу він поступив на роботу в Колкаті у Відділ фінансів Індії як помічник головного рахівника.

Наукова кар'єра[ред. | ред. код]

В 1917-му Раман звільнився з урядової служби і зайняв щойно створену посаду професора фізики в Калькуттському університеті. Водночас він продовжував дослідження в Індійській асоціації сприяння науці, почесним секретарем якої він став. Раман називав цей період своєю золотою ерою. Навколо нього зібралися численні талановиті учні.

28 листопада 1928 року, проводячи експерименти з розсіяння світла, він відкрив ефект, пізніше названий його іменем. Це явище було ще одним доказом квантової природи світла. На ньому ґрунтується метод раманівської спектроскопії. Про це відкриття повідомив у зверненні 1929 року до Лондонського королівського товариства Ернест Резерфорд. Раман отримав звання лицаря, а також багато медалей та ступенів почесного доктора від різних університетів. У 1930 році Раман став лауреатом Нобелівської премії «за працю з розсіяння світла й за відкриття явища, названого його ім'ям». Він став першим азійцем і першим небілим нобелівським лауреатом в галузі науки. До нього Нобелівську премію з літератури отримав Рабіндранат Тагор.

В 1934-му Раман став директором Індійського наукового інституту в Бангалорі, а через два роки продовжив працювати там як професор фізики. Він провів експериментальні та теоретичні дослідження ультразвукових та гіперзвукових хвиль, впливу рентгенівських променів на інфрачервоні коливання кристалів. В 1947 році, коли Індія здобула незалежність Раман був призначений першим національним професором.

В 1948 році Раман почав досліджувати зв'язок між структурою та властивостями кристалів, таких як алмаз, лабрадорит, польовий шпат, агат, опал та перли. Серед його інтересів були оптика колоїдних речовин, електрична і магнітна анізотропія, фізіологія зору.

Раман працював також над акустикою музичних інструментів, розробивши теорію поперечних коливань струни. Він першим дослідив гармонічну природу індійських барабанів, таких як табла та мриданга.

В 1948 році Раман залишив Індійський науковий інститут і організував Раманівський дослідницький інститут у Бангалорі. Він залишався директором інституту до самої смерті в 1970 році. На честь Рамана названий місячний кратер.

Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]

Раман був обраний членом Лондонського королівського товариства в 1924 році, отримав звання лицаря в 1929-му, і Нобелівську премію в 1930-му. В 1954 році він був нагороджений вищою нагородою Індії Бгарат Ратна, а в 1957-му Ленінською премією миру. На його честь названо астероїд 55753 Раман[11].

28 листопада Індія святкує національний день науки на честь відкриття раманівського розсіяння в цей день у 1928.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]