Перейти до вмісту

Чандрасекара Венката Раман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нобелівська премія з фізики (1929) Чандрасекара Венката Раман
там. சந்திரசேகர வெங்கட ராமன்
Народився7 листопада 1888(1888-11-07)[1][2][…]
Тіручирапаллі, Мадраське президенствоd, Британська Індія[4]
Помер21 листопада 1970(1970-11-21)[1][2][…] (82 роки)
Бенгалуру, Майсур[d]
Місце проживанняНью-Делі
Країна Індія
НаціональністьІндія Індія
Діяльністьфізик, викладач університету, кристалограф
Alma materПрезиденський коледж
Галузьфізика
ЗакладКалькуттський університет
Індійський науковий інститут
ВчителіRhishard Llewellyn Jonesd[6]
Аспіранти, докторантиVikram Sarabhaid
G. N. Ramachandrand
S. Pancharatnamd
K. R. Ramanathand
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Академія наук СРСР
Папська академія наук[7]
Угорська академія наук
Російська академія наук
Індійська національна академія наук
Відомий завдяки:Раманівське розсіювання
БатькоR. Chandrasekhara Iyerd[6]
МатиParvathi Ammald[6]
Брати, сестриCS Ayyard[6]
Mangalamd[6]
Kumaraswamy (Skandan)d[6]
Sundaramd[6]
Sitalaxmid[6]
Meenad[6]
Ramaswamyd[6]
У шлюбі зLokasundari Ammald[6]
ДітиVenkatraman Radhakrishnand[6]
Chandrasekhar (Raja) Ramand[6]
Нагороди
Автограф

Чандрасекара Венката Раман (там. சந்திரசேகர வெங்கடராமன்; 7 листопада 1888 — 21 листопада 1970) — таміло-індійський фізик, відомий відкриттям раманівського розсіяння — непружного розсіювання світла зі збудженням атомних коливань, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1930 рік.

Біографія

[ред. | ред. код]

Чандрасекара Венката Раман народився в родині брахманів в Тіручирапаллі, Таміл-Наду. Його рідною мовою була тамільська. Ще в ранньому дитинстві Рамана, родина перебралася до міста Візаг, Уттар-Прадеш. Його батько викладав математику та фізику. Племінник Рамана Субраманьян Чандрасекар теж був нагороджений Нобелівською премією в 1983-у.

В 1902-у Раман вступив до Президентського коледжу в Ченнаї, в 1904-му здобув звання бакалавра наук, а в 1907-му звання магістра наук із найвищою відзнакою. Після закінчення коледжу він поступив на роботу в Колкаті у Відділ фінансів Індії як помічник головного рахівника.

Наукова кар'єра

[ред. | ред. код]

В 1917-му Раман звільнився з урядової служби і зайняв щойно створену посаду професора фізики в Калькуттському університеті. Водночас він продовжував дослідження в Індійській асоціації сприяння науці, почесним секретарем якої він став. Раман називав цей період своєю золотою ерою. Навколо нього зібралися численні талановиті учні.

28 листопада 1928 року, проводячи експерименти з розсіяння світла, він відкрив ефект, пізніше названий його іменем. Це явище було ще одним доказом квантової природи світла. На ньому ґрунтується метод раманівської спектроскопії. Про це відкриття повідомив у зверненні 1929 року до Лондонського королівського товариства Ернест Резерфорд. Раман отримав звання лицаря, а також багато медалей та ступенів почесного доктора від різних університетів. У 1930 році Раман став лауреатом Нобелівської премії «за працю з розсіяння світла й за відкриття явища, названого його ім'ям». Він став першим азійцем і першим небілим нобелівським лауреатом в галузі науки. До нього Нобелівську премію з літератури отримав Рабіндранат Тагор.

В 1934-му Раман став директором Індійського наукового інституту в Бангалорі, а через два роки продовжив працювати там як професор фізики. Він провів експериментальні та теоретичні дослідження ультразвукових та гіперзвукових хвиль, впливу рентгенівських променів на інфрачервоні коливання кристалів. В 1947 році, коли Індія здобула незалежність Раман був призначений першим національним професором.

В 1948 році Раман почав досліджувати зв'язок між структурою та властивостями кристалів, таких як алмаз, лабрадорит, польовий шпат, агат, опал та перли. Серед його інтересів були оптика колоїдних речовин, електрична і магнітна анізотропія, фізіологія зору.

Раман працював також над акустикою музичних інструментів, розробивши теорію поперечних коливань струни. Він першим дослідив гармонічну природу індійських барабанів, таких як табла та мриданга.

В 1948 році Раман залишив Індійський науковий інститут і організував Раманівський дослідницький інститут у Бангалорі. Він залишався директором інституту до самої смерті в 1970 році. На честь Рамана названий місячний кратер.

Нагороди і вшанування

[ред. | ред. код]

Раман був обраний членом Лондонського королівського товариства в 1924 році, отримав звання лицаря в 1929-му, і Нобелівську премію в 1930-му. В 1954 році він був нагороджений вищою нагородою Індії Бгарат Ратна, а в 1957-му Ленінською премією миру. На його честь названо астероїд 55753 Раман[8].

28 листопада Індія святкує національний день науки на честь відкриття раманівського розсіяння в цей день у 1928.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia UniversalisEncyclopædia Britannica, 1968.
  4. Sir Chandrasekhara Venkata RamanNobel Foundation.
  5. Encyclopædia Britannica
  6. а б в г д е ж и к л м н п р Parameswaran U. C.V. Raman : A BiographyPenguin India, 2011.
  7. www.pas.va
  8. База даних малих космічних тіл JPL: Чандрасекара Венката Раман (англ.) .