Чаниж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чаниж
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Буський район
Рада/громада Чанизька сільська рада
Код КОАТУУ 4620687001
Основні дані
Засноване 1476
Населення 683
Площа 2,622 км²
Густота населення 260,49 осіб/км²
Поштовий індекс 80521[1]
Телефонний код +380 3264
Географічні дані
Географічні координати 50°05′01″ пн. ш. 24°41′19″ сх. д. / 50.08361° пн. ш. 24.68861° сх. д. / 50.08361; 24.68861Координати: 50°05′01″ пн. ш. 24°41′19″ сх. д. / 50.08361° пн. ш. 24.68861° сх. д. / 50.08361; 24.68861
Середня висота
над рівнем моря
214 м
Місцева влада
Адреса ради 80521, Львівська обл., Буський р-н, с.Чаниж, тел. 4-77-42
Карта
Чаниж. Карта розташування: Україна
Чаниж
Чаниж
Чаниж. Карта розташування: Львівська область
Чаниж
Чаниж
Мапа

Чаниж у Вікісховищі?

Ча́ниж — село в Україні, в Буському районі Львівської області. Населення становить 683 особи. Орган місцевого самоврядування - Чанизька сільська рада. В селі стоїть Успення дерев'яна церква Пр. Богородиці 1879.

Історія села[ред. | ред. код]

Доволі часто історія будь-якого міста чи села починається з першої письмової згадки. Документальні джерела вперше згадують про Чаниж 1476 року, але що це за джерела і яким чином у них згадується село ніде знайти не вдалось. Окрім повної солідарності, що це саме 1476 рік, жоден портал більше нічого не повідомляє. Також невідомою залишається і подальша доля Чанижа — з історичного небуття він виринає лише в XIX столітті. Звичайно, село не обійшли стороною такі події як Люблінська унія 1569 чи поділи Речі Посполитої, після першого з них, 1772 року Чаниж, разом з усією Галичиною увійшов до Монархії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорської імперії), де і пробув до 1 листопада 1918 року, але про історію Чанижа в цей період нічого віднайти не вдалося. В 1848 році австрійська влада скасовує кріпосне право в Галичині, на Закарпатті та Буковині. В пам'ять про це на пагорбі, південніше села, було встановлено дерев'яний хрест, який до наших днів не зберігся. Напевно він був зруйнований після приходу радянської влади на західноукраїнські землі в 1939 році. 1990 року хрест відновили на старому місці, де він стоїть і до сьогодні.

По завершені І-шої Світової війни, розпаді Австро-Угорської імперії в 1918 році, та падінню ЗУНР в 1919 році землі Галичини, згідно з договором від 21 листопада 1919 року, на 25 років приєднувались на правах автономії до Польщі. Після закінчення цього терміну їх статус повинен був визначитись згідно з волею місцевого населення. У складі Польщі (ІІ Речі Посполитої) Чаниж входить до Кам'янецького повіту (з центром в м. Кам'янка-Бузька) Тернопільського воєводства на правах самостійної одиниці, а після реформи 1934 року об'єднується разом з селами Адами, Грабова, Гута, Полонична, Мазярня Вавжкова (Maziarnia Wawrzkowa), Соколя і Волиця-Деревлянська в сільську гміну (громаду) Грабова того ж повіту і воєводства. Незважаючи на задеклароване рівноправ'я, права українського населення в Польській державі часто утискались, а порушення з боку поляків просто ігнорувались. Про Чаниж в контексті цієї проблеми згадується в газеті української діаспори США «Український щоденник Свобода» від 2 серпня 1938 року. В замітці під назвою «Гуляють безкарно» розповідається про конфлікт між селянами з українського Чанижа та польських сіл Вархоли і Собашки (сьогодні не існують). Останні, незважаючи на протести, випасали худобу на чанизьких сінокосах і навіть побили одного селянина. Оповідається, що скарги на незаконні дії поляків були безрезультатними і навіть після приїзду старости селяни з польських сіл продовжували нахабно випасати худобу на сіножатях. 1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу було покладено початок Другій Світовій війні. Трохи пізніше, 17 вересня того ж року, Червона Армія перейшла Радянсько-Польський кордон окупувавши західноукраїнські землі, що були на той час в складі Польської держави. Так відбувся поділ Польщі між СРСР і Німеччиною згідно з пактом Рібентропа-Молотова і так почався радянський період в історії Західної України загалом і Чанижа зокрема. 4 грудня 1939 року було утворено Львівську область в склад якої увійшов Чаниж. 1940 в селі заснували комсомольську організацію ВЛКСМ. Після нападу Гітлера на Радянський Союз, 22 червня 1941 року, Чаниж опинився в німецькій окупації. Німці розділили Українську територію на дві частини — рейхскомісаріат Україна і дистрикт Галичина в складі останнього і перебував Чаниж до повернення Радянської влади в середині 1944 року.

До періоду «других совєтів» належить документ, цитату з якого посилаючись на Державний Архів у Львівській області наводять на одному сайті:

«11.04.45 Для выяснения действительного положения 10.04 была послана опергруппа РО НКВД, которая установила, что группа бойцов ИБ Лопатинского РО НКВД, в составе до 40 человек, под руководством старшего группы Феликса, по национальности поляк, из уголовников, совместно с конным подразделением, 9 апреля ворвались в село Чаныж и под предлогом борьбы с бандой стали производить поджог домов и сараев ни в чем не повинных граждан. Одновременно оцепив село и не выпуская населения из села. На просьбы населения прекратить расправу и доказательства, что бандитов здесь нет, у некоторых мужья и сыновья в КА и ИБ, во внимание не принимались. Дома жгли, имущество захватывали.»[1]

У повоєнні роки Чанижі починає функціонувати сільська рада (об'єднувала села Гаївське, Заводське, Лісове та Стовпин), партійна організація КПРС1955 року), колгосп імені ХХІІ з'їзду КПРС. З 1963 року Чаниж перебуває в складі Бродівського району Львівської області, а з відновленням у 1966 році Буського району і до сьогодні входить у його склад. 22 грудня 1992 року після утворення Заводської сільської ради села Заводське та Гаївське виходять з підпорядкування сільській раді села Чаниж.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

26 червня 1879 року в Чанижі починають будувати церкву. Джерела в інтернеті не згадують чи був храм в селі раніше. Селяни розповідають, що давніша церква була, але вона чи то згоріла чи була розібрана і спалена після спорудження нової. Враховуючи вік села, можна зробити припущення, що храм таки був, але його зруйнували коли збудували новий, проте підтвердження цього, як вже згадувалось, знайти не вдалось. Нову чанизьку церкву Успіння Пресвятої Богородиці освятили 27 серпня 1881 року. Церква дерев'яна, ззовні оббита гонтом. Розпис храму в 1903 році зробив маляр Іван Якимчук. Його пензлю належить також і намальований того ж року іконостас. У радянський період храм був закритий. У 1988 році до нього добудували праве (з південної сторони) захристіє, а художній розпис церкви був відновлений Всеволодом Луцівом. Згодом відновились і богослужіння. Засновник Олександр Гинджало

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Історичний блог Historymax[недоступне посилання з травень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]