Чань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чань (Дзен) — школа китайського буддизму, друга за популярністю після школи Чистої Землі (Амідаїзму). Назва походить від кит. транскрипції санскр. терміну «dhiana» — медитативне споглядання. За легендою, школу Чань заснував патріарх Дамо (Бодхідхарма), який прийшов із Заходу, тобто з Індії, і у 6 ст. і поселився у монастирі Шаолінь-си у провінції Хенань. Дамо вважається 28-м носієм вчення буддизму, яке йде від самого Будди, і яке передавалося безпосередньо, від серця до серця, від учителя до учня. Ця ідея про безпосередню передачу вчення і стала ідейною основою школи Чань. Іншою особливістю є вчення про миттєве, одномоментне пробудження, дунь-у. Це вчення було розвинуте останнім, 6-м патріархом школи на йм'я Хуейнен (638–713). Хуейнен заснував так звану «південну» гілку Чань. У 8-10 ст. чаньська традиція розділилася на 5 відгалужень, з яких 2 збереглися і сьогодні. Це — школи Ліньцзи і Цаодун. Філософською основою Чань є теза про тотожність Сансари та Нірвани. Послідовники Ч. відмовляються протиставляти медитативні стани свідомості іншим формам людської діяльності. Будда, або пробудження — це істинна природа кожної істоти. «Твоя повсякденна звичайна свідомість і є істина» — таким є один з головних постулатів Ч.

4 вихідні принципи Чань:

1. «Не створювати письмових повчань»;

2. «Передавати традицію поза межами повчань»;

3. «Прямо вказувати на людське серце»;

4. «Споглядати власну природу і ставати Буддою».

У монастирях Ч. великого значення набуває сумісна спільна праця. В монастирі Шаолінь-си склалася відома школа бойових мистецтв. Сувора дисципліна та щоденна медитація залишається основою практики у чанських монастирях. Ч. значною мірою вплинула на літературу та мистецтво Китаю. Також школа Ч. розповсюдилася у Кореї, В'єтнамі, а також у Японії, де знайшла широку популярність під назвою Дзен.

Джерела[ред.ред. код]

Малявин В. В. Чань.//Буддизм от А до Я. — М.: «Республика», 1992. — С. 270 −271.

Абаев Н. В. Чань-буддизм и культурно-психологические традиции в средневековом Китае. Новосибирск, 1989

Ермаков М. Е. Мир китайского буддизма. СПб, 1994

Китайская философия. Энциклопедический словарь. М., 1994

Философия китайского буддизма. СПб., 2001

Янгутов Л. Е. Единство, тождество и гармония в философии китайского буддизма. Новосибирск, 1995

Янгутов Л. Е. Философия буддизма Хуаянь. М., 1981