Великий Чапельський під

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чаплійський під)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Великий Чапельський під — унікальна депресія рельєфу (під) розміром 4 на 6 км, що періодично заповнюється талими водами; розташований на території біосферного заповідника Асканія-Нова. Він занесений до міжнародного списку Рамсарської конвенції про охорону водно-болотних угідь.

Опис[ред. | ред. код]

Рябчик шаховий, або великий

У найглибшій частині поду ростуть гідрофіти, в тому числі рідкісний в Україні вид — зіркоплідник частуховидний (Damasonium alisma). На цій ділянці зареєстрований найвищий показник різноманітності квіткових рослин у заповіднику — 368 видів, у тому числі 53 ендемічних. 8 видів занесено до Червоної книги України.

На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються дикі копитні з різних континентів. Цілий рік тут мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, кінь Пржевальського, туркменські кулани, осли, благородні олені, плямисті олені, муфлони, двогорбі верблюди. Влітку сюди випускають ватуссі, антилоп канна, кафрських буйволів, гну, нільгау, зебр і гаялів.

Восени в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, зграї сірих журавлів, сірих гусей, куликів.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бабич А. Д. Степной оазис Аскания-Нова.- Харьков: Изд. ХГУ. — 1960. — 204 с.
  • Веденьков Е. П., Ющенко А. К. Заповедник «Аскания-Нова» // Заповедники Украины и Молдавии. — М.: Мысль, 1987. — С. 114—138.
  • Дрогобыч Н. Е. Асканийская хроника (1917—1996) // В кн.: В. Фальц-Фейна «Аскания-Нова». — К.: Аграрна наука. — 1997. — С. 340—347.
  • Крутыпорох Ф. И., Треус В. Д. Аскания-Нова. — К.: Урожай, 1967.
  • Семенов Н. Н., Реут Ю. А. Фауна птиц и млекопитающих Биосферного заповедника «Аскания-Нова» // Научн.-техн.бюлл. УНИИЖ «Аскания-Нова». — Херсон, 1989. — Вып.1. — С. 43-47.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. 7 чудес України — Асканія-Нова. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 24 серпня 2014.