Чарлз Тейлор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарлз Тейлор
англ. Charles McArthur Ghankay Taylor
Charles G Taylor in 1999.png
Прізвисько Papay
Народився 28 січня 1948(1948-01-28)[1][2] (72 роки)
Arthingtond, Greater Monrovia Districtd, Монтсеррадо, Ліберія
Країна Flag of Liberia.svg Ліберія
Діяльність політик, Польовий командир
Alma mater Bentley Universityd
Знання мов англійська
Учасник Перша громадянська війна в Ліберії, Громадянська війна в Сьєрра-Леоне і Друга громадянська війна в Ліберії
Посада President of Liberiad
Військове звання Командир
Партія National Patriotic Partyd
Конфесія протестантизм
У шлюбі з Jewel Taylord
Діти Chuckie Taylord і 15
Нагороди
Humane Order of African Redemption Order of the Pioneers of Liberia Order of the Star of Africa

Чарльз Ганкай Тейлор (28 січня 1948, Артінгтон, Монровія) — ліберійський політик, колишній президент і диктатор Ліберії, перший лідер африканської держави, засуджений міжнародним судом за військові злочини та злочини проти людства[3]. Він обіймав посаду з 2 серпня 1997 по 11 серпня 2003 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Він походить із родини американських ліберійців, нащадків звільнених американських негрів, які після повернення до Африки у 1847 р. Утворили незалежну державу. Мати походила з місцевого племені Гола.

Він народився в Артінгтоні. У 1970-х вивчав економіку в коледжі Бентлі у Волтем. Він повернувся в країну після перевороту Сам'юеля Доу, щоб очолити ліберійське міністерство фінансів.

У 1983 році, звинувачений у розтраті мільйона доларів, він втік до США, де був заарештований. Після нетривалого перебування в американській в'язниці в Плімуті, штат Массачусетс, він втік на волю. Після цього досвіду він повернувся до рідної країни, щоб розпочати громадянську війну та досягти військових успіхів.

У 1997 році він був обраний президентом Ліберії на демократичних виборах. За часів його правління Ліберія з однієї з найбагатших африканських країн стала найбіднішою країною, в якій панував хаос та беззаконня. Столиця країни, Монровія, була зруйнована, а населення позбавлене електроенергії, води та почуття безпеки. Збройні загони пролетіли по всій країні, грабуючи, ґвалтуючи та вбиваючи громадян, діючи, за твердженням обвинувальників Тейлора, за мовчазною згодою президента.

У березні 2003 року Спеціальний суд Сьєрра-Леоне звинуватив Тейлора в торгівлі зброєю та розпалював заколоту в сусідніх країнах. У Ліберії жінки, які демонстрували з 2002 року соціальний рух «Жінки Ліберії», проводили масові акції за мир, прийшли на зустріч з Тейлором у квітні 2003 року і вимагали від нього обіцяти проведення мирних переговорів[4]. Під міжнародним тиском до Ліберії приїхав президент Нігерії Олусегун Обасанджо, який особисто закликав Тейлора відмовитися від влади. Тейлор взяв участь у перших мирних переговорах у червні 2003 року, потім поїхав до Нігерії з Олусегун Обасанджо, де йому було надано політичний притулок.

У 2006 році, поступившись вимогам президента Ліберії Елен Джонсон-Серліф та тиску США, Нігерія заявила, що відкликає політичний притулок для Тейлора, що дало змогу його заарештувати ліберійським урядом. 28 березня 2006 року Тейлор зник із своєї розкішної резиденції в Калабарі[5], а 29 березня 2006 р. Був заарештований у Гамбору-Нгалі. 20 червня 2006 року його було доставлено до Гааги та доставлено до Спеціального суду у справах Сьєрра-Леоне. 30 травня 2012 року його засудили до 50 років ув'язнення за злочини проти людства та військові злочини, які він вчинив під час громадянської війни в Сьєрра-Леоне (включаючи геноцид, жорстокість до цивільних осіб, практикуючи рабство, примусовий вербування дітей)[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger-Archiv — 1913.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. The New York Times (en). 30 maja 2012. Процитовано 2012-06-07. 
  4. Nobel Women’s Initiative (en). Процитовано 2012-06-07. 
  5. BBC News | Africa | Charles Taylor caught in Nigeria. news.bbc.co.uk. Процитовано 2017-11-22. 
  6. Oficjalny komunikat prasowy na stronie Sądu Specjalnego dla Sierra Leone, 30 maja 2012.