Чарльз Вітстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарльз Вітстон
Sir Charles Wheatstone
Wheatstone Charles drawing 1868.jpg
Народився 6 лютого 1802(1802-02-06)[1][2][…]
Глостер, Південно-Західна Англія, Англія, Сполучене Королівство[4]
Помер 19 жовтня 1875(1875-10-19)[1][2][…] (73 роки)
Париж, Франція[5][4]
Місце проживання Сполучене Королівство
Країна Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність криптограф, математик, фізик, інженер, винахідник, виробник музичних інструментів, фотограф
Галузь фізика
Заклад Кінгс-коледж
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук, Французька академія наук, Institution of Civil Engineersd і Академія наук Турина[4]
Нагороди

CMNS: Чарльз Вітстон у Вікісховищі

Чарльз Вітстон (англ. Sir Charles Wheatstone; 6 лютого 1802(18020206), Глостер, Велика Британія — 19 жовтня 1875, Париж, Франція) — англійський фізик, автор багатьох винаходів.

1829 року запатентував музичний інструмент концертину.

1837 року в співавторстві з Вільямом Куком отримав патент на електромагнітний телеграф та створив першу діючу телеграфну лінію в Англії. Це був так званий стрілочний телеграф: стрілка на приймачі показувала букви алфавіту, розташовані по колу на зразок цифр у годинах.

Запропонував мостовий метод електричних вимірювань. Так званий міст Вітстона служить основою сучасних гальванометрів. Вітстонів міст балансує вимірювані струми таким чином, що стає можливим вимірювання коливань цих струмів.

Є винахідником стереоскопа — апарату для перегляду тривимірних зображень.

Чарльз Вітстон також розробив перший біграмний шифр, названий на честь його приятеля шифром Плейфера, через те, що саме Лайон Плейфер запропонував цей винахід англійським держслужбовцям[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в Академія наук Турина — 1757.
  5. Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
  6. Khan, David (1996). The Codebreakers: The Comprehensive History of Communication from Ancient Times to the Internet. Scribner. ISBN 978-0684831305. 

Посилання[ред. | ред. код]