Чарльз Гаддон Сперджен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарльз Гаддон Сперджен
Charles Haddon Spurgeon by Alexander Melville.jpg
Народився 19 червня 1834(1834-06-19)[1][2][3]
Ессекс, Англія, Сполучене Королівство
Помер 31 січня 1892(1892-01-31)[1][2][3] (57 років)
Ментона
·нефрит
Поховання Вест-Норвудський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність проповідник, богослов, автобіограф, клерик, автор гімнів
Володіє мовами англійська[4]
Конфесія Баптизм
Діти Томас Сперджен[d]

Чарльз Гаддон Сперджен (англ. Charles Haddon Spurgeon; 19 червня 1834 - 31 січня 1892 ) - англійський проповідник і богослов, пастор найбільшої баптистської церкви Англії. Один з найбільш видатних представників гомілетичної екзегези в протестантизмі[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1834 році в англійському графстві Ессекс. За власним твердженням, свідомо сповідувати християнську віру почав у віці 15 років. Хрестився 3 травня 1850 року, після чого переїхав до Кембриджу, де почав свою проповідницьку діяльність. У 1858 році, вже будучи пастором невеликої баптистської громади, він написав свою першу друковану роботу - «Gospel Tract».

З 1854 року Сперджен займає місце пастора у великій баптистській церкві Лондона, де швидко набуває популярності як проповідник і стає одним з організаторів Лондонської баптистської асоціації. Уже в 1855 році його проповіді стали друкуватися щотижня і широко розповсюджуватися серед жителів Лондона і за його межами.

У 1856 році, оскільки власна церква не могла вмістити всіх бажаючих, Сперджен вперше почав проповідувати в концертних залах, де одночасно збиралося до 10 тисяч осіб. 25 червня 1857 року проповідь Сперджена зібрала найбільше число слухачів - 23 654 осіб, завдяки чому в пресі він отримав титул «короля проповідників».

У той же час, Сперджен не залишав і організаційної роботи, у 1857 році в Лондоні він організував пасторський коледж, якому вже після його смерті в 1923 році було присвоєно ім'я засновника.

У 1861 році завершується будівництво нової церковної будівлі, розрахованої на одночасну присутність шести тисяч чоловік. Церква отримує назву «Metropolitan Tabernacle», тобто « Скинія Метрополітен». Тут Сперджен продовжував служити до самої смерті.

У зазначений період, крім регулярного видання текстів проповідей, Сперджен випускає збірки гімнів, а також ряд праць богословського характеру.

Одночасно, очолювана ним церква активно займається соціальним служінням, організовуючи в Лондоні сирітський притулок, відкритий з 1867 року і діє до теперішнього часу.

Помер Сперджен у 1892 році у Франції в м.Ментона, де знаходився на лікуванні, похований у Лондоні [6] .

Твори[ред. | ред. код]

Літературна спадщина Чарльза Гаддона Сперджена становить понад 60 томів проповідей і 140 книг з різних питань християнського богослов'я і духовного життя[7].

Проповіді Сперджена вважаються класичними в протестантській гомілетиці[5], його праці перекладені більш ніж 35-ма мовами світу і входять у число найбільш популярної духовної літератури в баптистських, п'ятидесятницьких та інших близьких до них за вченням церквах. У своєму богослов'ї Сперджен дотримувався кальвіністських поглядів і консервативного підходу до трактування Біблії, категорично заперечуючи алегоричний метод тлумачення.

Біблія - ​​не збірка красивих алегорій або повчальних поетичний переказів. Вона передає нам дійсні події, що відбулися, і відкриває незвично серйозні, важливі істини. Ч. Сперджен. Добрі поради проповідника Євангелія.

Найбільш значущі твори:

  • «Добрі поради проповідникам Євангелія»
  • «Оскільки так написано»
  • «Як приводити душі до Христа»
  • «Серце, віддане Богу»
  • «Бог Вседержитель»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Discogs — 2000.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б А. Мень. Библиологический словарь: В 3 т. — М.: Фонд имени Александра Меня. — 2002
  6. Арнольд Даллимор. Сперджен: биографический очерк
  7. Духовно-назидательная литература на сайте BLAGOVESTNIK.org

Посилання[ред. | ред. код]