Чарнецький Степан Миколайович
Степан Чарнецький | ||||
---|---|---|---|---|
Степан Миколайович | ||||
Псевдонім | Анчар, Хома Брут, Тиберій Горобець, Терентій Капець, І. Левицький, Стефан Орлин, Данило Пятка, Терзит, Стефан Чар, Чацький, Остап Шандура, Шманківський Ст., Шманковецький, С. Ч., С. Ч-ий, Ч-й, Ст. Ч. | |||
Народився | 21 січня 1881 Шманьківці, Чортківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[1] | |||
Помер | 2 жовтня 1944 (63 роки) Львів, Українська РСР, СРСР[1] | |||
Поховання | Личаківський цвинтар[2] | |||
Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР → Польща | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, фейлетоніст, театральний діяч, критик | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | сатирика, стрілецькі пісні | |||
Magnum opus | Ой у лузі червона калина | |||
Батько | Микола | |||
Мати | Владислава Екгардт-Чарнецька | |||
У шлюбі з | Ірина Поповачак-Чарнецька | |||
Діти | Олеся та Олександра | |||
| ||||
Чарнецький Степан Миколайович у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Степа́н Микола́йович Чарне́цький (21 січня 1881, Шманьківці, Австро-Угорщина — 2 жовтня 1944, Львів, УРСР) — український поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, актор, режисер, громадський діяч. Член Спілки письменників України (1939). Автор пісні «Ой у лузі червона калина».
Степан Чарнецький народився 21 січня 1881 року в селі Шманьківцях, нині Заводської громади Чортківського району Тернопільської области України. Був тринадцятою дитиною у священницькій родині отця Миколи Чарнецького[3][4]. Рано залишився без батька, який помер від тифу. Початкову школу закінчив у Станиславові. З 1895 року навчався в гуманітарній і реальній гімназіях у Львові.
Закінчив інженерний (шляхо-будівельний) факультет цісарсько-королівської Вищої політехнічної школи (нині національний університет «Львівська політехніка»).
Активіст молодіжних товариств; співав у хорі товариства «Основа»; учасник літературного угруповання «Молода муза». Працював у Львові інженером у земській управі й крайовому виділі (1906–1912). Під час Першої світової війни — помічник начальника залізничної дільниці № 5 Львів-Стрий, Львів-Самбір. Редактор часописів «Український голос» (1915), «Український вістник», член редколегії журналів «Шляхи» (1915–1917), «Життя і мистецтво» (1920). Співпрацював із редакціями газет і журналів «Будяк» (1921–1922), «Воля», «Громадська думка», «Діло» (1921–1924), «Літературно-науковий вістник», «Ілюстрована Україна», «Міщанське слово», «Молода Україна», «Назустріч», «Новий час», «Руслан», «Українське слово» та польськими часописами. Від 1920 — референт преси при Львівському магістраті. 1939–1941 — науковий співробітник Львівської наукової бібліотеки.
Театральний референт, режисер і художній керівник театру товариства «Руська бесіда» (весна 1913 — серпень 1914), з яким гастролював на Тернопільщині, Львівщині, Прикарпатті та інших, поставив у ньому «Украдене щастя» Івана Франка (1907, уперше за позацензурним текстом), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка, «Дядя Ваня» А. Чехова та інші; переклав для театру п'єсу «Марія Магдалина» Х.-Ф. Геббеля, лібрето опер «Фауст» Ш. Гуно, «Мадам Батерфляй» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, оперети «Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха.
Автор патріотичного гімну українських січових стрільців «Червона калина» («Ой, у лузі червона калина похилилася…»; 1914); у співавторстві з Богданом Весоловським написав відому пісню-танґо «Прийде ще час».
Автор поезій, фейлетонів, памфлетів, літературно-мистецьких статей, нарисів із історії галицького театру, рецензій, мистецьких портретів, розділу «Театр» у виданні Івана Тиктора «Історія української культури (за редакцією Івана Крип'якевича)» (Львів, 1937).[5], спогадів про О. Мишугу, О. Нижанківського і Д. Січинського, І. Франка.
Вийшли збірки поезій «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917), «Сумні ідем» (1920), прозових новел і фейлетонів «Дикий виноград» (1921), «Квіти й бодяче» (1922; обидві з підзаголовком «Нариси й замітки з дороги життя»; під псевдонімом Тиберій Горобець), «З мойого записника [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]» (1922), книга «Нарис історії українського театру в Галичині» (1934; перевидана зі скороченням у збірці «Вибране», Львів, 1959, де тексти з політичних та інших міркувань надмірно відредаговані).
Першим повністю переклав українською і видав поему А. Міцкевича «Конрад Валленрод»; автор перекладів польською мовою творів українських авторів. Окремі твори надруковані в поетичній антології «Акорди» (1903, укладач І. Франко), у збірках «Молода Муза» (Київ, 1989) та «Образки з життя» (Львів, 1989), «Розсипані перли. Поети „Молодої музи“ (Київ, 1991) та інші. Поезії Степана Чарнецького переклав польською мовою Сидір Твердохліб.
- Батько: о. Микола Чарнецький.
- Мати: Владислава Екгардт-Чарнецька[6].
- Брати та сестри: Леонця, Йосиф, Іван, Олена, Геня, Маня, Михайло, Володимир, Станіслав, троє невідомих.
- Дружина: Ірина Поповчак-Чарнецька.
- Доньки: Олеся та Олександра[3].
Помер 2 жовтня 1944 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові (19 поле)[7].
26 травня 1991 року в родинному селі поета відкрили пам'ятник Степанові Чарнецькому (ініціаторка встановлення Надія Процьків, скульптор Іван Мулярчук). На фасаді Будинку культури в смт Заводське Чортківського району встановлена пам'ятна дошка на честь Степана Чарнецького[8].
У 2005 році Надія Мориквас видала книгу «Меланхолія Степана Чарнецького».
Вулиці Степана Чарнецького є у рідних Шманьківцях[9], Чорткові[10], Тернополі[11][12], Херсоні[13], Кропивницькому (провулок)[14], Заводському, Шклі (провулок та вулиця)[15], Малечковичах[16].
30 жовтня 2024 року до 80-ї річниці з дня смерті Степана Чарнецького в Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі імені Василя Барвінського погашено іменну марку з конвертом[17].
Тиберій Горобець (Степан Чарнецький). "У львівській каварні": https://www.youtube.com/watch?v=LVzIW2E8lmc
- ↑ а б Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — CIUS, 2001.
- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 215. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ а б Н. Мориквас. Меланхолія Степана Чарнецького. — Львів: Світ, 2005. — 384 с. : іл. — ISBN 966-603-435-2.
- ↑ Чарнецький Степан Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 716.
- ↑ Степан Чарнецький. Театр [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // Ізборник.
- ↑ Н. Мориквас. Меланхолія Степана Чарнецького. — Львів: Світ, 2005. — С. 41. : іл. — ISBN 966-603-435-2.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 458. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Д. Синяк. Як «Червона калина» може змінювати громаду й цілу країну // Децентралізація. — 2022. — 3 січня.
- ↑ Рішення Шманьківської сільської ради від 14 жовтня 2001 року № 107 «Переіменування назв вулиць»
- ↑ Рішення Чортківської міської ради від 26.06.2014 № 207 «Про затвердження назв вулиць провулків м. Чорткова».
- ↑ Ухвала Тернопільської міської ради від 26 серпня 1991 року «Про перейменування, повернення історичних назв та уточнення назв вулиць і майданів»
- ↑ Реєстр назв вулиць та інших геонімів (проспектів, бульварів, площ, провулків тощо) Тернопільської міської територіальної громади. Тернопільська міська рада.
- ↑ Аліна Мокляк (11 січня 2024). У Херсонській громаді перейменували низку вулиць, три провулки та сквер. Суспільне Новини.
- ↑ Рішення Кропивницької міської ради від 9 лютого 2023 року № 1477 «Про перейменування вулиць, провулків, тупика».
- ↑ У Новояворівській громаді Львівщини перейменували вулиці // Справжня варта. — 2022. — 15 червня.
- ↑ Вулицю у Солонці назвуть на честь прем'єра Великої Британії[недоступне посилання] // Вголос. — 2022. — 4 травня.
- ↑ Оксана Цвик, Тетяна Панченко (30 жовтня 2024). На Тернопільщині погасили марку, присвячену автору пісні «Ой у лузі червона калина». Суспільне Тернопіль.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мельничук Б., Пиндус Б., Чорпіта Я. Чарнецький Степан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 584. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 627.
- Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2021 рік : бібліогр. покажч. Вип. 31 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; керівник проєкту і наук. ред. В. Вітенко ; ред. Г. Жовтко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2020. — С. 14.
- «Наука і суспільство» — № 8. — 1990. — С. 74.
- Н. Мориквас. Меланхолія Степана Чарнецького. — Львів: Світ, 2005. — С. 384. : іл. — ISBN 966-603-435-2.
- Чарнецький Степан Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 716.
- Чарнецький Степан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2042. — 1000 екз.
- Чарнецький, С. Історія українського театру в Галичині. — Львів : Літопис, 2014. — 584 с. — ISBN 978-966-8853-44-9.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Надія Мориквас про Степана Чарнецького і «Молоду музу» — Львівське радіо на YouTube // Natalia Kryniczanka. — 2018. — 19 січня. | |
«Ой лузі червона калина» родом з Тернопільщини:пам'ятник автору створив батько, а нині реставрує син на YouTube // Т1 Новини. — 2022. — 20 травня. | |
Ой, у лузі червона калина — пісня, що стала символом війни в Україні на YouTube // Факти ICTV. — 2022. — 29 квітня. | |
Вона була гімном українських січових стрільців та повстанців, а зараз звучить по всьому світу на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 25 квітня. |
- Твори на «Поетиці» [Архівовано 21 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Огородник М., Коваленко, С. Що відомо про автора шлягеру «Ой, у лузі червона калина…» // АрміяInform. — 2022. — 3 серпня.
- Кисіль, А. Автор пісні «Ой, у лузі червона калина» — з Тернопільщини // Терен. — 2022. — 28 червня.
- Лозинська, Ю. Червона калина: спогади про автора бойового шлягера від його правнучки та друга родини // Район Історія. — 2022. — 28 травня.
- Шот, М. А ми тую червону калину підіймемо… // Урядовий кур'єр. — 2022. — 14 травня.
- Томчишин, Ю. Прості слова, що стали гімном, який надихає. Історія створення пісні «Ой у лузі червона калина» // Експрес. — 2022. — 10 травня.
- Іноземцева, Ю. Пісня, що єднає серця! Історія створення «Червоної калини» та як гімн незламності переспівали тернополяни // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 1 травня.
- Терлюк, І. Автор пісні «Ой у лузі червона калина» Степан Чарнецький — родом з Тернопільщини // Суспільне Новини. — 2022. — 18 квітня.
- Народились 21 січня
- Народились 1881
- Уродженці Шманьківців
- Померли 2 жовтня
- Померли 1944
- Померли у Львові
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Українські поети
- Українські письменники
- Українські публіцисти
- Українські театральні діячі
- Польсько-українські перекладачі
- Перекладачі Адама Міцкевича
- Степан Чарнецький
- Автори фейлетонів