Чарнецький Степан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Миколайович Чарнецький
Чарнецький Степан Миколайович.jpg
Псевдо Анчар, Хома Брут, Тиберій Горобець, Терентій Капець, І. Левицький, Стефан Орлин, Данило Пятка, Терзит, Стефан Чар, Чацький, Остап Шандура, Шманківський Ст., Шманковецький, С. Ч., С. Ч-ий, Ч-й, Ст. Ч.
Народився 21 січня 1881(1881-01-21)
Шманьківці, Чортківський р-н, Україна
Помер 2 жовтня 1944(1944-10-02) (63 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство ЗУНР ЗУНР Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність Українець
Діяльність поет, фейлетоніст, театральний діяч, критик
Мова творів українська
Жанр сатирика, стрілецькі пісні

CMNS: Степан Миколайович Чарнецький на Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Степа́н Микола́йович Чарне́цький (21 січня 1881, с. Шманьківці, нині Україна — 2 жовтня 1944, Львів) — український поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, актор, режисер, громадський діяч. Член СПУ (1939).

Життєпис[ред. | ред. код]

Степан Чарнецький народився 21 січня 1881 року в селі Шманьківці (тепер Чортківського району Тернопільської області).

Початкову школу закінчив у м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ). Від 1895 навчався в м. Львів: у гімназії та реальній школі, від 1900 — на інженерному (шляхо-будівельному) факультеті Вищої політехнічної школи (нині національний університет «Львівська політехніка»).

Активіст молодіжних товариств; співав у хорі товариства «Основа»; учасник літературного угруповання «Молода муза». Працював у Львові інженером у земській управі й крайовому відділі (1906—1912). Під час 1-ї світової війни — помічник начальника залізничної дільниці № 5 Львів-Стрий, Львів-Самбір. Редактор часописів «Український голос» (1915), «Український вістник», член редколегії журналів «Шляхи» (1915—1917), «Життя і мистецтво» (1920); співпрацював із редакціями газет і журналів «Будяк» (1921—1922), «Воля», «Громадська думка», «Діло» (1921—1924), «Літературно-науковий вістник», «Ілюстрована Україна», «Міщанське слово», «Молода Україна», «Назустріч», «Новий час», «Руслан», «Українське слово» та польських часописів. Від 1920 — референт преси при Львівському магістраті. 1939—1941 — науковий співробітник Льківської наукової бібліотеки.

Театральна діяльність[ред. | ред. код]

Театральний референт, режисер і художній керівник театру товариства «Руська бесіда» (весна 1913—серпень 1914), із яким гастролював на Тернопільщині, Львівщині, Прикарпатті та інших, поставив у ньому «Украдене щастя» І. Франка (1907, уперше за позацензурним текстом), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка, «Дядя Ваня» А. Чехова та інші; переклав для театру п’єсу «Марія Магдалина» Х.-Ф. Геббеля, лібрето опер «Фауст» Ш. Гуно, «Мадам Батерфляй» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, оперети «Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха.

Доробок[ред. | ред. код]

Пам'ятник Степанові Чарнецькому у Шманьківцях

Автор патріотичного гімну українських січових стрільців «Червона калина» («Ой, у лузі червона калина похилилася…»; 1913); у співавторстві з Богданом Весоловським написав відому пісню-танґо «Прийде ще час».

Автор поезій, фейлетонів, памфлетів, літературномистецьких статей, нарисів із історії галицького театру, рецензій, мистецьких портретів, розділу «Театр» у виданні Івана Тиктора «Історія української культури (за редакцією Івана Крип'якевича)» (Львів, 1937).[1], спогадів про О. Мишугу, О. Нижанківського і Д. Січинського, І. Франка.

Вийшли збірки поезій «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917), «Сумні ідем» (1920), прозових новел і фейлетонів «Дикий виноград» (1921), «Квіти й бодяче» (1922; обидві з підзаголовком «Нариси й замітки з дороги життя»; під псевдонімом Тиберій Горобець), «З мойого записника» (1922), книга «Нарис історії українського театру в Галичині» (1934; перевидана зі скороченням у збірці «Вибране», Львів, 1959, де тексти з політичних та інших міркувань надмірно відредаговані).

Першим повністю переклав укр. і видав поему А. Міцкевича «Конрад Валленрод»; автор перекладів польською мовою твори українських авторів. Окремі твовири надруковані у поетичній антології «Акорди» (1903, укладач І. Франко), у збірках «Молода Муза» (Київ, 1989) та «Образки з життя» (Львів, 1989), «Розсипані перли. Поети «Молодої музи» (Київ, 1991) та інші. Поезії Степана Чарнецького переклав польською мовою С. Твердохліб.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Степан Чарнецький. Театр // Ізборник.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]