Чарівна флейта (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарівна флейтаPicto infobox cinema.png
Trollflöjten
Чарівна флейта, 1975, постер.jpg
Постер фільму
Жанр музичний фільм, фентезійний фільмd і екранізація
Режисер Інгмар Бергман
Продюсер Монс Рейтерсверд
Сценарист Інгмар Бергман
Емануель Шиканедер
Альф Генріксон
На основі «Чарівна флейта»
У головних
ролях
Йозеф Кестлінгер
Ірма Урріла
Хокан Хагегорд
Оператор Свен Нюквіст
Композитор Вольфганг Амадей Моцарт
Музика Ерік Еріксон
Кінокомпанія Sveriges Radio/TV2/AB
Svensk Filmindustri/Svenska Filminstituet
Дистриб'ютор Шведське радіо
Тривалість 135 хв.
Мова шведська
Країна Швеція Швеція
Рік 1975
Дата виходу 1 січня 1975
IMDb ID 0073822
Рейтинг MPAA: G

«Чарівна флейта» (швед. Trollflöjten) — шведська екранізація однойменної опери Моцарта режисера Інгмара Бергмана. Вперше транслювалася на шведському телебаченні 1 січня 1975 року, але згодом показувалася у кінотеатрах. Стрічка вважається однією з найуспішніших кінокартин на основі опери[1][2][3][4].

У ролях[ред. | ред. код]

  • Йозеф Кестлінгер — Таміно
  • Бритт-Марі Арун; Кірстен Ваупель; Біргітта Сміддінг — три дами
  • Хокан Хагегорд — Папагено
  • Біргіт Нордін — Королева ночі
  • Ірма Урріла — Паміна
  • Рагнар Ульфунг — Моностатос
  • Ульрік Колд — Зарастро
  • Елізабет Еріксон — Папагена
  • Ерік Садин — оповідач
  • Йоста Прюселіус — перший жрець
  • Ульф Юхансон — другий жрець
  • Ганс Юханссон і Еркер Арвідсон — двоє озброєних вартових
  • Ейнар Ларссон, Зігфрід Свенссон, Сікстен Фарк, Свен-Ерік Якобссон, Фольке Юнссон, Йоста Беккелін, Арне Хендріксен, Ганс Кюле, Карл Генрік Кварфордт — дев'ять жреців
  • Урбан Мальмберг, Ансгар Крук, Ерланд фон Хайне — три хлопчика

Сценарій[ред. | ред. код]

У 1968 році шведський поет Альф Генріксон зробив шведськомовну версію лібрето для Королівської опери[5], яку Бергман взяв за основу свого сценарію, змінивши ряд аспектів: Сарастро — батько Паміна, тріо в другому акті видалене, «Ein Mädchen oder Weibchen» виконується Папагено якраз перед тим, як він побачить Папагену. Також замість звичайного костюма з пір'я Папагено носить звичайний одяг[6], а ролі трьох рабів виконують діти[7].

Виробництво[ред. | ред. код]

Під час виробництва опери Бергман прагнув здійснити свою давню мрію про фільмування у Дроттнінгхольмському придворному театрі[sv][8]. Вступні кадри фільму наводять на думку, що його дійсно було знято в Дроттнінгхольмському театрі. Проте стан сцени у Дроттнінгхольмі не дозволяв розмістити там знімальну групу. Тож сцена була ретельно відтворена на студії Шведського інституту кінематографії[8].

Бергман запросив свого друга Ганса Шмідта-Іссерштедта диригувати оперою, але він відмовився. Згодом Бергман переконав долучитися відомого диригента Еріка Еріксона[9].

Дизайном костюмів займалися Хенні Норемарк і Карін Ерскін, які за цю роботу отримали номінацію на премію «Оскар».

6 квітня 1974 року в стокгольмському театрі Циркус[sv] розпочалася перша сесія звукозапису[10]. Крім виконавців, які з'явилися у фільмі, у записах брали участь Симфонічний оркестр Шведського радіо та власний хор Еріксона, Хор Шведського радіо[11]. Останній запис почався 16 квітня 1974 року на першій студії будівлі Filmhuset у Стокгольмі й був завершений у липні[10]. Перший тестовий показ фільму відбувся у будинку Бергмана на Форьо[en] у серпні того ж року[12].

Критика[ред. | ред. код]

Стрічка мала великий успіх. Рейтинги телевізійної прем'єри досягли третини населення Швеції, а театральний реліз викликав схвальні відгуки кінокритиків. Полін Кейл[en], оглядачка «Нью-йоркера», написала: «Кіноверсія «Чарівної флейти» від Інгмара Бергмана — блаженний дарунок, зразок того, як можна зняти оперу. Бергман, мабуть, досяг нової, безтурботної впевненості, що взявся за цю чуттєву, пишну оперу, яка бентежила стількох театральних режисерів, і так дбайливо впорався з нею»[13].

Картина була показана на 28-му Каннському кінофестивалі, проте в основний конкурс не потрапила[14].

Річард Евідон похвалив реалізацію Бергманом Моцартового бачення: «Тільки Інгмар Бергман міг зробити таку «Чарівну флейту»; але частина його успіху полягає в тому, щоб дозволити при перегляді забути про режисерську руку і наблизитись до грандіозної роботи Моцарта»[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

Премія Дата вручення Категорія Номінант Результат Пр.
Оскар 29 березня 1976 Найкращий дизайн костюмів Карін Ерскін, Хенні Норемарк Номінація [15]
Золотий глобус 24 січня 1976 Найкращий фільм іноземною мовою «Чарівна флейта» Номінація [16]
Сезар 3 квітня 1976 Найкращий фільм іноземною мовою «Чарівна флейта» Номінація [17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Washington National Opera presents : A new English-language production of Mozart’s classic tale of adventure and redemption, The Magic Flute (PDF). Web.kennedy-center.org. Процитовано 24 червня 2019. 
  2. Singer, Irving (18 September 2009). Ingmar Bergman, Cinematic Philosopher: Reflections on His Creativity. MIT Press. с. 68. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books. 
  3. WLASCHIN, KEN (15 November 2000). The Glory of Opera Films That Hit the Right Notes. Article.latimes.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 24 червня 2019. 
  4. Grant, R. (21 April 2000). The Politics of Sex and Other Essays: On Conservatism, Culture and Imagination. Springer. с. 72. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books. 
  5. Oper. Orell Füssli + Friedrich Verlag. 3 February 1977. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books. 
  6. а б Evidon, Richard (лютий 1976). Bergman and The Magic Flute. The Musical Times 117 (1596): 130–131. 
  7. Pamina's Opera House » An Open Letter About Ingmar Bergman’s “Magic Flute”. Paminasopera.com. Процитовано 3 February 2018. 
  8. а б The Magic Flute. Criterion.com. Процитовано 24 червня 2019. 
  9. The Magic Flute. Ingmarbergman.se. Процитовано 24 червня 2019. 
  10. а б Steene, Birgitta (2005). Ingmar Bergman: A reference guide. Amsterdam University Press. Процитовано 24 червня 2019. 
  11. Прес-флаєр оригінального випуску фільму Архів Каліфорнійського університету, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archive
  12. The three o’clock rite: Ingmar Bergman’s home cinema. Bfi.org.uk. Процитовано 24 червня 2019. 
  13. Vermilye, Jerry (15 November 2006). Ingmar Bergman: His Life and Films. McFarland. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books. 
  14. Festival de Cannes: The Magic Flute. festival-cannes.com. Процитовано 24 червня 2019. 
  15. The 48th Academy Awards (1976) Nominees and Winners. oscars.org. Архів оригіналу за 2014-11-09. Процитовано 29 червня 2019. 
  16. IMdb 1976 Golden Globe Awards
  17. 1st César Awards на сайті «IMDb» (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]