Часник заячий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Часник заячий
Gyíkhagyma Ipoly melletti kaszálóréten.JPG
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Ряд: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид:
Часник заячий (A. angulosum)
Біноміальна назва
Allium angulosum
Commons-logo.svg Вікісховище: Allium angulosum

Часник заячий, скорода[1], цибуля гранчаста[2] (Allium angulosum) — вид трав'янистих рослин родини амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у центральній і східній Європі та західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 25–70 см завдовжки. Цибулини невеликі. Стебла увінчані головчастими напівкулеподібними парасольками з квіток. Оцвітина бузково-рожева, 5–6 мм довжиною, тичинки коротше оцвітини. Листки вузьколінійні, 2–4 мм шириною, б. м. кілеваті, гладкі[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Білорусь, Україна, Росія, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Болгарія, колишня Югославія, Італія, Румунія, Франція; Азія: Киргизстан, зх. Сибір[3][4].

В Україні зростає на луках, на берегах річок — на всій території (крім крайнього півдня Степу і Криму); в Карпатах тільки в передгір'ях[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської й Запорізької областей[5].

Використання[ред. | ред. код]

Культивується як декоративна, а також як трава для кухні.

Ефірні олії, що містяться в усіх видах дикої цибулі, надають рослині своєрідного різкого й гострого запаху. Цибулина має цукор, клітковину, солі кальцію і фосфору, органічні кислоти, ферменти, азотисті речовини, флавоніди, сапоніни, глікозиди. Комплекс вітамінів, що містяться в цибулі, складається з вітаміну C, B1, B2, провітаміну A. В Україні цибулини широко використовували в їжу як приправу до салатів, різноманітних борошняних та м'ясних страв.[6] Проте є деякі повідомлення про токсичність у великих кількостях.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Allium angulosum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 400. (рос.)(укр.)
  3. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 20.03.2018.  (англ.)
  4. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 20.03.2018.  (англ.)
  5. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  6. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.33