Часів Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Часів Яр
Chasiv Yar coat of arms (lesser).svg Chasiv yar prapor.png
Герб Часового Яру Прапор Часового Яру
Chasiv Yar Avanhard Stadium 5.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Бахмутський район
Громада Часовоярська міська громада
Засноване 1876
Статус міста з 1938 року
Населення 13 302 (01.01.2017)[1]
Площа 18 км²
Густота населення 739 осіб/км²
Поштові індекси 84551-84556
Телефонний код +380-6274
Координати 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333
Висота над рівнем моря 227 м
Водойма річка Грузька
Відстань
Найближча залізнична станція Часів Яр
До обл./респ. центру
 - фізична 67,1 км
 - залізницею 109 км
 - автошляхами 77 км
До Києва
 - фізична 565 км
 - залізницею 735 км
 - автошляхами 674 км
Міська влада
Адреса 84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53
Вебсторінка Часовоярська міська рада
Міський голова Опанасенко Ольга Михайлівна

Commons-logo.svg Часів Яр у Вікісховищі

Карта
Часів Яр. Карта розташування: Україна
Часів Яр
Часів Яр
Часів Яр. Карта розташування: Донецька область
Часів Яр
Часів Яр

Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Часовоярська міська рада. Населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.[2]

Місто постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років: кількість встановлених жертв — 387 людей[3].

У Часів Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х роках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.

Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.

У місті діє краєзнавчий музей.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Вокзал після обстрілу 9 липня 2022

Після початку війни на Сході України у 2014—2022 роках у місто був переміщений 65-й військовий мобільний госпіталь Збройних Сил України[4].

9 липня 2022 року російськими обстрілами міста був знищений вокзал[5] і частково зруйновано два п'ятиповерхові будинки[6].

За попередніми даними удар був завданий балістичними ракетами ОТРК «Искандер»[7].

Один із будинків, у який влучили російські окупанти, — це гуртожиток, де перебували цивільні люди. Було повністю знищено два під'їзда[7].

Рятувальні та пошукові роботи були завершені вранці 14 липня 2022 року. З-під завалів дістали 48 тіл загиблих, серед них одна дитина. Врятувати вдалось 9 постраждалих[8].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови[9].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженцями міста є:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Водонапірна вежа Шухова, яка розташована на території ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». 5 листопада 2019 її внесено до Переліку як щойно виявлений об'єкт науки і техніки за категорією національного значення.[10] Водонапірна башта в м. Часів Яр – це єдиний витвір видатного інженера В. Шухова, що зберігся на сході України.
  • Скіфський курган, на якому встановлено триангуляційну вишку, що слугує вказівником географічних координат на місцевості.
  • Ботанічний заказник «Рідкодуб'я» — заснований 1972 року і налічує більше сотні дубів, віком від 200 до 400 років[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  3. Мартиролог. Донецька область, ст. 191—201. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. 
  4. Архівована копія. np.pl.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
  5. Російські удари по Донеччині: з-під завалів дістали чоловіка, згорів вокзал. Українська правда. 9 липня 2022. 
  6. Десятки людей під завалами. Росіяни обстріляли будинки на Донеччині. BBC. 10 липня 2022. 
  7. а б Загарбники обстрілювали Часів Яр «Іскандерами» - ДСНС. Укрінформ. 10 липня 2022. 
  8. У Часовому Яру завершили рятувально-пошукові роботи. Укрінформ. 14 липня 2022. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014. 
  10. https://rda.org.ua/rda/bahmutska/news/1575026348/
  11. Гоу в Часов Яр! «Божий карманчик» в залежах глины. Свои.City (рос.). Процитовано 21 січня 2020. 

Література[ред. | ред. код]