Часів Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Часів Яр
Chasiv Yar coat of arms (lesser).svg Chasiv yar prapor.png
Герб Часового Яру Прапор Часового Яру
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район Бахмутський район
Рада Часовоярська міська рада
Код КОАТУУ 1420911000
Засноване 1876
Статус міста з 1938 року
Населення 13 302 (01.01.2017)[1]
 - повне 13 302 (01.01.2017)[1]
Площа 18 км²
Густота населення 739 осіб/км²
Поштові індекси 84551-84556
Телефонний код +380-6274
Координати 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333
Висота над рівнем моря 227 м
Водойма річка Грузька
Відстань
Найближча залізнична станція Часів Яр
До обл./респ. центру
 - фізична 67,1 км
 - залізницею 109 км
 - автошляхами 77 км
До Києва
 - фізична 565 км
 - залізницею 735 км
 - автошляхами 674 км
Міська влада
Адреса 84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53
Вебсторінка Часовоярська міська рада
Міський голова Опанасенко Ольга Михайлівна

CMNS: Часів Яр у Вікісховищі

Карта
Часів Яр. Карта розташування: Україна
Часів Яр
Часів Яр
Часів Яр. Карта розташування: Донецька область
Часів Яр
Часів Яр

Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Часовоярська міська рада. населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.[2]

Місто постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років: кількість встановлених жертв — 387 людей[3].

У Часів Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х pоках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.

Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.

У місті діє краєзнавчий музей.

Після початку війни на Сході України в місто був переміщений 65-й військовий мобільний госпіталь Збройних Сил України[4].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови[5].

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцями міста є:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Водонапірна система «Вежа Шухова», яка розташована на території ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». 5 листопада 2019 об’єкт «Башта Шухова» внесено до Переліку як щойно виявлений об’єкт науки і техніки за категорією національного значення.[6] Водонапірна башта в м. Часів Яр – це єдиний витвір видатного інженера В.Шухова, що зберігся на сході України.
  • Скіфський курган на якому встановлено триангуляційну вишку, що слугує вказівником географіних координат на місцевості.
  • Ботанічний заказник «Рідкодуб'я» — заснований 1972 року і налічує більше сотні дубів, віком від 200 до 400 років.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  3. Мартиролог. Донецька область, ст. 191—201
  4. np.pl.ua https://np.pl.ua/2020/02/v-rayoni-oos-pislia-kapital-noho-remontu-vidnovyv-robotu-mobil-nyy-hospital/ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2020-05-31. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  6. https://rda.org.ua/rda/bahmutska/news/1575026348/
  7. Гоу в Часов Яр! «Божий карманчик» в залежах глины. Свои.City (ru). Процитовано 2020-01-21. 

Література[ред. | ред. код]