Чачковський Лев Йосифович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чачковський.
Лев-Володимир Чачковський
Народився 18 вересня 1867(1867-09-18)
Станиславів, Австро-Угорщина
Помер 22 травня 1933(1933-05-22) (65 років)
Буськ, Золочівський повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка
Поховання Буськ
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → Польща Польща
Діяльність археолог
Галузь археологія
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Батько Йосиф Чачковський
Мати Емілія Левицька

Лев-Володимир Йосифович Чачковський (18 вересня 1867, Станиславів — 22 травня 1933, Буськ) — правник-скарбовець у Галичині, археолог-аматор[1]; дослідник поземелля княжих городів Галича-Крилоса (1925—1930), Теребовлі (1931), Звенигорода (1932), Белза (1932) та Буська (1933), дійсний член НТШ

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Станиславові (нині — Івано-Франківськ). При хрещенні отримав ще одне ім'я — Володимир[2]. Батько — Йосиф Чачковський (пом. 1902) — від 1868 р. був викладачем математики та фізики у ц.-к. Бережанській гімназії, з часом — директором реальної школи у Станиславові, одним із засновників товариства «Бесіда» у місті[3][4]. Мати — Емілія з Левицьких (пом. 29 липня 1908). Сестра Лева-Володимира Іванна (від 1898 р. дружина Іллі Кокорудза (пом. 1933), директора Української гімназії у Львові) — учителька народної школи, голова «Товариства руських женщин» з 1932 р. — «Союз українок», заклала «Фундацію Іллі й Іванни Кокорудзів», що сприяла розвитку українського шкільництва; похована, як і батьки та чоловік, на Личаківському цвинтарі)[4].

У квітні 1910 р. увійшов до групи аматорів мандрівок, що стала пізніше основою заснованого в 1910 року в Станиславові туристичного товариства «Чорногора», яке проіснувало до Першої світової війни (товариство займалося вивченням і дослідженням Карпат, збиранням і розповсюдженням відомостей про історичні та природноланшафтні місця краю, охороною пам'яток історії, культури, природи, збиранням та зберіганням предметів старовини)[2][5].

Був членом товариства «Просвіта»[2].

Після отримання освіти багато років пропрацював радником Скарбової Дирекції у м. Станиславові аж до виходу на пенсію у 1925 р.[2].

Він організував у 1927 р. і провадив у Станиславові історико-археологічний музей[4]. У 1925—1930 роках разом із місцевим лікарем Ярославом Хмілевським досліджував поземелля давньої галицької столиці, у наслідку чого опублікував книгу «Давній Галич»[4].

У 1932 р. працював разом з місцевими краєзнавцями: М. Мекелита, В. Вирош[6].

Був меценатом і здібним художником: у науковому вжитку дослідників історії давнього Галича є мапи і схеми, намальовані рукою Лева Чачковського.

Помер у м. Буську. Похований на Буському цвинтарі недалеко від центрального входу. На надмогильному пам'ятнику висічений напис: «Лев Чачковський, ем. радник скарбу, 18. ІХ. 1865 — 22. V. 1933, дослідник княжих городів Галича, Теребовлі, Звенигорода, Белза і Буська».

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Праці Л. Чачковського не втратили своєї пізнавальної та наукової вартості й нині[5]. Попри те, що він не був професійним археологом, його розвідки, які проводив вже після того, як вийшов на пенсію, зайняли помітне місце в історії української археології. Праці вченого опубліковано тільки по його смерті:

  • «Княжий Белз» (1936, ЗНТШ);
  • «Княжий Галич [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.]» (1938, у співавторстві з Ярославом Хмілевським);
  • Чачковський Л., Княжий город Теребовля // Життя і знання. — Львів, 1932. — № 9. — С. 257—259;
  • початки праці про княжий Буськ (1933) залишилися в рукописі.

У передмові до американського перевидання праці «Княжий Галич» (1952), оцінюючи роль Л. Чачковського у розвитку галицького краєзнавства та археології, Ярослав Пастернак писав: «Розшуки за княжим Галичем в терені припинила була Перша світова війна, і тільки в 1925 р. відновили їх полум'яний любитель української старовини Лев Чачковський із Станиславова, що пізніше досліджував поземелля княжих городів Теребовлі (1931), Звенигорода (1932), Белза (1932) та Буська-Бужська (1933-там і помер), та доктор Ярослав Хмілевський з Крилоса».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

За частину заощаджень ученого і, можливо, за його заповітом, у 1934 р. встановлено фігуру Божої Матері коло садиби сестер-йосафаток на Волянах у Буську, поблизу будинку, де Л. Чачковський квартирував. Під пам'ятником розміщувалася плита з лаконічним написом «Жертва в.п. Лева Чачковського. 1934.».

Іменем Л. Чачковського названа одна з вулиць в історичному центрі Буська.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Біографії: Лев Чачковський[недоступне посилання] // Український Центр.
  2. ↑ а б в г Драбчук І. Добрі справи Лева Чачковського [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Галицьке слово. — 2011.
  3. ↑ Альманах Станиславівської землі. — Т. I. — С. 423.
  4. ↑ а б в г Драбчук І. Йосиф Чачковський та його діти [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] // сайт «Галичина»
  5. ↑ а б Події і люди Бущини (Календар краєзнавчих знаменних та пам'ятних дат у 2016 році): Лев Чачковський (18.09.1865 — 22.05.1933) [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / Буська центральна районна бібліотека імені Івана Котляревського
  6. ↑ Омельчук Б. А., Дослідження укріплень Галицького князівства у першій половині XX ст. [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.], Національний університет «Львівська політехніка», 2014 р. — С. 30.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Генріх Шліман Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чачковський_Лев_Йосифович&oldid=41774046