Чебикін Андрій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чебикін.

Чебикін Андрій Володимирович
Народження	14 квітня 1946(1946-04-14) (80 років)  Гайсин, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1970)
Вчитель	Чичкан Леонід Ілліч і Селіванов Іван Михайлович
Діяльність	графік, викладач, художник
Вчене звання	почесний зарубіжний член РАМd
Відомі учні	[⇨]
Працівник	Київський державний художній інститут і Національна академія мистецтв України
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Діти	Чебикін Олексій Андрійович
Нагороди	Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (1996) Медаль імені Митрофана Грековаd
Чебикін Андрій Володимирович у Вікісховищі

Андрі́й Володи́мирович Чеби́кін (нар. 14 квітня 1946, Гайсин) — український графік і педагог; член Спілки радянських художників України з 1973 року, голова її Київської організації у 1987—1989 роках; засновник і академік Академії мистецтв України з грудня 1996 року та її президент протягом 1997—2022 років; почесний член Української академії архітектури з 1998 року; член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2001—2005 роках; зарубіжний почесний член Російської академії мистецтв з 2007 року; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО та сенатор Європейської академії природознавчих наук з 2009 року; зарубіжний член Академії мистецтв Узбекистану з 2011 року; голова комітету у справах Премії імені Івана Огієнка. Батько графіка Олексія Чебикіна.

Біографія

Народився 14 квітня 1946 року в місті Гайсині Вінницької області (нині Україна). Протягом 1964—1970 років навчався на графічному факультеті Київського художнього інституту, був учнем Леоніда Чичкана та Івана Селіванова. Був членом КПРС з 1975 року.

З 1970 року — викладач; з 1974 року — старший викладач, доцент, керівник майстерні вільної графіки на графічному факультеті Київського художнього інституту; у 1980—1987 роках — проректор з навчальної роботи, професор з 1985 року; у 1989—2020 — ректор Київського художнього інституту/Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Мешкає у Києві в будинку на вулиці Печенізькій.

Учні

• Аранго Валенсія Густаво;
• Бербека-Стратійчук Оксана Іванівна;
• Бистрякова Валентина Никодимівна;
• Бодякова Галина Олександрівна;
• Вакуленко Володимир Степанович;
• Вандаловський Сергій Вікторович;
• Василенко Іоанна Андріївна;
• Василевський Ігор Едуардович;
• Верещагін Геннадій Георгійович;
• Вештак-Остроменська Ірина Володимирівна;
• Гейко Марія Дмитрівна;
• Григор'єв Іван Мар'янович;
• Денбновецька Вікторія Станіславівна;
• Друганов Олександр Павлович;
• Єрохіна Катерина Анатоліївна;
• Жмурко Марина Олександрівна;
• Журавель Микола Володимирович;
• Заруба Ірина Костянтинівна;
• Заставна Ірина Олександрівна;
• Кириченко Віктор Миколайович;
• Кириченко Іван Миколайович;
• Кірпенко Оксана Юріївна;
• Ковач Тарас Олександрович;
• Койдан Людмила Василівна;
• Колесник Марина Володимирівна;
• Кочубей Микола Михайлович;
• Кочубей Микола Савович;
• Крижанівський Віктор Володимирович;
• Кутняхова-Семенюк Тетяна Олександрівна;
• Ларіонов Юрій Григорович;
• Левицький Андрій Євгенович;
• Лісовий Олексій Андрійович;
• Малакова Олена Георгіївна;
• Матвейцева Ганна Олександрівна;
• Матвейцева Ольга Володимирівна;
• Миронова Анна Анатоліївна;
• Михайлицька Надія Юріївна;
• Мітченко Юлія Віталіївна;
• Мовчан Віталій Федорович;
• Намистюк Михайло Анатолійович;
• Ніколайчук Наталія Іванівна;
• Онищенко Надія Володимирівна;
• Опанасенко Оксана Олександрівна;
• Плесовська Олена Миколаївна;
• Франчук Валерій Олександрович.

Творчість

Працює у галузях станкової та книжкової графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва (гобелен). Серед робіт:

• графічні серії «Село Обрадове» (1970), «Десять днів, що сколихнули світ» (1970), «Солдатські будні» (1972—1973), «Космічні офорти» (1976), «Мир» (1978), «Всесвіт» (1979—1980), «Перехожі» (1986), «Космос—Земля» (1986), «Американські каньйони» (1990);
• ілюстрації до літературних творів Івана Франка «Зів'яле листя» (1967—2006), Олеся Гончара, Леоніда Вишеславського, Ніни Гнатюк, Віктора Грабовського, Івана Драча, Бориса Олійника, Василя Простопчука, Ганни Чубач (1977—1990);
• серія гобеленів для інтер'єрів Донецького академічного театру опери та балету імені Анатолія Солов'яненка (1994—1995);
• цикли станкових рисунків та акварелей (1987—2006).

Виконав графічну композицію «Катерина» (кольорова ліногравюра, 1989; репродукції у виданні: Тарас Шевченко. 1814—1989: Гравюри художників Києва. Київ, 1990). У власній манері вільної експресивної лінії створив інший образ Катерини в однойменній роботі (туш, 2007), портрети Тараса Шевченка — «Молодий Тарас» (вугілля, крейда, 2007), «Тарас Шевченко» (вугілля, 2014).

Учасник всеукраїнських художніх виставок з 1966 року та міжнародних з 1976 року. Персональні виставки відбулися у Дніпропетровську в 1984 році, Миколаєві у 1987 році, Вінниці у 1988, 1995 роках, Києві у 1990, 1993, 1996, 1999—2014 роках, Полтаві у 1993 році, Кам'янці-Подільському в 1994 році, Львові у 1995 році. Його шевченкіана експонувалася на виставках «До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка» (2014, Національна спілка художників України) та «Члени Академії — Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка» (2014, Національна академія мистецтв Україн).

У 2017 році очолив журі Всеукраїнського відкритого конкурсу образотворчого мистецтва #МИСТЕЦТВО.

Є співавтором підручника «Техніка офорта» (1978) для художніх вищих навчальних закладів.

Роботи зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, художніх музеях Харкова, Дніпра, Вінниці, Одеси, Львова, Чернівців; Державній Третьяковській галереї у Москві та приватних колекціях України, Росії, Чехії, Словаччини, Німеччини, Польщі, США, Бельгії, Данії, Греції, Ізраїлю, Японії, Йорданії та Великої Британії.

Відзнаки

ордени

• «За заслуги» І (2007), ІІ (2004), ІІІ (1997) ступенів;
• «Зірка Сенатора» Європейської академії природознавчих наук (2009);
• князя Ярослава Мудрого V (2011) та IV ступеня (2016);

медалі

• Золота медаль імені Митрофана Грекова Міністерства культури СРСР (1990);
• Золота медаль Академії мистецтв України (2006);

почесні звання

• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1979 року;
• Народний художник України з 1992 року;

премії

• Премія Ленінського комсомолу (1977);
• Перша премія міста Києва «За досягнення у галузі графіки» (1994);
• Премія імені Івана Огієнка (1997);
• Перша премія «Тріенале графіки» Національної спілки художників України (2000);
• Національна премія України імені Тараса Шевченка (2007; за цикли художніх робіт «Кримські мотиви», «Жіночі образи», «Зів'яле листя»);

інші відзнаки

• Диплом IV Всеукраїнської виставки естампа (1997);
• Почесна грамота Верховної Ради України (2006);
• Почесна відзнака Київського міського голови «Знак Пошани» (2006);
• Диплом імені Георгія Якутовича (2010).

Література

• Чебикін Андрій Володимирович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — С. 252.;
• Чебикін Андрій Володимирович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 626 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Чебикін Андрій Володимирович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 627 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Чебикін Андрій Володимирович // Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 551. — ISBN 966-7048-03-9.;
• Андрій Чебикін // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 181. — ISBN 966-95504-1-6.;
• Андрій Чебикін // Художники України. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-ужиткове мистецтво : творчо-біографічний альбом-довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2005. — С. 194—195. — ISBN 966-95504-0-8.
• Марина Юр. Чебикін Андрій Володимирович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 727—728.