Чеботарьов Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Григорович Чеботарьов
Chebotarev Nikolai Grigoryevich.jpg
Народився 3 (15) червня 1894(1894-06-15)
Кам'янець-Подільський
Помер 2 липня 1947(1947-07-02) (53 роки)
Москва
·рак шлунка
Місце проживання Київ, Одеса, Казань
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів математика
Заклад Казанський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Граве Дмитро Олександрович[1]
Відомі учні Марко Крейн, Ігор Адо, Володимир Морозов, Наум Мейман
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: створенням Казанської алгебраїчної школи
Нагороди

Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Сталінська премія
член-кореспондент АН СРСР

Мико́ла Григо́рович Чеботарьо́в (* 3 (15) червня 1894(18940615), Кам'янець-Подільський — † 2 липня 1947, Москва) — український і російський математик, член-кореспондент АН СРСР, заслужений діяч науки РРФСР, засновник Казанської алгебраїчної школи.

Біографія[ред. | ред. код]

На початку шляху (1894—1912)[ред. | ред. код]

Микола Чеботарьов народився в Кам'янці-Подільському в сім'ї юриста. Чеботарьови часто змінювали місце проживання. Так, 1899 року вони з Кам'янця-Подільського переїхали в Одесу, згодом в Єлисаветград (нині Кропивницький). У 1903—1906 роках навчався в Єлисаветградській чоловічій гімназії. Коли сім'я Чеботарьових повернулася в Кам'янець-Подільський, продовжив навчання в місцевій чоловічій гімназії.

У М. Г. Чеботарьова потяг до математики проявився змалку. Згодом він занотував:

«Пригадую, сестра моєї бабуні тітка Маша переконливо говорила, що з мене вийде математик. Можливо, ці слова відіграли роль навіювання. З другого боку, дуже можливо, що до занять математикою мене штовхали об’єктивні обставини. Справа в тому, що, згідно з твердими виховними принципами моїх родичів, усі наші дії, серед них і розваги, суворо регламентувалися. Математика була єдиною схованкою, куди не міг проникнути контроль старших і де я був собі повним господарем. Всіляка інша наука потребувала би витрат на обладнання, а в мене кишенькових грошей не було».

Київський період (1912—1921)[ред. | ред. код]

В 1912 році закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію та вступив на фізико-математичний факультет Київського університету.

В університеті ґрунтовно вивчав теорію Галуа, методи якої упродовж усього життя успішно застосовував до розв'язання майже всіх задач, що його цікавили. На другому курсі брав активну участь у математичному семінарі під керівництвом професора Д. О. Граве, виступав із доповідями та далі самостійно вивчав теорію аналітичних та алгебраїчних функцій, а також теорію алгебраїчних чисел. Самостійно довів арифметичну теорему монодромії: «композит усіх груп інерції нормального поля є групою Галуа цього поля».

1915 року Київський університет, у зв'язку з Першою світовою війною, евакуювали в Саратов. Тут М. Г. Чеботарьов і далі інтенсивно вивчав математику. Це він робив у тісному спілкуванні з Борисом Делоне (теж один з учнів Граве, згодом член-кореспондентом АН СРСР), який увів Чеботарьова в курс сучасних проблем теорії алгебраїчних чисел. Згодом саме в цій теорії Чеботарьов отримає фундаментальні результати.

В 1916 році, після закінчення університету, був залишений на фізико-математичному факультеті для підготовки до професорського звання під керівництвом Д. О. Граве.

В 1918 році склав магістерські іспити і був обраний приват-доцентом університету. Крім основної роботи, також викладав у середніх навчальних закладах Києва.

Одеський період (1921—1927)[ред. | ред. код]

У 1921—1927 роках працював у вищих навчальних закладах Одеси. В 1924 році отримав запрошення на кафедру до Московського інституту цивільних інженерів. Потім повернувся до Одеси і був секретарем науково-дослідницької кафедри математики при Одеському інституті народної освіти.

В 1927 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. Присвоєно вчене звання професора.

Казанський період (1928—1947)[ред. | ред. код]

В 1927 році був запрошений на роботу до Казанського університету та обпаний на конкурсній основі професором кафедри математики. В 1928 році приступив до виконання своїх обов'язків і виконував їх без перерви до кінця життя.

Узнавши про те, що до університету запрошено видатного алгебраїста, студенти з цікавістю чекали на нього. Майбутній професор Володимир Морозов, а тоді першокурсник фізмату, згадував:

«Мені здавалося, що він повинен бути статечним і повільним. Замість цього я побачив людину дуже молоду, дуже рухливу та якусь цілком «свою»... Тоді нам, студентам, дуже важко було уявити, що з професорами Парфентьєвим чи Широковим можна розмовляти інакше, ніж з учителями. Але ще важче було уявити, що з Миколою Григоровичем Чеботарьовим можна розмовляти інакше, ніж із товаришем, трохи старшим за віком. З ним можна було поговорити щиро, навіть посперечатися. Адже він не визнавав «ні чинів, ні орденів», людина для нього була передусім людиною, і він розмовляв як рівний і з академіком, і зі студентом, і зі садівником Лядського саду, куди водив на прогулянки свого сина Гришу».

В 1929 році обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Микола Чеботарьов (крайній зліва) і його учні (зліва направо): Володимир Морозов, Ігор Адо, Наум Мейман

Основні наукові праці Чеботарьова присвячено сучасній алгебрі.

Чеботарьов установив критерії, при яких корені трансцедентних рівнянь дійсні, удосконалив доведення теореми Кронекера — Вебера, розв'язав проблему Фробеніуса.

Праці Чеботарьова також стосуються теорії Галуа (проблема резольвент), діофантових наближень тощо.

Пишучи про Чеботарьова, один із провідних сучасних алгебраїстів Ігор Шафарефич зазначив:

«Враження, яке в мене склалося при зустрічах із Миколою Григоровичем, найкраще за все можна передати словом «класик». Він відчував себе своїм як у математиці 19 століття, так і середини 20 століття. І в тому, що математика, незважаючи на деякі відхилення, розвивається гармонійно, велика заслуга таких математиків як Микола Григорович Чеботарьов: своєю творчістю вони неначе з’єднали різні покоління та різні епохи».

Праці[ред. | ред. код]

  • «Основи теорії Галуа», перша частина (1934, перевидано 2004).
  • «Основи теорії Галуа», друга частина (1937, перевидано 2004).
  • «Теорія груп Лі» (1940, перевидано 2003).
  • «Введення в теорію алгебр» (1949).
  • «Теорія алгебраїчних функцій» (1948, перевидано 2004).

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1985. — С. 252.
  • Бородин А. И., Бугай А. С. Биографический словарь деятелей в области математики. — К., 1979. — С. 518—519.
  • Шафаревич И. Р., Морозов В. В. Николай Григорьевич Чеботарев, 1894 — 1947. — Казань: Издательство Казанского университета, 2002. — 56 c.
  • Кривко Я. Родом з Кам'янця-Подільського: Наші славетні // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1973. — 28 грудня. — С. 4.
  • Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 142—146.

Електронні ресурси[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  1. https://www.genealogy.math.ndsu.nodak.edu/id.php?id=73922