Чеботарьов Михайло Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чеботарьов Михайло Вікторович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Чеботарьов Михайло Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 29 липня 1987(1987-07-29)
Ургал, Хабаровський край
Смерть 15 лютого 2015(2015-02-15) (27 років)
Широкине
Поховання Фастів
Псевдо «Чавур»
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
AZOV logo.svg
 «Азов»
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Миха́йло Ві́кторович Чеботарьо́в (нар.29 липня 1987, Ургал, Хабаровський край — пом.15 лютого 2015, Широкине) — український військовик, вояк полку «Азов», Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина переїхала, закінчив Фастівську ЗОШ № 2, Фастівське ПТУ, автослюсар. Працював охоронцем, на будівництві. 2008 року одружився, з дружиною Іриною дочекалися та виховували сина Єгора.

З серпня 2014-го — доброволець, солдат, окремий загін спеціального призначення «Азов» Східного ОТО НГУ.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув 15 лютого 2015 року у селі Широкине Волноваського району Донецької області. Терористи здійснили спробу прориву бронетехніки у Широкине. Завдяки густому туману у село зайшли танки та жива сила противника, працювала артилерія та міномети. Азовці відбили атаку. Розпочалось позиційне протистояння. До обіду терористи продовжували обстріл позицій українського батальйону зі стрілецької зброї. Ближче до вечора азовцям вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж всього протистояння. У підсумку було знищено майже сотню бойовиків та десять одиниць бронетехніки. Втрати азовців — семеро загиблих бійців та близько 50 поранених[1].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно)
  • рішенням сесії Фастівської міської ради від 3.9.2015 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полтавська обласна рада. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]